Справа №2-а-239/10

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 лютого  2010 року                                                                          м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ДУДЧЕНКО В.О.,

при секретарі    - ЗІНЧЕНКО Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Львівського взводу БДПС ДАІ ОСОБА_2 про оскарження дій суб’єкта владних повноважень,  -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2009 року постановою інспектора ДПС ОСОБА_2   відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та він був притягнутий до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, як зазначено в постанові та протоколі, було те, що 18.11.2009р. близько 06год. 10хв. ОСОБА_1 на автошляху Київ-Чоп в с. Солонка, Пустомитівського району, Львівської області, керуючи автомобілем Шкода, номерний знак НОМЕР_1,  рухався зі швидкістю 90 км/год при обмеженні максимальної швидкості 60 км/год, чим порушив вимоги п.12.4 ПДР.

Позивач з  постановою про притягнення до адміністративної відповідальності не погодився і пояснив, що 18.11.2009 року о 06 годині 10 хвилин він дійсно рухався по автошляху Київ-Чоп, його зупинив працівником ДАІ, але він знаходився перед знаком початок населеного пункту та вимірював швидкість руху його автомобіля не в населеному пункті, а поза його межами, коли ще діяв знак 3.29 (обмеження максимальної швидкості 90 км/год). Інспектор протокол про адміністративне правопорушення при ньому не складав. 21.01.2010 року поштою з ВДВС Красноградського РУЮ позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження про сплату штрафу 510 гривень в добровільному порядку до 28.01.2010 року. У відділі ДВС Красноградського РУЮ 22.01.2010 року позивач отримав копію постанови винесеної 18.11.2009 і таким чином дізнався про правопорушення, яке не вчиняв. В зв’язку з цим позивач просить постанову скасувати, провадження по справі закрити.

 Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

 Відповідач - інспектор ДПС, винісший постанову до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому будь-яких заперечень з його боку не надходило.

 Суд заслухавши позивача, підтримавшого свій позов, дослідивши наявні докази, які маються в матеріалах справи, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В матеріалах справи мається постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення на нього штрафу, складеного інспектором ДПС.

Однак жоден з вказаних доказів не підтверджує факт скоєння ОСОБА_1  даного правопорушення і що швидкість вказана на радарі належить саме йому.

Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльність покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до складеного протоколу вбачається, що 18.11.2009р. близько 06год. 10хв. ОСОБА_1 на автошляху Київ-Чоп в с. Солонка, Пустомитівського району, Львівської області, керуючи автомобілем Шкода, номерний знак НОМЕР_1,  рухався зі швидкістю 90 км/год при обмеженні максимальної швидкості 60 км/год., при цьому перевищення швидкості було встановлено за допомогою радіолокаційного вимірювача швидкості, де була вказана швидкість руху начебто його автомобіля 90 кмгод, однак безпосередніх свідків цього не було.

На вимірюючому приладі фіксується час скоєння та швидкість автомобіля на який його направлено, але якого саме в ньому не відображається, тобто якому саме автомобілю належать покази вказаного приладу встановити не можливо.

Разом з тим відповідно до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації   спеціальних    технічних засобів    здійснюється щокварталу.  Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС,  яким  спеціальні  технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.

Однак, в Постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою такого приладу, чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, чи пройшов даний прилад метрологічні перевірки, чи має він взагалі свідоцтво про таку перевірку, чи не минув його термін дії. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з даним приладом та достовірність вимірюваних даних.

Поряд з цим у вказівки міністерства внутрішніх справ України «Про використання технічних приладів контролю за дотриманням водіями вимог Правил дорожнього руху» №335 від 03.04.2009р., а саме у п.1.5 зазначено – Виключити випадки здійснення контролю за дотриманням водіями правил дорожнього руху вказаного виду порушень у зонах дії обмежуючих швидкість руху дорожніх знаків на в’їздах в населенні пункти на відстані менше ніж 1000 метрів від його початку.

Виходячи з наведеного в матеріалах справи також немає ніяких даних про початок чи кінець населеного пункту, не надано таких даних і відповідачем.

При цьому позивач в позові посилається саме на те, що коли було зроблено вимірювання швидкості його автомобіля, то він не знаходився в дії дорожнього знаку обмеження швидкості 60кмгод.

Крім цього, відповідно до ст.71 КАС Укрїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до цього положення закону відповідач - повідомлявся належним чином та йому пропонувалося надати свої заперечення проти доводів позивача та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються, однак будь яких заперечень та доводів в обгрунтування правомірності своїх дій відповідач суду не надав.

Таким чином суд розглянув справу з урахуванням положень ст.71 КАС України, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а постанова – скасуванню, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів в протиріч доводів позивача.

У зв’язку з наведеним, дії відповідача стосовно винесення постанови про накладення штрафу на ОСОБА_1, за вчинення ним правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є неправомірними.

Відповідно до ст.247 ч.1 п.1 КУпАП – провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за такої обставини як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладено, керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 69, 71, 94, 99-102, 104, 153, 159, 160, 163, 167 КАС України, п.1 ст.247 КУпАП суд -

    П О С Т А Н О В И В:    

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову посадової особи суб’єкта владних повноважень - інспектора ДПС Львівського взводу БДПС ДАІ ОСОБА_2 від 18.11.2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП скасувати, а провадження по матеріалу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУПАП.

Постанова може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: