Справа №22 -338|10                                                                          Головуючий у 1 інстанції Чохонелідзе Л.М.                    Категорія 19,27                                                                     Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                   УХВАЛА

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

9 лютого 2010  року          Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                      Головуючої:      Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:     Голованя А.М.

Черниш Т.В.                                                                     при секретарі    Дімановій Н.І.                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Олександрійського міськрайонного суду  від 27 листопада 2009 року, -

                                                     ВСТАНОВИЛА:

    У липні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось в суд з позовом до приватного малого підприємства «Строймонтаж», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Позивач зазначав, що у рамках генеральної кредитної угоди №010-05/557 від 23 листопада 2007 року були укладені кредитні договори між приватним малим підприємством «Строймонтаж» та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»:  №010-05/560 від 26 листопада 2007 року з наданням кредиту у розмірі 1 980 000 грн.; №010-05/583 від 30 листопада 2007 року з наданням кредиту у розмірі 2 536 000 грн. Належне виконання зобов»язання за генеральною кредитною угодою забезпечувалося договорами поруки: №010-05/557/1, №010-05/557/2, №010-05/557/3, №010-05/557/4 від 23 листопада 2007 року, укладеними між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

    Оскільки відповідач приватне мале підприємство «Строймонтаж» допустив прострочення платежів по кредиту, позивач і просив стягнути солідарно з відповідачів загальну заборгованість за генеральною кредитною угодою у розмірі 4 355 151 грн. 72 коп. та судові витрати.

    Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

    Суд дійшов висновку, що збільшення банком  відсоткової ставки за кредитом є недійсним, відповідачем сплачені кошти за кредитним договором, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.

    В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду  через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначається, зокрема, що позивачем були надані докази в частині дотримання порядку зміни відсоткової ставки за користування кредитом в сторону її підвищення. При цьому, суд безпідставно поширив на дані правовідносини Закон України «Про захист прав споживачів» та відмовив у стягненні заборгованості.

    Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не ґрунтується на законі, не спростовує висновків суду, а тому не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Згідно ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов»язання.

    Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

    Із матеріалів справи вбачається, що у рамках генеральної кредитної угоди від 23 листопада 2007 року було укладено кредитні договори між приватним малим підприємством «Строймонтаж» та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі – банк): 26 листопада 2007 року про надання кредиту у розмірі 1 980 000 грн. та 30  листопада 2007 року про надання кредиту у розмірі 2 536 000 грн.  зі сплатою 12,75 % річних (а.с.8-22).

    Також вбачається, що за кредитним договором від 26 листопада 2007 року обліковується прострочена заборгованість у сумі 66 000 грн., несплачені відсотки за користування кредитом 129 909 грн., а за кредитним договором від 30 листопада 2007 року несплачені відсотки за користування кредитом у сумі 177 789 грн. 19 коп. (а.с.11-16, 18-22).

    Згідно договорів поруки, укладених 23 листопада 2007 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, забезпечувалося належне виконання зобов»язання за генеральною кредитною угодою (а.с. 23-30).

    Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що банком видача кредиту проведена у період з 11 грудня 2007 року по 14 липня 2008 року (а.с.74-121), а у серпні 2008 року ним збільшена річна відсоткова ставка за користування кредитом до 17 %, що зазначено і у розрахунках, наданих позивачем.

    Як вбачається з п.1.4.1.6  кредитного договору від 26 листопада 2007 року, п.10.4 кредитного договору від 30 листопада 2007 року банк має право на підвищення процентної ставки на 2 % річних у разі порушення позичальником своїх зобов»язань, встановлених відповідно в пунктах 2.3.7-2.3.14, 2.3.16, 2.3.17 та пунктах 6.5-6.7,6.10,6.19.1 цих договорів.

    Таких доказів наявності обставин щодо порушення позичальником своїх зобов»язань, встановлених у зазначених пунктах договорів, суду не було  надано.

    Відповідно пунктами 1.4.1.7 та 3.8 вищезазначених кредитних договорів передбачені інші підстави та право банку збільшити розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

Згідно п.п.1.4.1.7.2., 1.4.1.7.2 та п.3.8.1 про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за  20 (двадцять) календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки, яка починає діяти з 21 (двадцять першого) дня після відправлення банком повідомлення. Таке повідомлення є невід»ємною частиною кредитного договору.    

    Матеріали справи свідчать про те, що письмові повідомлення про зміну відсоткової ставки за кредитними договорами від 26 та 30 листопада 2007 року відповідно до зазначених вимог та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не надсилалися та суду не надано доказів, які б підтверджували існування обставин, за наявності яких банк вправі збільшувати процентну ставку.  

Крім того, відповідно до п.2.2 Постанови Правління НБУ №319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» (зі змінами) ненадання позичальникам інформації про сукупну вартість кредиту, внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки НБУ кваліфікуватиметься як порушення вимог ст.49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

    Не встановлено у судовому засіданні і невиконання відповідачем зобов»язань, встановлених у п.п.2.3.7-2.3.14, 2.3.16, 2.3.17, ст.3 кредитного договору від 26 листопада 2007 року (п.1.9.1), умов розділу 6 або п.3.8 кредитного договору від 30 листопада 2007 року (п.7.3), чи інших обставин щодо права банку вимагати дострокового погашення позичальником усієї суми заборгованості.

    Згідно долучених до справи платіжних доручень №352, 353, 353, 354 від 2 листопада 2009 року підтверджується факт перерахування відповідачем на користь банку грошових коштів на сплату поточних платежів за графіком у погашення заборгованості по кредиту та відсотках за кредитними договорами від 26 та 30 листопада 2007 року, за виключенням вимог щодо погашення заборгованості за підвищеною ставкою 17 % річних (а.с.170-171).

    Тобто, позивач намагався змінити кредитну ставку, хоч передбачені у кредитних договорах умови для цього не настали, а позичальник виконував зобов»язання за кредитним договором.

    На підставі викладеного, суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства та відсутність підстав для підвищення відсоткової ставки, а у зв»язку з виконанням позичальником зобов»язань за договором і  відсутність підстав для дострокового погашення усієї заборгованості.

    Тому безпідставними є доводи скарги, які були предметом розгляду у судовому засіданні і їм дана належна оцінка. При цьому позивач не позбавлений права на звернення до суду у разі наявності умов, передбачених договором, та невиконання позичальником зобов»язань. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку  про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

    Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів скарги немає.

    Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуюча:

    Судді: