Справа №22 -10|10                                                                          Головуючий у 1 інстанції Отян О.В.                    Категорія 37                                                                                    Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                   УХВАЛА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

10 лютого 2010  року          Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                      Головуючої:      Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:     Голованя А.М.

Черниш Т.В.                                                                     при секретарі    Салабай М.В.

                                                             за участю адвокатів   ОСОБА_2

                                           ОСОБА_3      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Олександрівського   районного суду  від 10 червня 2009 року, -

                                                     ВСТАНОВИЛА:

    У січні 2007 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Телюпа Ольга Вікторівна, про визнання заповіту недійсним.

    Зазначав, що після смерті брата ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на майно: двохкімнатну АДРЕСА_1, автомобіль ГАЗ-24 1985 року випуску, земельний і майновий пай, вклад в ощадбанку. У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де дізнався, що ще у 2001 році брат все майно заповів відповідачу. Вважаючи, що підпис у заповіті виконано не його братом та є сумніви щодо залишення ним заповіту, він і просив визнати його недійсним, оскільки порушено його право на спадкове майно.

    Справа судами розглядалася неодноразово.

    Останнім рішенням Олександрівського районного суду від 10 червня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

    Суд дійшов висновку, що у судовому засіданні не було надано належних доказів того, що заповіт було виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначається, зокрема, що суд безпідставно поставив під сумнів висновок судово-почеркознавчої експертизи від 6 квітня 2007 року, який є беззаперечним доказом по справі та не дав належної оцінки висновку від 12 жовтня 2007 року. При цьому, з вини суду не проведена повторна, комісійна судово-почеркознавча експертиза.

    Заслухавши доповідача, пояснення правонаступника позивача – ОСОБА_7, її представника, які підтримували доводи скарги, відповідача, його представника, які заперечували проти її доводів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, а тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь відповідача складено заповіт від 26 січня 2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Телюпою О.В., зареєстрований у реєстрі №137.

    Згідно довідок з відділу РАЦС Олександрівського РУЮ  матір»ю відповідача є ОСОБА_8, яка з 19 липня 1978 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 ( т.2 а.с.11-13).

    Із матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача  Кіровоградським обласним управлінням юстиції проведена перевірка законності посвідчення приватним нотаріусом Телюпою О.В. заповіту від імені померлого брата, результати якої підтвердили факт посвідчення заповіту саме 26 січня 2001 року з дотриманням приватним нотаріусом законодавчої та процесуальної форми його посвідчення (т.1 а.с. 13-14).

    Так, згідно витягу із Спадкового реєстру     від 11жовтня 2006 року, виконаного державним нотаріусом Костенко Н.В.(заповіти/спадкові договори), зазначено: спадкодавець - ОСОБА_7, бланк заповіту серія АВН №313597, номер в реєстрі нотаріальних дій - 137, дата посвідчення - 26.01.2001 року приватним нотаріусом Телюпою О.В. ( т.1 а.с.22-23).

    За інформацією про перевірку - реєстру нотаріальних бланків ідентифікаційний номер перевірки 9122318 від 22 січня 2009 року бланк АВН 313597, дата отримання – 26.09.2000 року, код витрачання – заповіт від 26.01.2001 року ПН Телюпою О.В. (т.2 а.с.241).

Згідно фотокопії та оглянутого в оригіналі реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Олександрівського районного нотаріального округу Телюпи О.В. під номером нотаріальної дії 137 від 26.01.2001 року посвідчено заповіт АВН №313597 ОСОБА_7 і в графі «розписка про одержання оформленого документу» знаходиться підпис заповідача. (т.1 а.с.43-44).

    За звітом по витрачанню бланків та знаків серії АВН №313533-313600 за січень 2001 року нотаріусом Телюпою О.В 26.01.2001 року витрачено бланк заповіту (т.1 а.с.230).

    Згідно фотокопії алфавітної книги посвідчених заповітів приватного нотаріуса Олександрівського нотаріального округу Телюпи О.В., що ведеться з 1999 року і була оглянута в оригіналі у судовому засіданні, під буквою «К» на а.33 записаний ОСОБА_7, дата посвідчення заповіту – 26.01.2001 року, номер за реєстром – 137 (т.3 а.с.78-79).

    Згідно фотокопії журналу вихідної кореспонденції приватного нотаріуса Олександрівського районного нотаріального округу Телюпи О.В., що вівся у період з 1999 року по квітень 2003 року та був оглянутий в оригіналі у судовому засіданні під №44, на звороті а.24 від 26.01.2001 року зазначено, що до держнотконтори смт. Ол-ка направлено заяву про включення заповіту ОСОБА_7 до Єдиного реєстру (т.3 а.с.80-81).

    З урахуванням наявних у справі матеріалів судово-почеркознавчих експертиз, висновки яких є протилежними, не визнаються та оспорюються кожною із сторін, відповідно до ст.212 ЦПК України суд дійшов мотивованого висновку щодо неможливості покладення їх в основу рішення, обґрунтовано відмовивши у прийнятті цих доказів.

    Оцінюючи показання свідків як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, судом відповідно до ст.58 ЦПК України правильно зазначено, що ними дані пояснення про стосунки із сторонами, однак вони не містять інформації стосовно безпосереднього складання заповіту, тобто щодо предмета доказування.    

    Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і відповідно до ст.ст. 1235, 1247, 1248, 1257 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що суду не було надано належних доказів того, що заповіт виконано не ОСОБА_7, а іншою особою, відмовивши у задоволенні позовних вимог. Його висновки сумніву не викликають.

    Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка. Докази, в тому числі і письмові та показання свідків, оцінені судом відповідно до вимог ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України.

 Посилання у скарзі на наявність у справі судово-почеркознавчих експертиз не спростовує висновків суду, оскільки відповідно до ст.147 ЦПК України, п.3  постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, для суду не є обов»язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу. При цьому, не є обов»язковим і призначення експертизи із спірного питання відповідно до вимог ст.145 ЦПК України.

Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

    Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                    УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Олександрівського районного суду від 10 червня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуюча:

    Судді: