У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року лютого місяця „22” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

           Суддів: Горбань В.В.

Терент’євої Н.М.

                                При  секретарі:

                                З участю прокурора: Куцко Ю.В.

Штехбарт Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом   ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3 особа – ОСОБА_8, про вселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_9 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 24 листопада 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

26 листопада 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про вселення. Вимоги мотивовані тим, що вона зареєстрована в АДРЕСА_1. З червня 1995 року вона з неповнолітніми дітьми постійно проживала за зазначеною адресою. На час їх вселення в квартирі постійно проживали її мати ОСОБА_10 і її дочка від першого шлюбу ОСОБА_8 В 1993 році ОСОБА_10 та ОСОБА_8  приватизували квартиру в рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15.11.1993 року. Зазначає, що її мати була інвалідом 1 групи і потребувала стороннього догляду. В 2006 році мати померла, а діти позивачки виїхали на постійне проживання за кордон. В квартирі залишилася проживати лише одна позивачка. Згодом їй стало відомо, що її мати заповіла належну їй на праві власності Ѕ частку квартири своїй рідній сестрі ОСОБА_11, яка, оформивши спадщину, 13.06.2007 року на підставі договору дарування подарувала частку квартири своїй дочці ОСОБА_7 В 2008 році ОСОБА_7 з застосуванням фізичної сили, скориставшись безпорадним станом позивачки /інвалід 1 групи за зором/, вигнала її з квартири, змінила замки на вхідних дверях і виїхала за місцем свого постійного проживання в Російську Федерацію. Незважаючи на те, що співвласницею Ѕ частки квартири є дочка позивачки, яка вимог до матері про виселення не ставить, ОСОБА_7 вигнала її з квартири і вона залишилася без житла, без особистого майна, що залишилося в квартирі. Просила вселити її до квартири АДРЕСА_1 в м. Ялта АР Крим і зобов’язати ОСОБА_7 надати їй ключі від вхідних дверей квартири.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 24 листопада 2009 року позов задоволено. Вселено ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_1 в м. Ялта. Зобов’язано ОСОБА_7 надати ОСОБА_6  ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 в м. Ялта.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 за довіреністю – ОСОБА_9 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що висновки суду про те, що вона перешкоджає позивачці користуватися спірним жилим приміщенням необґрунтовані, і доказів про створення нею перешкод в матеріалах справи немає.

Справа № 22-ц-1338/2010 р                         Головуючий в 1 інстанції     Шумов В.В.

                                    Доповідач               Горбань В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, її представників, представника відповідачки, прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх  доведеності. При цьому визнав встановленим, що право позивачки на проживання в спірній квартирі порушено і підлягає судовому захисту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони не суперечать матеріалам справи, фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 15 листопада 1993 року квартира  АДРЕСА_2 м. Ялта належала на праві власності ОСОБА_10 (матері позивачки) та ОСОБА_8 (дочці позивачки) в рівних частках. (а.с. 14)

В 2006 році ОСОБА_10 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 м. Ялта.  Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом ця Ѕ частка квартири АДРЕСА_2 м. Ялта належала ОСОБА_11 (сестрі померлої), яка за договором дарування від  13 червня 2007 року подарувала зазначену частку квартири своїй дочці ОСОБА_7 (а.с. 7).

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що в червні 1995 року позивачка оселилася в спірній квартирі на правах члена сім’ї своєї матері ОСОБА_10 та дочки ОСОБА_8 та проживала в даній квартирі до червня 2008 року, що не спростовано представником відповідачки на засадах змагальності.

Відповідно до вимог ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Таким чином, виходячи з правил ст. 156 ЖК України та встановивши, що позивачка в 1995 році оселилась та була зареєстрована у спірній квартирі на правах члена сім’ї власників даної квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка  неправомірно позбавлена відповідачкою права на проживання в спірній квартирі та правильно ухвалив рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачка та її представник не надали доказів, які  могли б спростувати висновки суду ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка не чинила позивачці перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, поясненнями  свідка ОСОБА_12

Доводи скарги про те, що позивачка позбавлена батьківських прав відносно дочки ОСОБА_8, яка є власником  Ѕ частки спірної квартири, та заперечує проти проживання позивачки в даній квартирі, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки в матеріалах справи відсутні такі докази. Крім того, ані відповідачка, ані ОСОБА_8 не зверталися до суду з позовом про позбавлення позивачки права на проживання в спірній квартирі та про її виселення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212  ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 за довіреністю ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року залишити без змін.            

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

            Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.      

            Судді:        Курська А.Г.              Горбань В.В.                Терент’єва Н.М.