Справа № 226/2274/23

Справа № 226/2274/23

Провадження № 2/226/641/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Тіссен О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мирнограді справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

         І. Стислий виклад позиції позивача. 

Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що квартира АДРЕСА_1 , належить відповідачу ОСОБА_1 , в якій вона і зареєстрована. Вказаний житловий будинок приєднаний до системи централізованого теплопостачання та обладнаний приладом обліку теплової енергії, який обліковує сумарну витрату теплової енергії на потреби централізованого опалення, на її ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Оскільки квартира відповідача знаходиться в будинку, приєднаному до системи централізованого теплопостачання, вона є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються їй на підставі відкритого особового рахунку, і повинна нести витрати на їх сплату. До вказаних послуг відноситься опалення житлових та нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення, незалежно від наявності опалювальних приладів в таких місцях будинку, які згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами та доповненнями), розподіляються між усіма власниками на наймачами приміщень, включаючи приміщення з індивідуальним опаленням, пропорційно до загальних опалювальних площ житлових та нежитлових приміщень. В квартирі відповідача встановлено індивідуальне опалення, до розрахунку плати за теплову енергію, витрачену на загальнобудникові потреби опалення, застосована площа квартири 53,7 кв.м. Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень, здійснюється відповідно до розділу III зазначеної Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об`ємів. Таким чином, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаної площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного обліку (теплолічильників), установлених як у приміщеннях, так і за межами.

Послуги за опалення місць загального користування в період з 01.10.2020 до 01.11.2023 відповідачем не сплачувалися, внаслідок чого за нею за вказаний період утворилася заборгованість в сумі 5496,69 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Крім цього, в порядку ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму інфляційних витрат в сумі 138,74 грн, 3% річних в сумі 45,46 грн за період з 01.12.2020 до 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 923,17 грн за період з 01.10.2020 до 01.11.2023, а також судові витрати в сумі 2719,00 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, наполягає на задоволенні позовних вимог.

     Відповідач до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у порядку передбаченому ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Представник відповідача до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про закриття провадження у справі № 226/2274/23 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію в частині стягнення 5496,69 грн. заборгованості за теплову енергію, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, а також 923,17 грн заборгованості за абонентське обслуговування у зв`язку з відсутністю предмета спору. 14.02.2024 року відповідач здійснив на користь позивача два платежі на суму 5496, 69 грн. - оплата за теплову енергію, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, та на суму 923,17 грн - оплата за абонентське обслуговування, в результаті чого відповідачем було повністю погашено наявну у нього основну заборгованість перед позивачем. Також зазначила, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поміж тим, 24.02.2022 Указом Президента України №64 на території України був запроваджений воєнний стан, який неодноразово був продовжений і триває дотепер. Постановою КМУ №206 визначено, що в умовах воєнного стану до його припинення чи скасування забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Зі змісту положень Постанови КМУ №206 вбачається, що нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, не обмежене суто періодом воєнного стану, а отже розповсюджується і на заборгованість, яка виникла до 24.02.2022. Враховуючи вищенаведені положення Постанови КМУ №206 щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, вважає, що позивачем у період тривання воєнного стану неправомірно було нараховане та заявлено вимогу про стягнення 3% річних на суму 45,46 грн та інфляційних збитків на суму 138,74 грн за весь спірний період. Посилаючись на п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України просить закрити провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору. У всіх інших вимогах позивача просить відмовити у повному обсязі.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

02.01.2024 року ухвалою судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 31.01.2024 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв.м, житловою площею 38,3 кв.м, на її ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.12, 15).

На підставі відкритого особового рахунку, у період з листопада 2020 року по березень 2023 року будинку за адресою: АДРЕСА_2 , надавалась послуга теплової енергії, плата за користування якою відповідачем не вносилась, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 5496,66 грн. (а.с. 16-24).

Згідно наданих позивачем письмових розрахунків за адресою:  АДРЕСА_3 , утворилась заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, в сумі 5496,66 грн за період з 01.11.2020 до 01.04.2023, інфляційні витрати в сумі 138,74 грн за період з листопада 2020 року по листопад 2021 року, 3 % річних в сумі 45,46 грн за період з 01.12.2020 до 01.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 923,17 грн за період з 01.10.2020 до 01.10.2023 (а.с.15, 16-24, 25).

