Справа № 2-1420/08

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 року     м.  Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді     Перекупка І.Г.,

при секретарі     Альберті О.В.,

за участю позивача     ОСОБА_1,

відповідача     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Димитров справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення

боргу за договором позики,  -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні в обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 вказав,  що 17 липня 2007 року відповідачка,  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі взяла у нього в борг за розпискою 7550 грн. і зобов'язалася повернути вказану суму до ЗО липня 2007 року,  про що видала власноручно написану розписку. У вказаний строк відповідач борг не повернула. На неодноразові звернення про добровільну сплату боргу жодним чином не реагувала.

Відповідачка у судовому засіданні позов визнала частково і пояснила,  що не повертала борг через відсутність коштів.

Вислухавши пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи,  суд дійшов висновку,  що позовна заява підлягає задоволенню.

Опитаний у судовому засідані ОСОБА_1 пояснив,  що він являється приватним підприємцем.  За адресою: м.  Димитров вул.  Ватутіна буд.  98 у нього,  на правах приватної власності є магазин «Стрілець»,  в якому реалізуються продуктові товари. Реалізацію товарів здійснюють чотири продавці. Так як спеціалістів в торгівлі обмаль,  він вимушений брати робітників з випробуальним терміном.  Громадянка ОСОБА_2 працювала в магазині з березня 2007 по червень 2007 року,  а ОСОБА_3Д процювала з грудня 2006 року по червень 2007 року. Зі слів продавців магазину,  йому стало відомо про недостачу грошових коштів яку допустили продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Він через знайомих людей визвав останніх і коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийшли до магазину,  в приватній бесіді вони зізналися про недостачу грошей у сумі більше 15000 грн. Так як грошей у них не було,  вони власноручно написали розписки що взяли у нього,  у борг по 7500 грн. і зобов'язалися повернуть вказану суму до ЗО липня 2007 року. Щоб гарантувати повернення коштів,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_1 оформити на себе купівлю побутової техніки і як варіант оформити в кредит телевізор,  у магазині «Відеомир»,  розташований у м.  Красноармійську. За усною домовленостю між ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  ОСОБА_4 погодилася оформити кредит на телевізор на себе. Згідно договору,  в частині погашення кредиту,  ОСОБА_4 повинна була 02 вересня 2007 року внести частку кредиту,  але не виконала це зобов'язання і він нагадав ОСОБА_4 про свої обов'язки щодо сплати кредиту. На його вимогу,  ОСОБА_4 з ОСОБА_3 07 вересня 2007 року звернулася до Димитровського MB УМВС з заявою про те,  що ОСОБА_1 вимагає від них погашення кредиту в магазині. Щодо «чорного списку»,  який ОСОБА_1 надав у суд як доказ недостачі на суму 15000 грн.,  яку скоїли ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  пояснив,  що на початку липня 2007 року він звернув увагу на те,  що продавець ОСОБА_5 запоакана. Він спитав у чому річ? ОСОБА_6 спочатку не відповіла,  а через час підійшла до нього і розказала,  що ОСОБА_3 передала її «чорний список»,  з якого свідчило,  що покупцям видавався товар,  а гроші до каси магазину не були внесені. ОСОБА_6 приїмала відділ у ОСОБА_7 і розуміла,  що прийнявши відділ з такою недостачею,  вона тим самим бере на себе цю недостачу. Після цієї розмови він і визвав ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  щоб з'ясувати цей факт.

Опитана відповідачка ОСОБА_2 пояснила,  що в березні 2007 року вона прийшла на роботу в магазин «Стрілець»,  розташований за адресою: м.  Димитров вул.  Ватутіна,  98,  який належить приватному підприємцю ОСОБА_1,  в якості продавця. В магазині працює чотири продавця,  які працюють по двоє. Вона працювала в парі з продавцем ОСОБА_3 Під час роботи у них утворилася заборгованість на двох у сумі 7500 грн. Але на вимогу ОСОБА_1,  під його тиском вона з ОСОБА_3,  під тиском написали розписки,  що взяли у ОСОБА_1 у борг по 7500 грн. Крім того,  ОСОБА_1 заставив її взяти на себе виплату кредиту вартості телевізора у магазині «Відеомир»,  розташованому у м.  Красноармійську. Вона згодна,  що вдвох з ОСОБА_3 скоїла недостачу перед ОСОБА_1 на суму 7500 грн.,  але не брала у нього у борг сама 7500 грн.

Опитаний свідок,  ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснила,  що громадянку ОСОБА_3 знає на протязі чотирьох років. Громадянку ОСОБА_2 знає візуально. ОСОБА_1,  як приватного підприємця,  вона знає на протязі півтора року,  так як працює у нього в магазині на посаді продавця. Відносини з ОСОБА_3,  ОСОБА_1 нормальні. Всього в магазині працює 4 продавця. У зміну працює по 2 продавця. Магазин спеціалізується на продуктовій групі товарів. Режим роботи по недільний,  тобто неділю працюють 2 продавці,  а 2 відпочивають. Потім навпаки. Після кожної зміни проходе ревізія товару і грошових коштів. Ревізія проходе в присутності бухгалтера магазину,  ОСОБА_8. За весь час роботи у неї заборгованості не було. Під час роботи вона,  зі згоди ОСОБА_1,  брала продукти для власного споживання,  але гроші віддавала до магазину,  як тільки отримувала заробітну плату. Зарплату у магазині отримувала кожного місяця. Про те що продавець ОСОБА_2 винна ОСОБА_1 гроші у сумі більше десяти тисяч гривен вона дізналася 01 липня 2007 року,  коли приймала зміну від ОСОБА_3 яка при здачі зміни повідомила,  що відділу: горілка,  пиво та інші товари існує заборгованість по грошам понад десяти тисяч гривен. Вказана заборгованість утворилася під час безплатної передачі продуктів та товарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покупцям,  але при цьому ні ОСОБА_2 на ОСОБА_3 гроші в касу магазину не клали. Факти видачі продуктів та товарів у борг Антипенко та Шишкова фіксували в окремому зошиті. Вона бачила цей зошит. Незважаючи на борг вона прийняла зміну,  але після того,  як дізналася,  що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не збираються повертатися до магазину,  вона зрозуміла,  що недостача грошей може лягти на неї,  про факт недостачі вона повідомила бухгалтера магазину,  ОСОБА_8. Остання визвала в магазин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і розповіла їм про те що вона знає про недостачу. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодилися з цим фактом і написали в приміщені магазину розписки про те що вони винні магазину п'ятнадцять тисяч гривен. Під час написання розписок вона не чула,  щоб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 хтось погрожував. При цьому,  приблизно в кінці літа 2007 року у неї з ОСОБА_3 сталася розмова,  під час якої ОСОБА_3 погрожувала її,  у зв'язку з тим,  що вона розповіла ОСОБА_1 про недостачу. На данний момент вона не знає,  чи повернули заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Але в бесідах з покупцями,  яким останні давали в борг,  люди розповіли,  що вони повернули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 гроші за товар.

Аналогічні пояснення дала ОСОБА_9 Опитаний свідок ОСОБА_10  пояснила,  що вона працює в магазині на посаді продавця. На початку липня 2007 року,  власнику магазина,  ОСОБА_1 стало звісно про недостачу грошей,  в якій винні продавці магазину ОСОБА_2 та ОСОБА_3. ОСОБА_1 визвав до магазину і в присутності її розповів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  що він знає про недостачу грошей. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодилися з цим фактом і написали в приміщені магазину розписки про те що вони винні до каси магазину п'ятнадцять тисяч гривен. За домовленностью сторін,  щоб данний факт не оформляти як недостачу,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 написали розписки,  що вони взяли у борг у ОСОБА_1 по 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. і зобов'язуються повернути гроші до ЗО липня 2007 року. Під час написання розписок з боку ОСОБА_1 чи других осіб відносно ОСОБА_2,  ОСОБА_3 погроз не було.

Судом встановлено,  що 17 липня 2007 року ОСОБА_2 була написана розписка в тому,  що вона взяла у борг у ОСОБА_1 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. і зобов'язується повернути їх до ЗО липня 2007 року (а. с.  6)

За результатами перевірки зави ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Димитровським MB УМВС у порушені кримінальної справи відмовлено,  (а. с.  36-37).

Згідно наданого позивачем аркуша,  на якому вказані імена,  фамілії та суми свідчить,  що на вказаному аркуші особам передано майна на суму 15 104(п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 90 коп. (а. с 38)

Статтею 11 ЦК України передбачено,  що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб,  що не передбачені цими актами,  але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,  зокрема є: договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 235 ЦК України передбачено,  що якщо буде встановлено,  що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину,  який вони насправді вчинили,  відносини сторін регулюються правилами щодо правочину,  який сторони насправді вчинили.

Як передбачено статтею 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться. (Стаття 526 ЦК України).

Диспозицією статті 1212,  1213 ЦК України передбачено,  що особа,  яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому майно і тоді,  коли підстава,  на якій воно було набуте,  згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість,  яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В силу  ст.  88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним судові витрати: 75, 50 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 2,  3).

На підставі  ст.  ст.  11,  ч.2  ст.  235,  525,  1212,  1213 ЦК України,  керуючись  ст.  ст. 15,  15-1,  30,  62,  75,  76,  130,  202,  203 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення майна як безпідставно набутого задовольнити повністю.

Стягнути  з  ОСОБА_2,    ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. як безпідставно набуту. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 75 грн. 50 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.