Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 380 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
24 лютого 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Коваленко А.І., Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.,
За участю: представника позивача - Глазунова В.С., представника відповідача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж до ОСОБА_4 про відшкодування вартості не облікованої електроенергії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року відкрите акціонерне товариство „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж звернулося до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнили до ОСОБА_4 про відшкодування вартості не облікованої електроенергії. В позовній заяві зазначено, що 25.03.2008 року контролерами Центральних районних електричних мереж проведена перевірка дотримання Правил користування електричною енергією населення за адресою АДРЕСА_1, де мешкає відповідач. Перевіркою встановлено самовільне підключення електропроводки до електричної мережі ВАТ „Запоріжжяобленерго” поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії, підключення без облікової розетки. По даному факту були складені акти № 00095522 та № 00095523 від 25.03.2008 року й визначена кількість недооблікованої енергії по акту № 00095522 в сумі 9928 грн. 71 коп. та по акту №00095523 в сумі 9929 грн. 71 коп. Відповідачем у добровільному порядку було сплачено в рахунок відшкодування збитків 1300 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на їх користь суму вартості не облікованої електроенергії в розмірі 17559 грн. 42 коп. та судові витрати: судовий збір в розмірі 175 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 60 грн.
Представник відповідача позовні вимоги визначала частково.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж суму вартості не облікованої електроенергії в розмірі 2567 грн. 31 коп. та судові витрати в сумі 81 грн., а всього 2648 грн. 31 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши частково позовні вимоги ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж, суд першої інстанції вірно посилався на положення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357 та виходив з того, що згідно цих Правил споживач несе відповідальність у випадку без облікового користування електроенергією, а за 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями відповідача повинна бути відшкодована в повному обсязі.
При цьому суд посилався на п. 38 Правил, згідно якого енергопостачальнитк зобов’язується проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показників приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків і вважав за необхідне стягнути шкоду у вигляді недооблікованої електроенергії за актом № 00095522 від 25.03.2008 року – у сумі 2083 грн. 65 коп. та за актом № 00095523 від 25.03.2008 року – у сумі 2083 грн. 65 коп., тобто, за шість місяців, які передували останній перевірці, що відбулась 25.03.2008 року.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції, помилково посилаючись на п. 38 Правил, неправильно визначив обсяг та вартість необлікованої за період 6 місяців, оскільки контролер при зніманні показників приладу обліку електроенергії не міг виявити ці порушення, оскільки вони були скритими.
При цьому суд першої інстанції повинен був враховувати, що згідно положень п. 1.2 Правил (зі змінами від 17.10.2005 р., № 910) - технічна перевірка – виконання комплексу робіт з метою визначення відповідності стану засобу обліку електричної енергії та схеми його підключення, а також відповідності стану електропроводки та електроустановок від межі балансової належності до точки обліку „Правилам устройства електроустановок” та іншим нормативно-технічним документам; контрольний огляд – виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку, пломб на ньому, із зазначенням показів засобу обліку.
Такий довід апеляційної скарги спростовується наступним.
При апеляційному розгляді справи представник позивача не заперечував, що електричні дроти, накинуті від стовпів електричної мережі до будинку та господарської будівлі, фактично не мали скритого характеру, оскільки знаходились зовні споруд, а тому контролер при перевірці показань приладу обліку мав бачити ці порушення. При цьому представник пояснив, що факт підключення повинен бути зареєстрований не контролером, а спеціальною бригадою, проте, кількість цих бригад недостатня для того, щоб реагувати на всі порушення своєчасно.
Вказані обставини підтверджуються і фотографіями, наданих в якості доказів суду першої інстанції (а. с. 9-11), з яких вбачається, що електричні дроти за допомогою яких здійснювалось споживання електроенергії поза приладом обліку, не мали характеру скритої проводки, як зазначено в актах № 00095522 та № 00095523 від 25.03.2008 року
Представник відповідача, заперечуючи проти апеляційної скарги, пояснила суду апеляційної інстанції, що вона згодна з рішенням суду, оскільки контролер регулярно перевіряв лічильник, знімав показання, зауважень не було. Ці електричні дроти були підключені її батьком лише за декілька місяців до складення зазначених актів, а тому, якщо і є порушення, сума збитків не повинна нараховуватись аж за три роки.
