Справа № 311/1183/17

Провадження № 2/311/6/2019

29.05.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.,

за участі секретаря судового засідання Листопад В.І.

представника позивача адвоката Железняка А.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Кара Р.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі законного представника та опікуна - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про встановлення факту прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ОСОБА_2 в особі законного представника та опікуна - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про встановлення факту прийняття спадщини, який мотивовано наступним.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30.08.2011 ОСОБА_2 визнано недієздатним, його опікуном призначено дочку - ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 визнаний безстроково інвалідом 1 групи через ураження центральної нервової системи та опорно-рухового апарату, потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 з 16.05.1980. До 1999 року ОСОБА_2 мешкав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . В 1999 р. шлюбні та сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинені та ОСОБА_2 оселився для постійного проживання у житловому будинку своєї матері - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27.10.2003 ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що він постійно мешкає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. По день смерті вона постійно мешкала в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст. 529 ч 1 ЦК Української PCP (в редакції 1963 pоку), який діяв на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

До спадкоємців першої черги спадкодавця ОСОБА_5 належать її діти - сторони у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Відповідно до ст. 548 ч 1, ч 2 ЦК Української PCP (1963 pоку), який діяв на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_1 , який 24.09.2002 подав до Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області заяву про прийняття спадщини, після чого заведена спадкова справа № 272 за 2002 рік. ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців з дня відкриття спадщини не подав.

Позивач вказує, що після смерті матері ОСОБА_2 мешкав в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , тобто вступив в управління і володіння спадковим майном - вказаним житловим будинком.

Позивач вказує, що постійне проживання ОСОБА_2 , в проміжок часу з 05.04.2002 до 05.10.2002 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 підтверджують наступні письмові докази:

-лист КУ,,Василівська центральна районна лікарня" Василівської районної ради Запорізької області від 28.02.2017, згідно якого, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування в неврологічному відділенні лікарні з 04.10.2002 до 15.10.2002 і в історії хвороби № 508 зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

-виписка ПФУ з форми ОК-5 „Індивідуальні відомості про застраховану особу" станом на 13.02.20117, згідно якої, у 2002 р. ОСОБА_2 працював в ПП „Галант";

-особисті письмові пояснення директора ПП „Галант " у 2002 ОСОБА_6 , в яких вказано, що ОСОБА_2 працював в ПП „Галант" на посаді робочого з 01.05.2000; при прийнятті на роботу зазначив домашню адресу: АДРЕСА_2 ; надалі адреса місця проживання не змінювалася; неодноразово у дні відпочинку викликався на роботу за вказаною адресою - АДРЕСА_2 ;

-довідка квартального комітету № 1 м. Василівка від 10.11.2016, в якій голова квартального комітету підтверджує, що ОСОБА_2 з грудня 1999 року до січня 2011 року мешкав без прописки за адресою: АДРЕСА_2 ;

-листками відділення швидкої медичної допомоги Васшівської ЦРЛ Запорізької області за 08.07.2002 та 04.10.2002, згідно яких, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 надавалась медична допомога 08.07.2002 та 04.10.2002.

З огляду на викладене, позивач просив суд встановити факт, що ОСОБА_2 , спадкоємець за законом першої черги, прийняв спадщину протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м . Василівка Запорізької області, шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 1-4).

В письмових запереченнях на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 вказує, що саме він прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, а надані до позовної заяви письмові документи не підтверджують фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном ОСОБА_2 . Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року встановлено, що при подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини ОСОБА_2 вказав адресу реєстрації: АДРЕСА_3 ; як до так і після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 інколи бував у будинку матері, однак доказів постійного проживання з матір`ю, ведення з нею спільного господарства, її поховання, догляду за спадковим майном та його утримання, суду не надав (а.с. 32).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач та його представник заперечували проти позову та просили суд відмовити в його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що є дружиною ОСОБА_2 Фактичні шлюбні відносини між ними припинено в 1999 році, після чого вона перестала спілкуватися з ОСОБА_2 ОСОБА_1 поїхав до своєї матері, де постійно проживав - по АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_5 вона приїздила до ОСОБА_2 за вказаною вище адресою, приблизно в серпні 2002 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що в серпні 2002 року він привозив дочку ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в АДРЕСА_2. ОСОБА_8 зустрів ОСОБА_2

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що в серпні 2002 року вона разом зі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 їздили на АДРЕСА_2, де їх зустрів ОСОБА_2

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що йому відомо, що після того, як ОСОБА_2 припинив фактичні шлюбні відносини зі своєю дружиною, то переїхав мешкати до своєї матері в АДРЕСА_3 номер будинку він не знає. За вказаною адресою свідок особисто не був, про факт проживання йому відомо зі слів ОСОБА_2

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2 вона знає приблизно з 1985 року. ОСОБА_5 померла в 2002 році. Після її смерті вона була в будинку, де жив ОСОБА_2 , один раз та рвала черешню. Вказаний будинок знаходився в місті Василівка.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона жила поряд з матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , яка померла в 2002 році. Свідку відомо, що матір хоронив відповідач у справі - ОСОБА_1 Після смерті матері ОСОБА_2 жив навпроти будинку АДРЕСА_2 , де у нього був цивільний шлюб з іншою жінкою, від якого народилася спільна дитина. Він проживав там постійно. Після смерті матері будинок доглядав ОСОБА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він знаходиться в дружніх відносинах з відповідачем та йому відомо, що ОСОБА_1 в 1999 році добудував будинок за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 деякий час проживав навпроти будинку АДРЕСА_2 , з жінкою , від якої у нього є спільний син. Він проживав там як до смерті так і після смерті ОСОБА_5

Рух справи та прийняті процесуальні рішення.

05 травня 2017 року позов надійшов до суду, справу розподілено судді Степаненко Ю.А. (а.с. 1-4).

10 травня 2017 року судом відкрито провадження (а.с. 21).

02 червня 2017 року судом отримано заперечення на позов (а.с. 32).

01 серпня 2017 року судом закрито провадження у справі (а.с. 71).

20 червня 2018 року апеляційним судом Запорізької області ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду (а.с. 126-128).

03 липня 2018 року судом винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання (а.с. 132).

08 серпня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 201).

27 лютого 2019 року, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Степаненко Ю.А., справу розподілено судді Задорожку Д.А. (а.с. 228).

05 березня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Задорожком Д.А. (а.с. 229).

03 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 237).

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Предметом позову в справі є встановлення факту вступу ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_5

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30.08.2011 ОСОБА_2 визнано недієздатним, його опікуном призначено дочку - ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 , згідно виписки із акта огляду МСЕК серії АД № 63722 від 31.05.2011 визнаний безстроково інвалідом 1 групи через ураження центральної нервової системи та опорно-рухового апарату, потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 До 1999 року ОСОБА_2 мешкав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . В 1999 році фактичні шлюбні та сімейні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . припинені.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 27.10.2003 ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

До спадкоємців першої черги спадкодавця ОСОБА_5 належать її діти - сторони у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_1 , який 24.09.2002 подав до Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області заяву про прийняття спадщини, після чого заведена спадкова справа № 272 за 2002 рік. ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом 6-ти місяців з дня відкриття спадщини не подав.

Вказані обставини підтверджені рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 року (а.с. 5), випискою із акту огляду МСЕК (а.с. 9), рішенням Василівського місцевого суду від 27 жовтня 2003 року (а.с. 10), свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 (а.с. 11), свідоцтвом про народження ОСОБА_2 (а.с. 12), матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (а.с. 37-51), показанням свідків та не оспорювалося сторонами.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який вступив в законну силу з 01.01.2004, ЦК України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним законної сили. Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до вступу в силу цього Кодексу.

Відповідно до ч 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст.525 ЦК України 1963 року, відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 .

Враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 була прийнята ОСОБА_1 шляхом подання відповідної заяви до державної нотаріальної контори 24 вересня 2002 року, суд вважає необхідним керуватися нормами ЦК України 1963 року.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української PCP, який діяв на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами, матір`ю яких є ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами справи.

Підставою для звернення до суду із відповідним позовом став, на думку представника позивача, фактичний вступ ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном - будинком АДРЕСА_2 , оскільки на момент смерті матері ОСОБА_5 та після її смерті постійно проживав у спадковому будинку, за яким доглядав.

Діями, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини визнається, відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року, фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном або подача до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Суд вважає, що для здійснення права спадкоємства не достатньо відкриття спадщини і закликання спадкоємців до спадкування, а необхідно ще й бажання спадкоємця прийняти цю спадщину. Крім того, й сам спадкоємець повинен здійснити вищевказані дії, які свідчать про прийняття ним спадщини. Спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що вступив в управління або користування спадковим майном. Доказом може служити наявність у спадкодавця ощадних книжок на ім`я померлого, іменних цінних паперів, квитанцій на здані до ломбарду речі, інших квитанцій (про оплату комунальних послуг, земельної ренти, обов`язкового страхування майна), свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, державного акта про право власності на землю та інших документів, виданих на ім`я померлого, на майно, користування, управління і розпорядження яким можливе тільки після оформлення прав на нього. Фактом прийняття спадщини є також спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, що встановлюється за допомогою штампа в паспорті про його прописку в одній квартирі або одному будинку із спадкодавцем.

В порушення вказаних вище вимог, представником позивача не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - будинком АДРЕСА_2 .

Суд критично відноситься до наданих представником позивача доказів, які на його думку, підтверджують факт вступу ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном, виходячи з наступного.

На підтвердження постійного проживання ОСОБА_2 , в проміжок часу з 05.04.2002 до 05.10.2002 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 позивач надав наступні докази:

-лист КУ,,Василівська центральна районна лікарня" Василівської районної ради Запорізької області від 28.02.2017, згідно якого, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікування в неврологічному відділенні лікарні з 04.10.2002 до 15.10.2002 і в історії хвороби № 508 зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

-виписку ПФУ з форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» станом на 13.02.20117p., згідно якої, у 2002 р. ОСОБА_2 працював в ПП „Галант";

-письмові пояснення директора ПП „Галант " у 2002 ОСОБА_6 , в яких вказано, що ОСОБА_2 працював в ПП „Галант" на посаді робочого з 01.05.2000 р.; при прийнятті на роботу зазначив домашню адресу: АДРЕСА_2 ; надалі адреса місця проживання не змінювалася; неодноразово у дні відпочинку викликався на роботу за вказаною адресою - АДРЕСА_2 ;

-довідку квартального комітету № 1 м. Василівка від 10.11.2016, в якій голова квартального комітету підтверджує, що ОСОБА_2 з грудня 1999 року до січня 2011 року мешкав без прописки за адресою: АДРЕСА_2 ;

-листки відділення швидкої медичної допомоги Василівської ЦРЛ Запорізької області за 08.07.2002 та 04.10.2002, згідно яких, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 надавалась медична допомога 08.07.2002 та 04.10.2002.

Суд зазначає, що вказані докази не свідчать про постійне проживання ОСОБА_2 за вказаною вище адресою та фактичне володіння і управління майном, а лише підтверджують ті чи інші обставини, які на вирішення спору по суті не впливають.

Так, лист КУ ,Василівська центральна районна лікарня" Василівської районної ради Запорізької області від 28.02.2017, листки відділення швидкої медичної допомоги Василівської ЦРЛ Запорізької області за 08.07.2002 та 04.10.2002, свідчать лише про надання медичної допомоги ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 08.07.2002 та 04.10.2002 а також перебування його на стаціонарному лікуванні.

Письмові пояснення ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки вказані докази є фактично показаннями свідка, про виклик якого в судове засідання для допиту, представник позивача клопотання не заявляв.

Виписка ПФУ з форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» станом на 13.02.20117, не є належним доказом в розумінні діючого ЦПК України, оскільки взагалі унеможливлює встановлення тих чи інших обставин, які б відносилися до предмету спору. Крім того, факт працевлаштування ОСОБА_2 в ПП «Галант» не є доказом вступу останнього в управління спадковим майном.

З аналогічних вище підстав не є належним доказом у справі довідка квартального комітету № 1 м. Василівка від 10.11.2016, в якій голова квартального комітету підтверджує, що ОСОБА_2 з грудня 1999 року до січня 2011 року мешкав без прописки за адресою: АДРЕСА_2 .

Показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не підтверджують зазначених представником позивача обставин, оскільки деякі зі свідків ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ) були за місцем мешкання ОСОБА_2 один раз, а свідок ОСОБА_10 взагалі жодного разу, а отже не могли об`єктивно стверджувати про вступ ОСОБА_2 в управління спадковим майном.

Навпаки, в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 та ОСОБА_14 пояснили, що після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 жив навпроти будинку АДРЕСА_2 , де у нього був цивільний шлюб з іншою жінкою, від якого народилася спільна дитина. Він проживав там постійно. Після смерті матері будинок доглядав ОСОБА_1 .

Суд додатково звертає увагу, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2010 року встановлено, що ОСОБА_5 проживала у житловому будинку АДРЕСА_2 , який належав їй на праві власності. З паспорта ОСОБА_2 , встановлено, що ні до смерті матері, ні після він не був прописаний (зареєстрований) за однією з нею адресою. З рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10.03.2006, яке набрало законної сили, встановлено, що з 2000 року ОСОБА_2 проживав спільно з ОСОБА_16 , з якою знаходився у фактичних шлюбних відносинах, вів спільне господарство та з якою мають спільного сина - ОСОБА_17 . При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_16 проживали за адресою: будинок АДРЕСА_3 .

У заяві, поданій 18.04.2008 ОСОБА_2 до Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_2 зазначив адресу свого проживання, як, АДРЕСА_3 .

Судом також було встановлено, що ОСОБА_2 , як до смерті матері, так і після її смерті інколи бував у спадковому будинку, однак, доказів того, що він постійно з нею проживав, вів спільне господарство, допомагав по господарству, займався похованням матері, доглядав після смерті матері за спадковим майном, оплачував комунальні послуги за будинок, суду не надано. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , як до смерті матері, так і після її смерті зловживав спиртними напоями, допомоги матері не надавав, її похованням не займався. Зловживання спиртними напоями призвело до захворювання ОСОБА_2 , у зв`язку з чим він неодноразово був госпіталізований до лікарні, та у подальшому йому було встановлено інвалідність, він визнаний недієздатним.

З матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , встановлено, що 18.04.2008 ОСОБА_2 подав до Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Заяву подано через декілька років з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно йому було видано нотаріусом 06.03.2009, відповідно до ст.ст.560, 561 ЦК України 1963 року. При цьому, жодних законних підстав у нотаріуса для відмови у видачі цих свідоцтв ОСОБА_1 , не було. Дії нотаріуса відповідають вимогам Закону України «Про нотаріат», нормам ЦК України 1963 року та ЦК України 2004 року, а також і іншим нормам діючого законодавства.

ОСОБА_19 зареєстрував своє право власності на спадкове майно в РКП «Василівське БТІ» Василівської районної ради Запорізької області, про що свідчать довідка цього бюро від 27.09.2012 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Встановлені судовим рішенням обставини не підлягають доказуванню, відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - будинком № АДРЕСА_2, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 137, 141, 265-268, 279 ЦПК України,

В И Р И Ш І В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 в особі законного представника та опікуна - ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про встановлення факту прийняття спадщини, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 червня 2019 року.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко