У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року лютого місяця „15” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

          Суддів: Курської А.Г.

Терент’євої Н.М.

                      При  секретарі: Куцко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за заявою Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про зміну способу виконання судового рішення по цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 липня 2008 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 4627 грн. 98 коп., у рахунок сплаченого судового збору 51 грн., 30 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 210 грн. 18 коп. у рахунок компенсації оплати повідомлення відповідача у засобах масової інформації, а всього стягнуто 4919 грн. 16 коп.

    07 грудня 2009 року представник Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» /далі – ВАТ КБ «Надра»/ за довіреністю ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про зміну способу виконання судового рішення суду і просила звернути стягнення на майно боржника – автомобіль марки ВАЗ-21122, сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 хетчбек, двигун V =1499 куб.см В, рег. № НОМЕР_2, який є забезпеченням зобов’язань за кредитним договором, укладеним між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_5 25.06.2005 року № 3886 та в результаті невиконання якого за зверненням позивача було ухвалено вищезазначене заочне рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про зміну способу виконання судового рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 23 липня 2008 року.

В апеляційній скарзі представник Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» за довіреністю ОСОБА_6 просить  скасувати ухвалу суду з постановленням нової про задоволення заяви ВАТ КБ «Надра» про зміну способу виконання судового рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника заявника,  представника Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді питання встановлено, що на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 липня 2008 року з ОСОБА_5 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» стягується заборгованість за кредитним договором у сумі 4627 грн. 98 коп. та судові витрати в сумі  261 грн. 48 коп. Примусове виконання здійснює Київський ВДВС Сімферопольського РУЮ  з 09.12.2008 року.

Відмовляючи стягувачеві ВАТ  КБ «Надра» в наданні зміни способу виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зміни способу виконання рішення відсутні.

З таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 373 Цивільного процесуального кодексу України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку  виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Статтею 33 Закону України „Про виконавче провадження”  передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Таким чином, аналізуючи вказані норми, апеляційний суд вважає, що зміна способу виконання рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності обставин, які унеможливлюють виконання рішення.

Звертаючись до суду з заявою про зміну способу виконання рішення, заявник посилався на те, що при укладенні договору кредиту 25.06.2005 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір застави, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав ВАТ КБ «Надра» для забезпечення виконання своїх зобов’язань за кредитним договором у заставу – автомобіль ВАЗ, модель 21122. Умовами цього договору застави передбачено безумовне і безспірне право заставодержателя у випадку невиконання забезпеченого заставою зобов’язання одержати  задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами. Оскільки у боржника відсутні грошові кошти та інше майно для задоволення вимог за виконавчим документом, заявник просив змінити спосіб  виконання судового рішення шляхом звернення на предмет застави за кредитним договором.

Відповідно до вимог статті  52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача – заставодержателя.

Згідно зі статтею 20  Закону України «Про заставу» заставодержатель  набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду (або третейського суду), на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм закону, слідує, що стягнення на заставлене майно можливе лише на підставі рішення суду, яке може бути пред’явлено державному виконавцю.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заявник  не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом, а не шляхом процедури, передбаченої для зміни способу виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на стадії його примусового виконання (ст. 373 ЦПК України).

Таким чином, оскільки законом чітко визначені умови за якими заставодержатель  набуває права звернення стягнення на предмет застави та  зазначені документи, які можуть бути пред’явлені державному виконавцю для звернення стягнення на заставлене майно, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни способу виконання рішення  та правильно відмовив у задоволенні заяви.

Довід апеляційної скарги про те, що ВАТ КБ «Надра» позбавлений можливості для звернення до суду з окремим позовом щодо звернення стягнення на предмет застави, колегія суддів вважає помилковим, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду.

Відповідно до вимог  п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Виходячи з наведеного і керуючись статтями 303, 307, 312, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» відхилити.

            Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:         Горбань В.В.               Курська А.Г.              Терент’єва Н.М.