У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від  9 грудня 2005 року, яким

                                      ОСОБА_1,

                                      ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

                                      громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

          -   за ч. 4 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки;

-     за ч. 2 ст. 364 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки;

-    за ч. 2 ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 1 рік;

-     за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі.

          На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів

ОСОБА_1  визначено остаточне покарання - 2 роки 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на 2 роки.

За ч. 1 ст. 364 КК України ОСОБА_1 виправдано в зв'язку з відсутністю  в його діях складу злочину.

З засудженого стягнуто 343 грн. 22 коп. судових витрат  і 9033 грн. 52 коп. матеріальної шкоди на користь обласного комунального підприємства “Облпаливо” солідарно із засудженою цим же вироком ОСОБА_2, яка вирок у касаційному порядку не оскаржувала.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 28 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді завідуючогоІНФОРМАЦІЯ_2 і будучи службовою, матеріально-відповідальною особою, протягом 2003 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинив зловживання службовим становищем і службове підроблення, в результаті чого шляхом привласнення та розтрати засуджені заволоділи чужим майном у великих розмірах.

Крім того, у листопаді 2003 року ОСОБА_1 шляхом зловживання довірою повторно заволодів майном ОСОБА_2 на загальну суму 533 грн. 18 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на незаконність постановлених щодо нього судових рішень, оскільки висновки суду про його винність не відповідають фактичним обставинам справи, а обвинувачення щодо нього ґрунтується лише на суперечливих показаннях засудженої ОСОБА_2 Засуджений зазначає, що лише підписував звіти, складені ОСОБА_2, якій довіряв. Разом із тим, порушує питання  про пом'якшення призначеної йому міри покарання і застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити.

Винність  ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як убачається з матеріалів справи, досудове і судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, а саме, детальними і послідовними показаннями в судовому засіданні засудженої ОСОБА_2 про те, що протягом 2003 року за пропозицією ОСОБА_1 при відпуску палива вона проставляла відомості про придбання палива тільки в реєстраційних картках пільговиків, які зберігалися у них, у другому примірнику реєстраційних карток проставляла відмітки про отримання палива лише особами, які мали стовідсоткову пільгу. Отримані кошти по касі складу не оприбутковувала, а передавала ОСОБА_1, який збирав картки і давав їй вказівки, кому відпускати паливо і на яких пільговиків списувати. Усі звіти ОСОБА_1 перевіряв і разом з нею підписував. Також ОСОБА_2 пояснила, що за вказівкою ОСОБА_1 виписувала шляхові листи,  в які вносила неправдиві відомості про перевезення автомобілем складу палива пільговикам, які насправді паливо не отримували.  Також засуджена пояснила і про обставини отримання ОСОБА_1 шляхом шахрайства 100 доларів США за сприяння у її звільненні.

Показання ОСОБА_2 суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, зокрема: з показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що на його прохання до ОСОБА_1 про відпуск йому палива, як пільговику із стовідсотковою пільгою, останній постійно відмовляв, а після перевірки свідок дізнався, що паливо по його картці отримано; із дослідженими судом показаннями свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших, які в дійсності також палива на складі не отримували.

Крім того, винність засудженого підтверджується протоколами відповідних слідчих дій, актами КРУ перевірки діяльності роботи паливного складу, підписаними ОСОБА_1 відомостями продажу палива пільговій категорії населення у 2003 р., набірками реалізації палива, шляховими листами вантажного автомобіля складу, даними висновку фоноскопічної експертизи.

За таких обставин доводи у скарзі про однобічність, неповноту і необ'єктивність дослідження обставин справи є безпідставними, як і доводи про непричетність ОСОБА_1  до вчинених злочинів.

З матеріалів справи вбачається, що слідчими органами й судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, чи що призначене  засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів і його особі, немає підстав, як і немає підстав для звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

                                               У Х В А Л И Л А :

         У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

                                                  С У Д Д І :

Короткевич М.Є.                    Кліменко М.Р.                            Нікітін Ю.І.