У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року лютого місяця „08” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Горбань В.В.

            Суддів: Курської А.Г.

Терент’євої Н.М.

                      При  секретарі: Куцко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду  м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  від 12 листопада 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

    20 травня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Вимоги мотивовані тим, що після смерті його батька ОСОБА_7, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року,  відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки АДРЕСА_1. Його батько  фактично прийняв зазначену частку будинку як спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10.05.2006 року за заявою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 його батькові – ОСОБА_7  за рішенням суду було визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. У зв’язку з тим, що батько помер і не встиг подати заяви до нотаріальної контори, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на зазначену частку будинку. Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06.03.2008 року позов задоволено і визнано за позивачем право власності на 1/3 частку АДРЕСА_1. Позивач зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно. Проте відповідачка ОСОБА_6, яка є спадкоємицею померлої ОСОБА_8 і двоюрідною сестрою позивача, оскаржила зазначені рішення суду і за результатами розгляду справ вони були скасовані. Посилається на те, що він вважав себе єдиним спадкоємцем і його дії, пов’язані із зверненням до суду в інтересах батька про визначення додаткового строку на подачу заяви про прийняття спадщини та зверненням до суду з позовом в своїх інтересах про визнання за ним права власності на спадкове майно є діями, які підтверджують його намір прийняти спадщину. Просить визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріальної контори.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить  рішення суду скасувати з ухваленням нового про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача та його представника,  колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки  АДРЕСА_1 Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 являлися: внучка спадкодавця – ОСОБА_6, оскільки на час відкриття спадщини не було в живих її батька ОСОБА_9, який був сином спадкодавця, та ОСОБА_7 – син спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

Звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач посилався на те, що його батько як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_8 фактично прийняв спадщину, але не встиг у встановленому законом порядку отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки  ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Тому вважає себе спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_7.     Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України   за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2009 року ОСОБА_5, вважаючи себе спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом  про визначення додаткового строку  для  прийняття  спадщини, посилаючись на те, що він вважав себе єдиним спадкоємцем як після смерті баби так і після смерті батька, оскільки постійно проживав у спадковому будинку. Крім того, він, увесь час до звернення до суду з зазначеним позовом,  намагався в судовому порядку визнати за собою право власності  на спадкове майно як за спадкоємцем після смерті баби та батька, що свідчить про його намір вступити у права спадкоємця та на поважність причини пропуску зазначеного строку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені позивачем обставини ніяким чином не перешкоджали йому у шестимісячній строк з дня смерті батька, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 року  до 26.12.2006 року,  звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що цей висновок суду ґрунтується на правильному тлумаченні закону при повному з’ясуванні фактичних обставин справи.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємець ОСОБА_5 пропустив строк для прийняття спадщини не з поважних причини, а тому відсутні підстави для визначення йому додаткового строку для подання заяви  про прийняття спадщини та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи  в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої  інстанції  в межах  доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б  спростувати висновки, викладені в  рішенні суду першої інстанції.

Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з’ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач реалізував своє право на спадкове майно через суд, оскільки за його позовом 06.03.2008 року було ухвалено рішення про визнання за ним права власності на спадкове майно, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки зазначене рішення було скасовано і в подальшому ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні позову ( а.с. 13, 14). Крім того, звертаючись до суду з зазначеним позовом, ОСОБА_5 вважав себе спадкоємцем за законом після смерті баби ОСОБА_8, а не батька ОСОБА_7 Зазначені обставини були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні наведені переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків про те, що зазначені дії ОСОБА_5 не можуть підміняти встановлений законом порядок  про подачу заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та свідчити про поважність причини пропуску строку.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини. Рішення по справі ухвалено на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212  ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.  

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

           Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

         Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2009 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

         Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

Судді:         Горбань В.В.         Курська А.Г.         Терент’єва Н.М.