ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №483/1394/18

Провадження №2/483/66/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Чаус Л.В.

при секретарі Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» (далі - ТОВ «Очаківський райагрохім»). Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельні ділянки площею 0,72 га та 0,1649 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій знаходяться багаторічні насадження - виноградники. На даний час земельні ділянки безпідставно перебувають у користуванні відповідача, оскільки будь-яких договорів оренди на вказані земельні ділянки з ТОВ «Очаківський райагрохім» позивачка не укладала. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути земельні ділянки, просить витребувати їх з чужого незаконного володіння та зобов`язати ТОВ «Очаківський райагрохім» повернути земельні ділянки її власнику разом з багаторічними насадженнями (виноградниками).

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, надавши заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши про причини неявки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином повісткою. До судового засідання надано письмові пояснення за підписом представника ТОВ «Очаківський райагрохім» ОСОБА_3 , в яких вона не заперечує, що спірні земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 , перебувають у користуванні ТОВ «Очаківський райагрохім» без укладення договору оренди. Зазначила, що на земельній ділянці розташовані багаторічні насадження виноградників, які були висаджені у 2001 року СЗАТ «Ольвія», та на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2009 року перейшли у власність ВАТ «Очаківський райагрохім», реорганізованого у 2011 році в ТОВ «Очаківський райагрохім» і перебувають на балансі останнього, а тому вважає неможливим повернення земельної ділянки позивачці, якій пропонувалось укладення договору оренди земельної ділянки (а.с.67).

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивачки і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

Згідно свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом від 19 червня 2013 року, посвідчених державним нотаріусом Другої Очаківської державної нотаріальної контори, зареєстрованих в реєстрі за №149 та №152, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,16 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , що підтверджується копіями вказаних свідоцтв та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 червня 2013 року №5088709 та №5084291 (а.с. 9, 10, 14, 15). Спірні земельні ділянки належали спадкодавцю на підставі державних актів на право власності на земельні ділячки ЯА № НОМЕР_3 та ЯА НОМЕР_4 060844 від 15 серпня 2005 року.

Як вбачається з інформації ТОВ «Очаківський райагрохім» від 18 лютого 2019 року № 182 та № 191, наданої згідно ухвали суду, на земельних ділянках, що належать позивачці, висаджені виноградники ізабельних сортів в кількості 1919 кущі (рік посадки 2001), встановлена шпалера (залізобетонні стовпчики в кількості 121 шт., натягнуто та закріплено дроту в кількості 205 кг) (а.с.66, 67).

Таким чином, суд вважає встановленим, що на час отримання позивачкою земельної ділянки у власність на ній були розташовані багаторічні насадження - виноградники.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На обґрунтування своїх письмових заперечень представник відповідача посилається на договір купівлі-продажу виноградників від 05 червня 2009 року №81, укладений між СЗАТ «Ольвія» та ВАТ «Очаківський райагрохім».

Відповідно до копії ухвали господарського суду Миколаївської області від 19 вересня 2014 року у справі про банкрутство, СЗАТ «Ольвія» ліквідовано.

Як вбачається з копії вищевказаного договору та додатків №1 та №2 до нього, предметом купівлі-продажу є насадження виноградників на суму 17390696грн. 40коп. та на суму 19342383 грн. 32 коп., відповідно. При цьому, зазначено лише їх загальну вартість.

Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що об`єктом купівлі-продажу були насадження виноградників, розташовані саме на земельних ділянках позивачки.

За змістом статті 19, частини другої статті 22 ЗК України багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини другої статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно з частиною третьою статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між сторонами, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Таким чином, навіть у разі перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства, це не може вважатися підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 10 травня 2018 року у справі №495/3710/13-ц.

Отже, у 2005 році у власність ОСОБА_4 разом із земельними ділянками були передані у власність й розміщені на них багаторічні насадження (виноградники) та з цього часу ОСОБА_4 став відповідно власником і багаторічних насаджень, а після його смерті це право успадкувала ОСОБА_2

Згідно з частиною першою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України в редакції на теперішній час).

Відповідно до ст.125 ЗК України в редакції, яка діяла на час передачі ОСОБА_4 земельних ділянок у приватну власність, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст.ст. 321, 387 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Очаківський райагрохім» без законних правових підстав користується земельними дліняками, що належать позивачці, а тому її позовні вимоги про витребування земельних ділянок разом з багаторічними насадженнями (виноградниками) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки витрати на сплату судового збору у розмірі 704 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» повернути ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та площею 0,16 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , разом з багаторічними насадженнями (виноградниками), розташовані в межах території Парутинської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтв про право власності на спадщину за заповітом від 19 червня 2013 року, посвідчених державним нотаріусом Другої Очаківської державної нотаріальної контори, зареєстрованих в реєстрі за №149 та №152.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Очаківський райагрохім» на користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачкою шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: