Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 408/2327/17-ц

провадження № 61-37182св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2017 року у складі судді Кускової Т. В. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Авалян Н. М., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») про стягнення заробітної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 04 листопада 1959 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» від 15 березня 2017 року № 331-к її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за угодою сторін. Однак всупереч вимогам статті 116 КЗпП України відповідач не провів з нею повного розрахунку в день звільнення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 2 008 грн 84 коп., компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток - 2 324 грн 55 коп., вихідну допомогу у зв`язку із звільненням - 4 017 грн 67 коп., вихідну допомогу у зв`язку з порушенням трудового законодавства - 12 053 грн 01 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (за затримку розрахунку) в розмірі її середнього заробітку (4017 грн 67 коп. на місяць) по день фактичного розрахунку.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед нею із заробітної плати за березень 2017 року та вини відповідача у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, тому відсутні підстави вважати трудові права ОСОБА_1 порушеними. Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 15 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позову, оскільки за змістом статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівнику за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2017 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у трудових відносинах між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли і натепер існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам. В цей період ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством. Отже, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, а такожпостановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» процесуальних обов`язків, зловживання правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства під час розгляду вказаної справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в позові. Відкриття за заявою ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» кримінального провадження щодо неправомірного втручання в діяльність та привласнення його майна третіми особами у місті Довжанську не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_3, відповідач не був позбавлений можливості нарахування та виплати їй грошових коштів. Право на оплату працю є конституційним, а його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтями 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У липні 2018 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», яке розташоване на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, було захоплене терористичним угрупуванням, тому втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться у захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі. Отже, вини товариства в порушенні трудових прав позивача немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Біловодського районного суду Луганської області.

20 липня 2018 року справа № 408/2327/17-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 1959 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Наказом ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» від 15 березня 2017 року № 331-к ОСОБА_1 було звільнено з посади оператора пульта управління 3 розряду на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на порушення відповідачем положень КЗпП України.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається з КЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП Українищодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Вказаний правовий висновок наведено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.

Встановлено, що згідно з витягом з кримінального провадження, порушеного за частиною третьою статті 206 Кримінального кодексу України «Протидія законній господарській діяльності» 18 березня 2017 року, в період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству, шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: вулиця Енгельса, 1, місто Довжанськ, Луганська область, чим заподіяно майнову шкоду у великому розмірі. Орган досудового розслідування - Головне управління національної поліції у м. Києві.

Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року № 2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв`язку з цим антитерористичної операції). Із захопленням з 13 березня 2017 року виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» невстановленими озброєними особами відповідач фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та інше, що підлягають виплаті на користь працівників, як поточних, так і в день звільнення, та був позбавлений можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати. Також відповідач втратив доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа товариства з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи щодо прийняття на роботу чи звільнення, а також будь-які інші юридично значимі правові дії, на підставі яких могли б виникати чи припинятися певні правовідносини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача. Тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду належних доказів на їх підтвердження.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо зловживання відповідачем процесуальними правами та порушення процесуальних обов`язків не доведені і ґрунтуються на припущеннях.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 15 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов