КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3745/09 Головуючий у 1 інстанції Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Г.В. Земляної,
О.Ф. Ситникова,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії , -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії за 2006-2008 роки у розмірі 3692,70 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2008 року позов задоволений частково.
Визнано неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок та доплату до пенсії позивача у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 жовтня 2007 року по 01 жовтня 2008 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни .
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: «...установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині проведення доплати недоотриманої суми підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Крім того, п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 42 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання вищевказаних виплат у відповідному розмірі позивач повинен був дізнатись з моменту виникнення порушення права на отримання таких виплат.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду 27 листопада 2008 року та просив зобов’язати відповідача нарахувати йому доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 27 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 жовтня 2008 року, тобто в межах річного строку звернення до суду.
Отже, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішень Конституційного суду України від 9 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року на правовідносини, що вже відбулися, невірно зазначив дату звернення позивача з адміністративним позовом, у зв’язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області – задовольнити частково .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2008 року – скасувати .
Адміністративний позов ОСОБА_6 до Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму підвищення до пенсії – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_6 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 27 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 жовтня 2008 року.
Повний текст постанови виготовлений 16 лютого 2010 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі к асаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Г.В. Земляна
О.Ф. Ситников