Згідно Актів про підключення (відключення) об`єкту до системи централізованого опалення (початок (закінчення) опалюваного сезону) в період з 02.11.2020 до 01.04.2023 щороку на початку опалювального періоду проводилося підключення об`єкту централізованої системи опалення за адресою: АДРЕСА_4 , та наприкінці опалювального періоду проводилося відключення вказаного об`єкту централізованої системи опалення (а.с.26-28).

Згідно Актів зняття показань вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , щомісяця, а саме 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 12.04.2021, 31.10.2021, 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 01.04.2022, 30.11.2022, 31.12.2022, 31.01.2023, 28.02.2023, 01.04.2023 були зняті показання вузла обліку теплової енергії (а.с.30-45).

Згідно платіжної інструкції 0.0.3470851344.1 від 14.02.2024 року відповідачем погашено заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення в сумі 5496, 69 грн. та згідно платіжної інструкції 0.0.3470851343.1 від 14.02.2024 року відповідачем погашено заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 923,17 грн (а.с.73-77).

V. Оцінка суду.

       Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до  ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 12 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Частиною першою ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укласти договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води (діяли на момент відключення квартири від центрального опалення) передбачено, що споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно п.14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі – Методика розподілу).

25 січня 2019 року почала діяти Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень.

Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

Позивач зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_2 , в якому мешкає відповідач, обладнано приладом обліку теплової енергії. В квартирі відповідача встановлено індивідуальне опалення, до розрахунку плати за теплову енергію, витрачену на загально будникові потреби опалення, застосована площа квартири 53,7 м кв.

Доказів щодо не підтримання внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку в робочому стані або недотримання нормативної температури повітря місць загального користування та допоміжних приміщень, суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.543 ЦК України, в разі солідарного обов`язку відповідачів кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або у повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею першою Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, визначено, що плата за абонентське обслуговування це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхні приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги, оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» співвласникам, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення, здійснюються нарахування за теплову енергію, витрачену на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, а також функціонування внутрішньо будинкової системи опалення.

Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з несплатою коштів за надані послуги, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, за період із 01.10.2020 до 01.11.2023 в сумі 5496,69 грн. та за абонентське обслуговування за період з 01.10.2020 до 01.10.2023 в сумі 923,17 грн. Також у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, позивачем нараховано інфляційні витрати в сумі 138,74 грн та 3% річних в сумі 45,46 грн за період з 01.12.2020 до 01.02.2022.

Вже після надходження даного позову до суду відповідачем 14.02.2024 було погашено заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення в сумі 5496,69 грн. та за абонентське обслуговування в сумі 923,17 грн. У зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати в сумі 138,74 грн та 3% річних в сумі 45,46 грн за період з 01.12.2020 до 01.02.2022.

При цьому суд не приймає доводи представника відповідача, що ці нарахування стягненню не підлягають відповідно до Постанови КМУ №206, якою визначено, що в умовах воєнного стану до його припинення чи скасування забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Тобто цією постановою встановлена заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, що виникла саме в період воєнного стану, тобто до 24.02.2022.

У зв`язку з цим інфляційні витрати в сумі 138,74 грн та 3% річних в сумі 45,46 грн, нараховані позивачем за період до 01.02.2022, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн та за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 35 грн, разом 2719,00 грн. Суд зазначає, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки відповідач сплатила заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення та за абонентське обслуговуванняпісля надходження даного позову до суду.

 На підставі ст.ст. 382, 525, 543, 625, 634 ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», місцезнаходження: 84206, м.Дружківка Донецької області, вул.Космонавтів, буд.39, код ЄДРПОУ 03337119, до ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості за теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» інфляційні витрати в сумі 138 (сто тридцять вісім) грн 74 коп., 3% річних в сумі 45 (сорок п`ять) грн 46 коп. за період з 01.12.2020 до 01.02.2022 та судові витрати в сумі 2719 (дві тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.03.2024.

Суддя         О.А.Рибкін