У х в а л а

5 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 752/14922/21

Провадження № 61-2237ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Гусєв Павло Володимирович (далі - адвокат),

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року

у справі за позовом позивача до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), і

в с т а н о в и в:

1. У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача різницю між сумою, яку позивач виплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбурвибух» (далі - страхувальник), та сумою, яку позивачеві виплатила ПрАТ «Страхова компанія «Глобал гарант» (далі - страховик відповідача), що застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача. Мотивував вимогу так:

- 25 вересня 2019 року позивач уклав зі стрвахувальником договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № УА/0194959. Предметом цього договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW» із державним номерним знаком НОМЕР_1 ;

- 23 листопада 2019 року відповідач, керуючи транспортним засобом «Suzuki» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , на 51-му кілометрі автодороги «Київ - Знам`янка» допустив зіткнення із застрахованим транспортним засобом «BMW» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень;

- 29 листопада 2019 року Обухівський районний суд Київської області у справі № 372/4242/19 прийняв постанову, згідно з якою визнав відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- на підставі заяви страхувальника та наданих документів позивач склав страховий акт і виплатив страхувальникові 124 264,99 грн страхового відшкодування;

- цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування у ПрАТ «Страхова компанія «Глобал гарант». Ця компанія виплатила позивачеві 99 000,00 грн. Тому відповідач має відшкодувати різницю між сумою, яку позивач виплатив страхувальникові, та сумою, яку позивач отримав від страховика відповідача.

2. 21 січня 2022 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.

3. 29 грудня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. 14 лютого 2024 року адвокат в інтересах позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені рішення судів і задовольнити позов.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Предметом спору є стягнення відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. Ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.5. У касаційній скарзі адвокат зазначив, що ця справа має значний суспільний інтерес і фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Обґрунтував тим, що Верховному Суду у такій категорії малозначних справ потрібно створити єдину правозастосовну практику, за якою страховик мав би «право на відшкодування розміру шкоди у разі зарахування страхового платежу в рахунок страхового відшкодування» (такий висновок сформулював Дніпровський апеляційний суд у постанові від 8 грудня 2022 року у справі № 201/10817/21).

5.6. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що адвокат в інтересах позивача належно не підтвердив фундаментальний характер питання права, яке він підняв у касаційній скарзі, для формування єдиної правозастосовної практики в Україні. Відсутні підстави вважати, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовної практики. Аргументи позивача зводяться до його незгоди з оцінкою зібраних судами доказів і встановлених обставин.

5.7. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, позивач не обґрунтував. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

6.5. Позивач отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мав можливість навести аргументи та докази на користь його позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

6.6. Адвокат в інтересах позивача подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За наведених умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права позивача на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді: Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук