Справа № 2а- 258/10/1203

                                                     П О С Т А Н О В А

                                       Ім,ям                                          України .

             05 лютого  2010  року .                                                    м.Луганськ.

            Артемівський районний суд м.Луганська в особі судді  Рибцової Л.І, розглянувши в письмовому провадженні   справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального  захисту населення Артемівської районної у місті Луганську  ради  про визнання  неправомірними  дій   та покладанню зобов, язання  по виконанню певних дій,

                                                           встановив:

        Посилаючись на те, що він  як учасник  ліквідації  наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії , яка йому встановлена з 15.11.2007 року, отримав захворювання з причини якого його визнано  інвалідом  3-ої групи ,  перебуває  на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради   і тому   має право  на отримання щорічної  допомоги  на оздоровлення  у розмірах  4-х  мінімальних заробітних плат згідно зі ст.48 ЗУ « Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»  , що  відповідачем  ця допомога  безпідставно зменшувалась  й була виплачена  у 2003  -2005  роках   в сумі по   21,50  гривен  , в 2005,2008,2009 роках в сумі  по 90,00 гривен , ОСОБА_1  звернувся в суд  з  позовом про  визнання  неправомірними  дій Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради   відносно нарахування    щорічної  допомоги на оздоровлення   неправомірними  та по покладанню  зобов,язання  на останнє  перерахувати  та  виплатити перераховану суму на його користь.

      В судове засідання сторони не з,явились.

      Позивач та його представник позивача за дорученням, ОСОБА_2О, просили розглянути справу у їх відсутність, про що надали заяви.

       Представник  відповідача та 3-ої особи просили також розглянути справу без їх участі,  позовні вимоги не визнали  і просили відмовити у задоволенні позовних вимог, про що зазначили в письмових запереченнях на позов.  

        Винесено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.      

        Дослідивши  письмові докази, суд вважає адміністративний позов  таким, який    підлягає  частковому задоволенню, з наступних підстав.

       Як підтверджується  посвідченням  на ім,я  ОСОБА_1  серії  А  № 413916  від 15.11.2007 року, вкладкою до нього за № 637425 с,   довідкою  Сер.МСЕ  за № 023607 ( арш.справи 6,7)  позивач  належить до  1 категорії  постраждалих від наслідків  аварії на Чорнобильській атомній  електростанції, є інвалідом  3-ої  групи з 21.09.2007 року,   перебуває  на обліку в Управлінні  праці та соціального  захисту населення Артемівської районної у м.Луганську  ради   , у зв.язку  з чим  відповідно  до ст. 48 Закону  України  « Про статус  і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  від 28  лютого 1991 року № 796Х-11, якою передбачена    щорічна допомога  на оздоровлення для  інвалідів 3-ої   групи  у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, розмір  якої  визначається  на момент  виплати, ОСОБА_1 має право  на отримання  допомоги на оздоровлення у розмірі  4-х   мінімальних  заробітних плат .

           Крім того, як вбачається і підтверджується письмовими запереченнями відповідача на позов ,  ОСОБА_1 належить до учасників  ліквідації наслідків на ЧАЕС 1-ої категорії   з 15.11.2007 року, а до цього він  перебував  на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради , як  учасник ліквідації  наслідків  аварії на  ЧАЕС 2 категорії і також мав право на отримання  допомоги на оздоровлення у розмірі  5-ти мінімальних заробітних плат .  З  21.09.2007 року йому була встановлена  3-я група інвалідності  внаслідок лаквідації  наслідків на ЧАЕС , а  з 15.09.2008 року  він є  інвалідом 2-ої групи  , відносно яких  також встановлена допомога у розмірі  у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат згідно зі ст.48 ЗУ « Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»  .

          З письмових заперечень  УПСЗН  також вбачається, що  Управління  праці та соціального захисту населення  Артемівської районної у місті Луганську  ради  не оспорює право  ОСОБА_1 на отримання  щорічної допомоги на оздоровлення .

           Але , як видно з цих же самих заперечень  Управління праці та соціального  захисту населення ( далі Управління)  при виплаті  щорічної грошової допомоги  на оздоровлення     керувалося   ст. 62 ЗУ « Про статус  і соціальний захист громадін,які постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи», згідо  якої роз.яснення порядку  застосовування  цього Закону провадатиься  у порядку визначеному КМУ ; постановою  Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836  « Про компенсаційні  виплати  особам, які постраджали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» , згідно якої  розмір такої допомоги, встановлений для  учасників ліквідації наслідків аварії на  ЧАЕС 2 категорії  у 2003  -2004  роках   в сумі по   26,70  гривен щорічно, які і були виплачені  позивачу  у цих роках. При нарахуванні та  виплаті  щорічної допомоги на оздоровлення  ,як учаснику ліквідації наслідків аварії на  ЧАЕС 2 категорії   в 2005 -2007 роках  , Управління керувалось постановою КМУ за № 562 від 12 липня 2005 року « Про щорічну  допомогу  на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» , якою  розмір  такої допомоги встановлено  в сумі  100.00 гривен, які   і були виплачені позивачу у цих роках. У 2008 році Управління керувалось  вищезазначеною постановою , якою для  інвалідів 3-ої групи , яким було визнано позивача на час виплати домопоги,  встановлено розмір у 90.00 гривен , які також були виплачені позивачу. У 2009 році  розмір допомоги  ОСОБА_1. нараховано у сумі 120 .00 ,як інваліду 2-гої групи,  яка йому встановлена з з 15.09.2008 року , але станом на 16.12.2009  року не виплачена, оскільки  розрахунковий рахунок Управління   з якого  проводяться виплати  цієї компенсації знаходиться під арештом .

          Крім того Управління керувалось  у 2007 , 2008 та 2009  роках ще й ЗУ « Про Державні бюджети  України на 2007 рік, 2008 рік та 2009 рок  » , а саме  п.30 ст. 71 ЗУ « Про держбюджет на 2007 рік» , яким  дію абзаців  2-7 ч.4 ст. 48 Закону України в частині виплати допомоги  на оздоровлення у розмірах відповідно  до мінімальної заробітної плати зупинено на 2007 рік ;  розділом 2-м. пункту  28 підпункту  11 ЗУ « Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  ,яким встановлено що одноразова  компенсація  учасникам ліквідації наслідків на ЧАЕС, які стали  інвалідами внаслідок  Чорнобильської катастрофи, та сім,ям , які втратили годувальника із числа  осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків  аварії на ЧАЕС та смерть яких пов.язана з Чорнобільською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМУ ; ст.71 ЗУ « Про Державний бюджет  України на 2009 рік» за № 835-6 від 26.12.2008 року, якою  КМУ  надано право у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат, які  відповідно до законодавства визначаються  залежно  від розміру  мінімальної  заробітної плати, в абсолютних  сумах у межах  асигнувань, передбачених   за відповідними  бюджетними програмами.

         Суд вважає, що посилання  відповідача на ст. 62 ЗУ « Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи»  є необгрунтованою  оскільки  в цій статті функції щодо встановлення розміру  щорічної допомоги на оздоровлення КМУ не делеговані, а лише  зазначено про те, що КМУ може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

        Крім того, відповідно до ст.8 КонституціїУкраїни в України визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно- правові акти  приймаються  на основі Конституції  України і повинні  відповідати їй. Пуктом 1 частини 1 ст. 92 Коснтитуції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи  людини і громадянина, гарантії цих прав  і свобод.

         Пунктом 5 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді  справи буде встановлено, що нормативно- правовий акт, який  підлягав застосуванню , не відповідає  чи суперечить законові, суд зобов.язаний застосувати акт, який регулює ці правовідносини.

            Стосовно  позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними по нарахуванню та виплаті   суми на оздоровлення за 2003 рік, то вимоги позивача в цієї частині  є необгрунтованими  оскільки  виплата допомоги позивачу у 2003 році  була здійснена-  20.10.2003 року, згідно  розпорядження відповідача, тобто  на час коли у Упралівння ще не  було повноважень  по нарахуванню та виплаті такої допомоги.

         Управління є належним  відповідачем в справах  щодо стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення з дня офіційного опублікування Постанови Кабінету Міністрів України  від 29 жотвня 2003 року за № 1687- 14 листопада 2003 року в Офіційному  віснику України за № 44, якою було покладено на Управління праці та соціального  захисту населення  завдання щодо ведення персофінікованого обліку, нарахування  та сплата  передбачених законодавчими  актами  пільгових виплат  громадянам, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому підстав для задоволення вимог за 2003 рік у суда немає.

         Виходячи з  пріоритетності  законів над  підзаконними нормативно- правовими актами  вищенаведені постанови за № 836 та за № 526 ,  якими керувався відповідач при нарахуванні та виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2004 та 2005 роках   були прийняті  всупереч  ст.48 ЗУ « Про статус  і соціальний захист  громадян, які постарждали  внаслідок Чорнобильської катасрофи»  , а тому  дії Управління при  нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення  ОСОБА_1. у  2004 та  2005 роках  є неправомірними,  а позовні  вимоги останнього  обгрунтованими . При нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення у 2004 та 2005 роках відповідач повинен був керуватись ЗУ « Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» та  відповідними статтями ЗУ « Про Державний бюджет на 2004 та 2005 роки» ,якими встановлений розмір мінімальної заробітної плати, а ні постановами КМУ за № 836 від 26.07.1996 року та за № 562 від 12.07.2005 року.

         У  2004 році  статтею 89 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2004 рік»  від 27.11.2003 року за № 1344-6 , встановлено розмір мінімальної заробатної плати : з 01 січня  2004 року  по 01.09.2004 року в розмірі 205,00 гривен;  з 01.09.2004 року по 1.03.2004 року у розмірі-237,00 гривен; з 1 березня 2004 року  у розмірі -205,00 гривен; з 1 вересня  2004 року у розмірі -237,00 гривен.

         У 2005 році  статтею 83 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.2005 року за № 2505-4 встановлена мінімальна заробітна плата у таких розмірах:  з 1 січня 2005 року по 1 квітня 2005 року у розмірі- 262,00 гривні; з 1 квітня 2005 року по  01.07.2005 року у розмірі -290,00 гривен; з 1 .07.2005 року  по 1.09.2005 року у розмірі  310,00 гривен; з  1 вересня 205 року у розмірі 332,00 гривен.

          Щодо позовних вимог про  визнання дій відповідача неправомірними   та зобов.язання  зробити перерахунок та виплатити перераховану суму на оздоровлення за 2007 та  2008  роки ,  суд виходить  з наступного.          

          Згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

           Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подалання колії норм законів,  що мають однакову юридичну силу.

          Водночас Контституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Констиуцією України  зазначив: « Конкретна  сфера  суспільних відносин не може бути водночас  врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме  застереження  щодо повного або часткового  скасування попереднього. Загальновизнанчим є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

          За змістом  частини третьої ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов.язковими  до виконання на території України. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші  правові акти  або їх окремі  положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           Виходячи з цього  на момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу   щорічної допомоги на  оздоровлення  у відношенні  ОСОБА_1  необхідно встановити , який саме закон за юридичною силою  був на момент виплати діючим.

          Конституційним судом  України від   09 липня 2007 року за № 9-рп/2007 рік  було визнано  неконституційною   ст. 71 ЗУ « Про  Державний бюджет України на 2007 рік», якою  була зупинена дія  абз.2-7 ч.4 ст. 48  ЗУ « Про  статус  і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» .

         Конституційним Судом України  від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 р було також визнано неконституційним  п.28 розділу 2-го ЗУ « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  , яким  було внесено  зміни  до  ст. 48 ЗУ « Про  статус  і соціальний захист  громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Рішення Конституційного Суду України  є обов.язковими до виконання  на території України,  остаточними , не можуть  бути оскаржені  та мають  преюдиціальне значення для судів  загальної юрисдикції .

           Таким чином  з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 48 ЗУ « Про  статус  і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» .

           Як вбачається  з письмових заперечень відповідача на позов , позивачу було  виплачено допомогу на оздоровлення у  2007 році -07.09.2007 року в сумі- 100,00 гривен , тобто на час дії у  часі ЗУ  « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», а тому   відповідач повинен  був при нарахуванні та виплаті  допомоги на  оздоровлення  ОСОБА_1 у  2007 році  керуватись саме цим  законом та законами про встановлення розміру мінімальних заробітних плат на момент виплати, а ні ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007»  та Постановою КМУ № 562.

           За таких обставин дії відповідача  по відмові в перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення  ОСОБА_1за 2007 рік є неправомірними .

            У 2007 році розмір мінімальної заробітної плати  було встановлено ст. 76 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2007 рік»  від 19.12.2006 року  у таких розмірах: з 1 січня  2007 року  - 400,00 гривен , з 1 квітня  2007 року – 420,00 гривен, з 1 липня – 440,00 гривен, з 1 жовтня 2007 року- 460,00 гривен.

             В 2008  році  позивачу  було виплачено допомогу на оздоровлення  - 13.03.2008 року  в сумі  90,00 гривен , тобто на час  дії  у часі ЗУ « Про Державний бюджет України та пров несення змін до деяких законодавчих актів України» , а тому у суда немає підстав  вважати, що відповідач діяв неправомірно при нарархуванні та виплаті  допомоги на користь позивача керуючись вищевказаним Законом.

            За таких обставин позовні вимоги  ОСОБА_1 за 2008 рік є необгрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

            Стосовно визнання дій відповідача неправомірними по нарахуванню та виплаті нарахованої   допомоги на оздоровлення  у 2009 році суд вважає, що при нарахуванні  допомоги ,  керуючись ст. 71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2009 рік»  та Постановою КМУ   за № 562  відповідач діяв правомірно , оскільки у 2009 році не було  рішення Конституційного суду України про неконституційність  ст.71 ЗУ « Про Державний бюджет України на 2009 рік», якою   КМУ  надано право у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат, які  відповідно до законодавства визначаються  залежно  від розміру  мінімальної  заробітної плати, в абсолютних  сумах у межах  асигнувань, передбачених   за відповідними  бюджетними програмами, а тому  позовні вимоги  ОСОБА_1 в цієї частині також  необгрунтовані і не підлягають задоволенню.

           Враховуючи вищевикладене дії відповідача по відмові  ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення  за  2004, 2005 та 2007 роки підлягають бути визнані неправомірними,  і  на відповідача підлягає бути покладено зобов.язання здіснити  перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за вказані роки у відповідності зі ст. 48  ЗУ « Про статус  і соціальний захист громадян ,які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»  , якою  встановлений розмір такої допомоги для учасників  ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категрії  в розмірі 5-ти  минимальних заробітних плат , виходячи з  розмірів мінімальних заробітних плат   встановлених Законами України « Про Державні бюджети на відповідні роки».

           Частиною 2 ст.11 КАС України встановлено, що  суд може  вийти  за межі  позовних вимог  тільки в разі, якщо  це необхідно  для повного  захисту прав, свобод  та інтересів  сторін   чи третіх осіб, про захист  яких вони просять.

            В позовній заяві позивачем зазначено, що у  2004,2005,2007  роках  йому була нарахована та виплачена відповідачем допомога на оздоровлення , щорічно по 21,50 гривен  як інваліду 3-тої групи, тоді як судом встановлено, що  йому у цих роках була нарахована  та  виплачена допомога як учаснику   ліквідації наслідків на ЧАЕС 2-ої категорії :  у 2004 та 2005 роках  по  26,70 гривен , а у 2007 році 100.00 гривен.

            Позивач та його представник не уточнили  свої позовні вимоги  , в судові засідання не з,являлись , просили розглянути справу у їх відсутність.За таких обставин суд  вважає можливим  вийти за межі позовних вимог  враховуючи , що це  є необхідним  для повного захисту  прав позивача.

           Посилка Управління  на те, що  позовні вимоги  про   стягнення з УТСЗН  недоплаченої суми на оздоровлення за  2003 - 2008 рік  не можуть  бути пред,явлені, так як пропущені процесуальні  строки зверення з адміністративнм позовом до суду, не може бути прийнята судом , з наступних підстав.

           Відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність  не поширюється на вимогу  про відшкодування шкоди, яка завдана каліцтвом, іншим  ушкодженням здоров,я,  або смертю.

          Виплати ж  на оздоровлення  інвалідам ЧАЕС, які втратили частину свого  здоров.я у зв,язку  з участю  в ліквідації  аварії на ЧАЕС і тому визнані інвалідами якраз  відноситься до  таких витрат, на які  строк  позовної давності  не поширюється і відповідно  ст. 52, ст. 55 Конституції України  кожному гарантується  право на відшкодування за рахунок держави  чи органів  місцевого самоврядування матеріальної та моральної  шкоди, заподіяної оскаржуємимі діями  органів  державної влади, органів місцевого самоврядування у разі  визнання цих дій неправомірними.        

          На підставі викладеного і керуючись  ст.ст.11,  68-71, 160-163  КАС України,  суд

                                                П О С Т А Н О В И В:

       Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити  частково.

       Визнати дії Управління  праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську  ради по відмові  ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті недоотриманої  щорічної  допомоги  на оздоровлення за  2004,  2005 ,2007  рока  неправомірними.

         Зобов.язати Управління праці та  соціального захисту  населення Артемівської районної у місті  Луганську  ради здійснити перерахунок   щорічної грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1  за  2004 ,2005,2007 рока , виходячи з розміру  5-ти мінімальних заробітних  плат,  розмір  яких на момент виплати  був встановлений :  у 2004 році  в сумі  237,00  гривен  ; у  2005 році  в сумі- 332,00 гривен ; у  2007 році  в сумі  -  440,00 гривен , та виплатити  перераховану суму  на користь ОСОБА_1  з врахуванням фактично отриманих сум , за рахунок коштів  Державного бюджету України.        

       В решті позовних вимог відмовити за їх необгрунтованістю.

       Постанова може бути оскаржена  в Донецький  апеляційний  адміністративний суд  протягом  двадцяти  днів з дня  подачі  про її оскарження  заяви , яка повинна бути  поданою  протягом  десяти днів з дня отримання копії  постанови.

Суддя:                                                                                                              Л.І.Рибцова.