ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 травня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/2094/18

Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/734/19

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Бечка Є.М., Лакізи Г.П.,

за участю секретаря Герасименко Ю.О.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 березня 2019 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 27 березня 2019 року, м. Бахмач,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею в порядку поділу спільного сумісного подружнього майна право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 217030, реєстраційний № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, який зареєстровано на ОСОБА_2 , стягти з відповідача 52063 грн 50 коп. на відшкодування вартості 1/2 частини цього автомобіля виходячи з вартості автомобіля, яку він мав до моменту його пошкодження з вини відповідача, та 5000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний автомобіль сторонами придбано в період шлюбу і за спільні кошти. Наразі виникла необхідність у поділі цього автомобіля, але поділити його неможливо у зв`язку зі знищенням його відповідачем під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у січні 2015 р. В результаті знищення автомобіля, про який йдеться, позивач зазнала моральної шкоди у вигляді неврологічного стресу, що негативно відбилося на стані її здоров`я, так як вона має неврологічну хворобу, а тому їй заборонено нервувати.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: визнано за обома сторонами право власності по 1/2 частині автомобіля марки ВАЗ 217030-124-01, державний реєстраційний № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, № шасі НОМЕР_2 ; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю сторін як такий, що придбаний ними під час шлюбу, у зв`язку з чим вимоги про визнання прав власності на 1/2 частину спірного автомобіля належить задовольнити; у той же час автомобіль є неподільною річчю, згоди щодо його поділу сторонами не досягнуто, позивач заперечує проти стягнення компенсації вартості 1/2 його частини і, крім того, остання не є стороною у деліктних правовідносинах, а тому у решті позову належить відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення в частині відмови у відшкодуванні їй матеріальної й моральної шкоди та ухвалити рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги. Доводи скарги зводяться до того, що неправомірними діями відповідача їй завдана майнова шкода у сумі 52063 грн 50 коп., а також моральна шкода.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Так, по справі встановлено наступне.

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу, 23.10.1992 сторони уклали шлюб (арк. 9); даних про його розірвання у справі немає.

В період шлюбу сторонами придбано автомобіль ВАЗ 217030-124-01, № шасі НОМЕР_2 , який 28.02.2012 зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 . Бахмацьким відділенням РЕР УДАІ УМВС України у Чернігівській області з присвоєнням йому реєстраційного номера НОМЕР_1 , що не заперечується учасниками справи та підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію цього автомобіля (арк. 39).

Жодна із сторін не заперечує, що зазначений транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з копією постанови Бахмацького районного суду від 05.02.2015 у справі № 728/173/15-ц, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУАП, що виразилися, зокрема, у скоєнні 20.01.2015 дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої спірному автомобілю спричинено механічні пошкодження (арк. 10).

Відповідно до копії висновку ретроспективної оцінки автомобіля ВАЗ 217030-124-01, № шасі НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_1 , 2011 року випуску, що виготовлений 01.11.2018 приватним підприємством «Експерт» на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість цього автомобіля на 10.12.2014 становила 104127 грн 00 коп. (арк. 14-24).

Згідно з копією висновку експерта № 005241, виготовленого 27.11.2018 ТОВ «Люкс-експерт» на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість автомобіля ВАЗ 217030-124-01, реєстраційний № НОМЕР_3, 2011 року випуску, на 27.11.2018 становила 15000 грн 00 коп.; автомобіль перебуває в аварійному стані і не відремонтований (арк. 40-46).

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Відповідно до ст. 60 СК України, спірний автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як такий, що надбаний ними за час шлюбу. Тож в силу ч. 2 ст. 370 ЦК України ОСОБА_1 належить 1/2 ідеальна його частина. Отже висновок місцевого суду в цій частині є вірним.

Згідно з ч. 2 ст. 183 ЦК України, автомобіль, про який йдеться, є річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Стаття 370 цього ж Кодексу приписує, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, встановлених законом. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Інше, ніж зазначено у цій статті, в контексті спірних правовідносин законом не встановлено.

Відповідно до пп. 22-23, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та розподіл спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідач у відзиві на позов частково його визнав і не заперечував проти сплати позивачеві 1/2 частини ринкової вартості автомобіля, яка згідно з висновком експерта ТОВ «Люкс-експерт» № 005241 від 27.11.2018 на 27.11.2018 становить 7500 грн 00 коп. (арк.36-37).

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне визнати право власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2 з компенсацією ОСОБА_1 вартості 1/2 його частини. Визначаючи розмір належної останній компенсації, суд виходить з такого: пошкодження спірного автомобіля хоча і сталося з вини відповідача, але внаслідок випадку, оскільки доказів умисного пошкодження його відповідачем у справі немає і позивач таке не стверджує. Відповідно до ст. 323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. В контексті спірних правовідносин інше не встановлено ні договором між сторонами, ні законом. Отож наслідки ушкодження автомобіля, про який йдеться, створено не лише для відповідача, а й для позивача. Тому суд не може відшкодувати ОСОБА_1 ні матеріальну, ні моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження спірного автомобіля. Тож оскільки ринкова вартість спірного автомобіля станом на дату розгляду справи становить 15000 грн 00 коп., то суд вважає за необхідне відшкодувати позивачці половину його вартості - у сумі 7500 грн. 00 коп. (15000 грн 00 коп. х 1/2 = 7500 грн. 00 коп.).

Апеляційний суд погоджується з висновком експерта ТОВ «Люкс-експерт» № 005241 від 27.11.2018, так як доказів, що його спростовували б, у ході розгляду справи не здобуто.

Рішення суду І інстанції не відповідає наведеним вище нормам права, що регулюють спірні правовідносини, а тому його належить скасувати й ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 половини його вартості.

В порядку ч. ч. 6, 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягти на користь держави 648 грн 52 коп. судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог і за ставкою судових витрат, що встановлена підп. 1, 6 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 березня 2019 року скасувати.

Визнати за ОСОБА_2 , зареєстрованим по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на транспортний засіб ВАЗ 217030-124-01, № шасі НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_1 .

Стягти з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп. компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу ВАЗ 217030-124-01, № шасі НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_1 .

Стягти з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави 648 (шістсот сорок вісім) грн 52 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня її складення.

Головуючий Судді