№ 2а-27009/09/1270
Категорія 2.32
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Кір`ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання неправомірними дій та скасування державної реєстрації, -
ВСТАНОВИВ:
22.10.2009 рок позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому послався на наступне. 11.06.2008 року на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» за справою № 93-31/05/2008 від 05.06.2008 року, зареєстрованого МКП БТІ право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з гостиниці «Колос» з підвалом літ.2, кафе «Колос» з підвалом літ.1, прибудова з підвалом літ.6, вхідними ганками, входами у підвал, огорожа, літ.№1, №2. 27.06.2008 року МКП БТІ м. Луганська було зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на гостиницю «Колос» та кафе «Колос», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 які складаються з гостиниці «Колос» з підвалом літ.2, кафе «Колос» з підвалом літ.1, прибудова з підвалом літ.6, вхідними ганками, входами у підвал, огорожа, літ.№1, №2.
Позивач вважає, що зазначена реєстрація була проведена з грубими порушеннями законодавства України, що полягає в наступному. Позивач відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 20.05.1998 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.12.2003 року є законним власником гостиниці «Колос», кафе «Колос», зазначене нерухоме майно знаходиться в іпотеці філії КБ «Укрсоцбанк». Але в результаті здійснення шахрайських дій, власниками спірного майна спочатку був ОСОБА_2, на теперішній час – ОСОБА_3
Волевиявлення на відчуження зазначеного майна згідно ст.658 ЦК України позивач не робив і не мав такого наміру, рішеннями суду майно не вилучалося. Договір купівлі – продажу від 30.05.2008 року № 1, на підставі якого право власності на майно перейшло до ОСОБА_2, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська визнано недійсним, оскільки даний договір був укладений в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. На момент укладання договору купівлі – продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 26.06.2008 року № 3853 та на день винесення рішення Третейського суду від 05.06.2008 року спірне нерухоме майно, а саме гостиниця «Колос», кафе «Колос», знаходилось в арешті та існувала заборона відчуження майна, а крім того воно знаходилось в іпотеці банку. Після укладення зазначеного договору відповідачем було зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно з порушенням вимог ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а саме – реєстрацію щодо права власності ОСОБА_3 було проведено її чоловіком ОСОБА_4, який займає посаду начальника цього закладу. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 24.03.2009 року договір купівлі – продажу від 26.06.2008 року № 3853 визнано недійсним. Згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність», ЦК України, Закону України «Про іпотеку», нерухоме майно, що знаходиться в іпотеці банку лише за рішенням суду про стягнення кредитного боргу або за виконавчим написом нотаріуса, що здійснюється через державну виконавчу службу, тобто будь-яке відчуження іпотечного майна є незаконним.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, ідентифікаційний код 05500262 з реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію прав власності від 11.06.2008 року № 4000260 за ОСОБА_2, здійснену державним реєстратором Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, скасувати державну реєстрацію прав власності від 27.06.2008 року № НОМЕР_1 за ОСОБА_3, здійснену державним реєстратором Луганського міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові. Вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях послався на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки у матеріалах інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є лист прокуратури Жовтневого району м. Луганська від 05.09.2008 року, у якому зазначено, що проводиться перевірка заяви ОСОБА_5 про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб МКП БТІ та від тієї ж дати запит ЛМУ УМВС України в Луганській області, яким проводилася перевірка щодо незаконного визнання права власності на спірний об’єкт нерухомого майна. Тому просить в порядку ст.100 КАС України відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав, у даному випадку договори, які були підставою для реєстрації прав власності не визнані судом недійсними, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 24.03.2009 року скасовано Апеляційним судом Луганської області, тобто підстави для скасування реєстрації права власності, які визначені, зокрема у ст.27 зазначеного Закону, відсутні. П.п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, передбачено вичерпний перелік, на підставі якого реєстратором може бути відмовлено в реєстрації прав на нерухоме майно. На момент звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було жодної підстави для відмови у реєстрації прав власності. Арешти у інвентаризаційній справі були відсутні, ухвала Ленінського районного суду м. Луганська від 12.06.2008 року, на яку посилається позивач до МКП БТІ не надходила, щодо даного питання правоохоронними органами було проведено перевірку книги вхідної кореспонденції. У позові позивач посилається як на підставу для скасування реєстрації факт родинних стосунків ОСОБА_3 та на той час начальника МКП БТІ ОСОБА_4, але начальник тільки засвідчував підпис державного реєстратора, а державним реєстратором при здійсненні реєстрації за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була інша особа. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_2 надав суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти заявлених позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до п.п.1.3, 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно – територіальних одиниць. В п.1.12 Тимчасового положення зазначено, що рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Рішення реєстратора про реєстрацію права власності, згідно п.3.1 Тимчасового положення, є підтвердженням того, що на час звернення з реєстрацією права власності підстави для відмови в проведенні реєстрації, передбачені п.3.3 Тимчасового положення, були відсутні. Право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» від 05.06.2008року по справі № 93-31/05/2008. Це рішення на теперішній час є чинним, не оспореним та не скасованим у встановленому законодавством порядку. При відчуженні зазначеного об’єкту нерухомого майна на користь ОСОБА_3 АКБ «Укрсоцбанк» в особі Луганської філії надав згоду на укладення цього договору, що спростовує посилання позивача на неможливість укладання договору купівлі – продажу через знаходження майна в іпотеці. Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська про скасування договору купівлі – продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, було винесено без участі ОСОБА_2, у зв’язку з чим його представником подано заяву про перегляд цього рішення, крім того, не воно було підставою для реєстрації права власності в МКП БТІ. Просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на наступне. Право власності на об’єкт нерухомого майна гостініцу «Колос» та кафе «Колос», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, було набуто ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу № 3853 від 26.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.06.2008 року право власності ОСОБА_3 на даний об’єкт нерухомості було зареєстровано МКП БТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 1934153 від 27.06.2008 року. Посилання позивача на те, що вищезазначений договір рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 24.03.2009 року було визнано недійсним, є необґрунтованим, оскільки позивач замовчує той факт, що рішенням Апеляційного суду Луганської області від 15.07.2009 року це рішення було скасовано та постановлене нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі – продажу нерухомого майна від 26.06.2008 року № 3853 недійсним та визнання права власності відмовлено. Касаційна скарга розглядається у Верховному Суді України, але на теперішній час зазначений договір є чинним. Крім того, реєстрація права власності на підставі оспорюваного правочину була проведена правомірно, оскільки ОСОБА_3 звернулася до МКП БТІ м. Луганська, яке проводить реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна, що розташовані в межах адміністративно – територіальної одиниці – м. Луганська. При цьому її чоловік ОСОБА_4 в даному випадку виступав лише в якості начальника БТІ, в якому було проведено реєстрацію права власності, а реєстратором права власності була інша особа. Неможливість зареєструвати право власності в іншому БТІ випливає з п.п.3.3 Тимчасового положення, відповідно до якого у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо об’єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ. Тому посилання позивача на факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як на підставу скасування реєстрації права власності за ОСОБА_3 є необґрунтованими. Посилання на скасування договору купівлі – продажу № 1 від 30.05.2008 року, на підставі якого право власності перейшло до ОСОБА_2, не може мати значення, оскільки право власності за ОСОБА_2 було зареєстроване не на підставі цього договору, а на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» від 05.06.2008 року по справі № 93-31/05/2008, яке на теперішній час є чинним. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності за ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.
Згідно п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ст.19 зазначеного Закону, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:
державний акт про право власності на земельну ділянку;
нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
договір про приватизацію майна державних підприємств;
договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об’єднання нерухомого майна;
свідоцтво про право на спадщину;
свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва;
акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Згідно ст. 24 Закону, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб’єктом права власності на даний об’єкт нерухомого майна або представником такого суб’єкта;
подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Судом встановлено, що 11 червня 2008 року на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» по справі № 93-31/05/2008 від 05.06.2008 року, відповідачем МКП БТІ було зареєстроване за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з гостініци «Колос» з підвалом літ.2, кафе «Колос» з підвалом літ.1, прибудова з підвалом літ.6, вхідними ґанками, входами у підвал, огорожі, літ. №1, №2.
27.06.2008 року відповідачем було зареєстроване право власності на зазначене майно за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 26.06.2008 року № 3853, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
На теперішній час право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з гостініци «Колос» з підвалом літ.2, кафе «Колос» з підвалом літ.1, прибудова з підвалом літ.6, вхідними ґанками, входами у підвал, огорожі, літ. №1, №2, зареєстроване за ОСОБА_3
Зазначені обставини підтверджуються рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації Бюро технічної інвентаризації Луганської області «Інвентаризація» від 05.06.2008 року по справі № 93-31/05/2008 (а.с.36-39), договором купівлі – продажу від 26.06.2008 року (а.с.6-7), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.25).
У відповідності до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 100 КАС України встановлює, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 відбулася 11.06.2008 року, за ОСОБА_3 – 27.06.2008 року, а позивач звернувся з даним позовом до суду лише 22.10.2009 року, тобто з пропущенням строку, встановленого ст.99 КАС України.
Суд не вбачає підстав для поновлення позивачеві строку на таке звернення до суду у теперішній час, оскільки поважних причин пропуску цього строку та клопотань про поновлення цього строку суду не надано.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про визнання неправомірними дій та скасування державної реєстрації не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 23.02.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.02.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 99, 100, 159-163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора Луганського міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання неправомірними дій та скасування державної реєстрації відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2010 року.
СУДДЯ: Островська О.П.