З роздруківки особового рахунку споживача ОСОБА_4 видно, що за цією адресою перевірки проводились контролером протягом 2007 р. та до 25.03.2008 р. щомісяця (а. с. 13), а тому контролер мав виявити ці порушення при проведенні перевірок, оскільки електрична проводка не була скритою, наявність накиду дротів на ввід візуально очевидна, а відтак, період за який нараховується обсяг та вартість не облікованої електроенергії не має бути більше, аніж 6 місяців.
Таким чином, висновок суду першої інстанції не суперечить обставинам справи та положенням ч. 4 п. 53 Правил, згідно яких розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності.
Також висновок суду першої інстанції щодо розміру стягнення не суперечить і п. 5 Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затвердженої постановою НКРЕ від 22 листопада 1999 року № 1416 та зареєстрованої в міністерстві юстиції України 29.12.1999 р. за № 919/4212, згідно якого розрахунок завданих енергопостачальнику збитків здійснюється за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показів приладу обліку чи його технічної перевірки до дня усунення порушення (зокрема, у разі виявлення представником енергопостачальника прихованої електропроводки, пристрою, що занижує покази приладу обліку, кількість днів обчислюється з дня останньої технічної перевірки).
Довід апеляційної скарги щодо неправильності застосування судом положень ст. 1166 ЦК України є таким, що не спростовує висновків суду.
Так, ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж в позовній заяві в якості правової підстави позовних вимог зазначав статті 1212, 1213 ЦК України, оскільки вважав, що вартість не облікованої електроенергії є безпідставно набутим майном.
Посилання позивача на те, що сума не облікованої електроенергії є безпідставно набутим майном (згідно ст. ст. 1212, 1213 ЦК України), не узгоджується зі змістом п. 53 Правил користування електричною енергією для населення та п. 5 Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, в яких сума, яка підлягає стягненню зі споживача електроенергії зазначена як „збитки”.
Зі змісту статті 22 ЦК України, яка має назву „Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди”, вбачається, що категорія „шкода” є більш широка категорія, аніж збитки.
Виходячи з системного аналізу даної категорії, можливо зазначити, що майнова шкода розподіляється на дві частини. Перша частина негативних наслідків називається реальними збитками і виражається в зменшенні (пошкодженні або знищенні) майна потерпілого, інша є упущеною вигодою – доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Це повністю узгоджується з ч. 4 ст. 22 ЦК України, якою встановлено, що шкода може відшкодовуватись не тільки шляхом відшкодування збитків, а, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи, шкода може відшкодовуватись і в інший спосіб, зокрема, в натурі.
Відшкодування шкоди можна застосовувати у всіх випадках порушення цивільних прав, оскільки цю форму цивільно-правової відповідальності відносять до загальних умов цивільно-правової відповідальності.
Виходячи з того, що дії відповідача ОСОБА_4 є неправомірними (що підтверджується актами № 00095522 та № 00095523 від 25.03.2008 року – про виявлення порушення побутовим споживачем „Правил користування електричною енергією для населення”), суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 214 зазначив, що до вказаних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1166 ЦК України, оскільки не облікована електроенергія, отримана в результаті неправомірних дій є матеріальною шкодою, спричиненою позивачу в результаті неправомірних дій відповідача.
Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції посилаючись в судовому рішенні на положення статті 1166 ЦК України, якою передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, ухвалив оскаржуване рішення у відповідності до вимог ст. 213, 214 ЦПК України, оскільки суд зобов’язаний під час ухвалення рішення вирішити які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції повно і всебічно з*ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.
За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” в особі Центральних районних електричних мереж відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: