Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #79351004

Справа № 161/17487/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.

Провадження № 22-ц/802/546/19 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А.





ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       

29 травня 2019 року                                                 місто Луцьк

               

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Карпук А. К., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

представника позивача адвоката Веремчука В. В.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Грибан Ж. В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2019 року


В С Т А Н О В И В:


Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати  ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді 355/500 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 . На випадок смерті ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно вона заповіла ОСОБА_1 Даний житловий будинок фактично поділений на три квартири, одну з яких квартиру АДРЕСА_2 вона за власні кошти будувала і проживала у ній понад 30 років. Однак, внаслідок одруження вона залишила вказане житло, після чого у даній квартирі ніхто не проживав. Оскільки при житті ОСОБА_4 на її (позивачки) частину будинку (квартиру АДРЕСА_2 ) ніхто не претендував, вона на себе її не оформляла. Проте, на даний момент існує заповіт, до складу спадщини за яким також входить належна їй частина будинку. Зазначила, що на момент смерті її матері  ОСОБА_4 , вона була непрацездатною, оскільки з 24.08.2010 року довічно отримує пенсію за віком, як мати дитини інваліда. За таких обставин у спадковому майні після смерті ОСОБА_4 вона претендує на обов`язкову частку, а тому просить суд визнати за нею право власності на 71/400 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно (обов`язкова частка у спадщині) після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що на момент смерті мами позивач була непрацездатною, оскільки з 24.08.2010 довічно отримує пенсію за віком. На пенсію вона виходила в 50 років, як мати дитини інваліда та після виходу на пенсію ніде не працювала. Вважає, що на час призначення їй пенсії законодавець під непрацездатними громадянами розумів усіх осіб, які досягли пенсійного віку, з якого особа набуває право на призначення пенсії за віком без зазначення конкретного віку особи, а тому подальші зміни до пенсійного законодавства не впливають на вже призначені пенсії, тому в силу ст. 1241 ЦК України вона має право на обов`язкову частку у спадщині.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що в даному випадку спірні правовідносини виникли в час відкриття спадщини – 09.11.2017, а тому регулюються законодавством, яке діяло на час їхнього виникнення. Навіть виходячи з позиції, викладеної в апеляційні скарзі, щодо змін в пенсійному законодавстві, то вони не порушують прав позивача, оскільки зміни пов`язані з часом настання пенсійного віку відповідно до дати народження. Що стосується посилань в апеляційній скарзі на Рішення Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2004 (справа № 1-1/2014), то з більш детального аналізу висновків, на підставі яких було прийнято вказане рішення щодо тлумачення норм ст. 1241 ЦК України щодо прав повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині, вбачається, що висновки відсилають нас виключно до загального пенсійного віку.

Представник позивача адвокат Веремчук В. В. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Грибан ОСОБА_5 . в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнала та просила залишити її без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з`явилися.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, представника відповідача  ОСОБА_1  адвоката Грибан Ж. В., приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що непрацездатність ОСОБА_2 в розумінні ст. 1241 ЦК України не свідчить про те, що вона досягла пенсійного віку та, відповідно, має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на день смерті матері вона досягла 57 років, а не 59 років, як це передбачено ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, особи, які втратили працездатність у зв`язку з виходом на пенсію за віком у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом, не підпадають під категорію осіб, визначених ст. 1241 ЦК України, як таких, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с. 6).

Позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 (а.с. 7).

Після своєї смерті ОСОБА_4 залишила спадкове майно, яке належало їй на праві власності (а.с. 11) та складається, зокрема, з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось, і взагалі все те, що їй належне на день смерті і на що за законом матиме право, остання заповіла  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 84). Заповіт не скасовувався і не змінювався

24.04.2018 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як спадкоємець, який має право на обов`язкову частку відповідно до ст. 1241 ЦК України, оскільки на її думку, на момент смерті матері була непрацездатною за віком (а.с. 114).

Постановою Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Рачковою Т. О. № 447/02-31 від 11.10.2018 року ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку, як непрацездатній за віком, відповідно до ст. 1241 ЦК України, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_4 на частку житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 28-29).

Як вбачається з копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Луцьким МУ УМВС України у Волинській області від 28.07.1997 року (а.с. 26) та свідоцтва про її народження (а.с. 7), позивачка ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Станом на день відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4  позичці ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_5 , було 57 років, доказів встановлення  ОСОБА_2  інвалідності суду надано не було. Сама ОСОБА_2 вказує, що на пенсію з 24.08.2010 вона виходила в 50 років, як мати дитини-інваліда.

Статями 1233, 1235 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині – встановлюється на час відкриття спадщини. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2004 (справа № 1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний».

Визначення поняття непрацездатної особи міститься в ч. 3 ст. 75 СК України та в ст. 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний вік для жінок встановлений у 59 років, для жінок які народились з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; (в редакції чинній на момент смерті спадкодавця 09.11.2017 року).

На підставі встановлених обставин справи та наведених вище норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що непрацездатність ОСОБА_2 в розумінні ст. 1241 ЦК України не свідчить про те, що вона досягла пенсійного віку та, відповідно, має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на день смерті матері вона досягла 57 років, а не 59 років, як це передбачено ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, особи, які втратили працездатність у зв`язку з виходом на пенсію за віком у зв`язку з доглядом за дитиною-інвалідом, не підпадають під категорію осіб, визначених ст. 1241 ЦК України, як таких, що мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Вказане узгоджується з висновками на конституційне звернення громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України на підставі яких було прийняте Рішення Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2004 (справа № 1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а є лише власним тлумаченням чинного законодавства.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, повно з`ясувавши всі обставини справи, і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

За ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів


П О С Т А Н О В И В:


Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 березня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 травня 2019 року.


Головуючий


Судді





  • Номер: 22-ц/802/546/19
  • Опис: про визнання права власності на спадкове майно
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 161/17487/18
  • Суд: Волинський апеляційний суд
  • Суддя: Данилюк В.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.04.2019
  • Дата етапу: 29.05.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація