СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2019 р. Справа № 922/1187/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сінько Ю.Ю. - за довіреністю від 02.01.2019 №08-21/20/2-19;

від відповідача: Чернишук О.В., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.04.2019 серії ПТ №2803) - на підставі ордера на надання правової допомоги від 05.06.2019 №143432;

розглянувши апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків,

на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 (суддя Погорелова О.В.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові о 10год.56хв., повний текст якого складений 23.07.2018,

у справі №922/1187/18

за позовом: Харківської міської ради, м.Харків,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Покотило Анатолія Миколайовича, м. Харків,

про стягнення 238904,26 грн,

ВСТАНОВИЛА:

03.05.2018 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Покотило А. М., в якому із посиланням на ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14, ст. 288.5 Податкового кодексу України, ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 238904,26 грн (а.с.4-8).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/1187/18 в задоволенні позову відмовлено (а.с.116-120).

Рішення суду з посиланням на статті 11, 316, 377, 1212, 1214 ЦК України, статті 116, 120, 124, 126, 206 ЗК України, статтю 14 ПК України мотивоване тим, що з моменту виникнення у відповідача права власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 561,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку, розташовану під об`єктом нерухомості. При цьому суд дійшов висновку про те, що сам по собі факт відсутності оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право користування земельною ділянкою набувається в силу приписів Цивільного та Земельного кодексів України з моменту набуття права власності на будинок на цій земельній ділянці, а отже позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. Також суд зазначив, що належним способом захисту порушеного права позивача у правовідносинах, що склалися між сторонами спору, є стягнення збитків, однак суд позбавлений можливості розглянути спір змінивши предмет і підстави позову (а.с.115-120).

Харківська міська рада із вказаним рішенням не погодилася та 13.08.2018 звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/1187/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с.128-137).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що спірні правовідносини повинні регулюватися статтями 1212-1214 ЦК України, оскільки відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків, у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення. Також зазначає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні і охоплюються регулюванням статей 1212-1214 ЦК України. Крім того, скаржник зазначає, що: відповідач зберігав майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 0,1900га по АДРЕСА_1; правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речових прав на земельну ділянку, відповідно до статті 206 ЗК України, ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситись на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки; відповідач зберігає майно за рахунок позивача. Таким чином, на думку позивача, не в залежності від наявності вини в поведінці відповідача, факт несплати відповідачем коштів за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під поняття «виправдане очікування». Крім того, вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику цієї земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (а.с.128-137).

У відзиві від 05.09.2018 ФОП Покотило А. М. заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/1187/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що: по-перше, виконавчим комітетом Харківської міської ради видано свідоцтво про право власності ФОП Покотило А.М. на нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 561,3кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,19га, яка знаходиться за вказаною адресою, використовувалась ФОП Покотило А.М . на підставі договору оренди землі від 11.05.2005 до 25.05.2015, тобто до моменту її повернення до земель запасу міста. Після закінчення строку дії цього договору відповідач сплачував плату за користування земельною ділянкою в межах, необхідних для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі, яка склала 78359,16грн за період з січня 2015 року по січень 2018року; по-друге, на думку відповідача, позивач безпідставно посилається на положення статей 1212-1214 ЦК України, як на єдиний можливий спосіб захисту своїх інтересів; по-третє, ані площа земельної ділянки, ані місце її знаходження не відповідають фактичним обставинам справи. Сума позовних вимог визначена позивачем виходячи з періоду бездоговірного використання земельної ділянки площею 0,1530га з 01.06.2015 по 30.04.2018, однак без жодного доказу використання відповідачем земельної ділянки в такому розмірі. Нежитлова будівля, яка розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , двоповерхова та складає 561,3кв.м, а площа земельної ділянки, на якій вона розташована, становить менше 290кв.м, а отже розрахунок позовних вимог є необґрунтованим (а.с.144-152).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №922/1187/18 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №922/3412/17 (а.с.163-165).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 прийнято справу №922/1187/18 до провадження (а.с.171-173).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.02.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №922/1187/18 за апеляційною скаргою Харківської міської ради (а.с.176-178).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2019, у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гези Т.Д., судді Лакізи В.В.

В судовому засіданні, 15.04.2019, оголошено перерву до 06.06.2019.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/1187/18 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначив, що у період визначений позивачем ним не використовувалась земельна ділянка у розмірі, визначеному у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради від 19.01.2009, нежитлова будівля літ. «А-2» загальною площею 561,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ФОП Покотило А .М . (а.с.52).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.04.2018 №121435832 до Реєстру прав власності на нерухоме майно 22.06.2017 внесений запис №198789263101, згідно з яким власником нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 561,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є Покотило А.М. на підставі свідоцтва про право власності від 19.01.2009, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради (а.с.18).

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) від 25.05.2015 земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1900 га, була в користуванні ФОП Покотило А .М . на підставі договору оренди землі від 11.05.2005 №7938/05 та передана орендарем до земель запасу міста (а.с.20).

28.05.2015 ФОП Покотило А.М. звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розподіл земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномантаж) площею 0,1900га, яка розташована по АДРЕСА_1 , на дві ділянки площею 0,1685га та 0,0215га (а.с.55).

Рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 №1912/15 «Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ФОП Покотило А.М. надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на поділ земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею 0,1900га (кадастровий номер НОМЕР_2) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (код КВЦПЗ -12.04) для завершення будівництва автомийки та шиномонтажу по АДРЕСА_1 (а.с.57).

17.09.2015 відповідач звернувся до Харківської міської ради з заявою про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58).

Листом від 06.01.2016 № П-4-1376/0/223-15.02-16 Департамент Харківської міської ради повідомив відповідача, що рішенням 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 23.12.2015 погоджено технічну документації про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.63).

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.01.2016 №97-20.08-3-266/32-16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 1685кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, складає 440931грн (а.с.65).

03.02.2016 відповідач звернувся до Харківської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномонтаж) орієнтовною площею 0,0288га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66).

30.08.2016 ФОП Покотило А.М. звернувся до Харківської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномонтаж) площею 0,0288га (кадастровий номер НОМЕР_3), яка розташована по АДРЕСА_1, та надати дозвіл на об`єднання земельної ділянки площею 0,1685га (кадастровий номер НОМЕР_4) та земельної ділянки площею 0,0288га (кадастровий номер НОМЕР_3) (а.с.68).

Листом від 27.09.2016 №П-4-36950/1-16.08-39 Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомив ФОП Покотило А.М. , що рішенням 8 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 14.09.2016 №342/16 (пункт 8 додаток 2) надано дозвіл на розробку технічної документації про об`єднання земельних ділянок по АДРЕСА_1, та рішенням 8 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 14.09.2016 №343/16 (пункт 5 додаток 1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномонтаж).

Рішенням Харківської міської ради 8 сесії 7 скликання від 14.09.2016 №343/16 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» затверджено ФОП Полотило А.М. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0288га (кадастровий номер НОМЕР_3) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномонтаж) по АДРЕСА_1 (а.с.70).

У листі від 14.02.2017 №П-4-3818/1-17.08-39 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зазначив, що ним розглянуто звернення ФОП Покотило А.М. щодо продажу земельної ділянки площею 0,1973га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномонтаж) та встановлено, що після отримання позитивного висновку управління містобудування та архітектури щодо можливості викупу вказаної земельної ділянки буде здійснено подальший розгляд питання продажу цієї земельної ділянки (а.с.72).

У додатку до рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» від 08.11.2017 №814/17 визначено продати ФОП Покотило А.М. земельну ділянку із земель територіальної громади міста Харкова, кадастровий номер: НОМЕР_5, площею 0,1973га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.102).

Листом від 17.12.2017 №П-4-40451/1-17.08-39 Департамент земельних відносин Харківської міської ради повідомив ФОП Покотило А.М. , що на засіданні 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання прийнято рішення від 08.11.2017 №814/17 про продаж йому земельної ділянки площею 0,1973га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, Новобаварський район (кадастровий номер НОМЕР_6) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (автомийка та шиномонтаж) (а.с.74).

У листі від 18.08.2017 Відділ у місті Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області повідомив Департамент територіального контролю Харківської міської ради, що станом на 29.12.2012 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у відділі обліковується договір оренди землі №7938/05 від 11.05.2005, укладений між Харківською міською радою та ФОП Покотило А. М . строком до 01.12.2006 площею 0,1900га для завершення будівництва автомийки та шиномонтажу. Також у відділі наявна інформація про передачу зазначеної земельної ділянки місту згідно акту приймання-передачі від 25.05.2015 №107/15 (а.с.21).

Листом від 19.08.2017 Департамент земельних відносин повідомив Департамент територіального контролю, що договори оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не обліковуються (а.с.22).

У листі від 17.08.2017 Головне управління ДФС у Харківській області зазначило, що ФОП Покотило А.М. перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Харківській області території обслуговування Центральної ОДПІ м. Харкова як платник орендної плати за земельну ділянку площею 1900кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди землі від 11.05.2005 №7938/05 та у періоди з 01.07.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.12.2016 платником нараховано та сплачено орендну плату за землю у сумі 9170,58грн, 22527,54грн та 29541,50грн, відповідно. Станом на 17.08.2017 ФОП Покотило А.М. не має заборгованості зі сплати орендної плати (а.с.32).

20.04.2018 провідним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обстеження земельної ділянки на місцевості здійснювалося за участі інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника, за результатами чого складений акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у якому зазначено, що ФОП Покотило А.М. з 25.05.2015 використовує земельну ділянку площею 0,1530га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності /користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125,126 ЗК України. Крім того зазначено, що обстеженням встановлено, що на цій земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. «А-2» загальною площею 561,3 кв.м, право власності на яку з 23.10.2013 зареєстровано за Покотилом А.М. Земельна ділянка площею 0,1530га з 23.10.2013 використовується ФОП Покотилом А.М. для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі (а.с.27-31).

У листі від 21.05.2018 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зазначив, що ФОП Покотило А.М. повністю сплачено вартість земельної ділянки відповідно до рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 №814/17 в розмірі 650000,00грн (а.с.75).

30.05.2018 між Харківською міською радою (продавцем) та ФОП Покотило А.М. (покупцем) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки №35/18, п.1.1 якого встановлено, що продавець на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08.11.2017 №814/17 передає за плату, а покупець приймає та оплачує вартість земельної ділянки площею 0,1973га, у тому числі за земельними угіддями: землі під будівлями та спорудами транспорту - 0,0340га, землі під будівлями та спорудами транспорту - 0,1633га, із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_6), згідно з планом земельної ділянки (а.с.95-97).

03.05.2018 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Покотило А.М. про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 238904,26грн (а.с.4-8).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, статті 186, 206 ЗК України, статті 14, 288 ПК України зазначає, що у період з 01.06.2015 по 30.04.2018 внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без укладення договору оренди землі Харківська міська рада позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права позивача щодо неодержання грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Також, позивач зазначив, що Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1530га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 0,1530га, право власності на яку зареєстровано за відповідачем, про що складений акт обстеження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі №922/1187/18 в задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище (а.с.116-120).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 238904,26грн, за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно із частиною 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 123 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою у спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо правової кваліфікації спірних правовідносин, як деліктних, оскільки підставами позову у даній справі є обставини безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача, а саме: використання земельної ділянки без укладання договору оренди, а не обставини заподіяння відповідачем шкоди власнику землі (позивачу), а отже доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статей 1212-1214 ЦК України є обґрунтованими та правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він позбавлений можливості отримати дохід у розмірі 238904,26грн від здачі земельної ділянки в оренду, оскільки відповідач у період з 01.06.2015 по 30.04.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі, літ. «А-2» загальною площею 561,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 19.01.2009 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.16-19,52).

Згідно із частиною 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної у акті обстеження від 20.04.2018, а саме: площею 0,1530га по АДРЕСА_1, до Державного земельного кадастру.

Отже, матеріли справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,1530га АДРЕСА_1, на якій розташована нежитлова будівля літ. «А-2», загальною площею 561,3кв.м та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду - 2015-2018 років.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, від 20.04.2018 є неналежним доказом сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права, оскільки чинним законодавством не передбачено формування земельної ділянки на підставі цього акту та наданого позивачем топографічного плану і геодезичної зйомки.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі, зокрема є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендна плата із зазначенням її розміру, індексації.

Зі змісту статей 14, 288 ПК України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Таким чином, предметом доказування у цій справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки: її площа, межі, кадастровий номер та її нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель").

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Позивачем не доведено належними та допустимим доказами нормативну грошову оцінку землі, оскільки позивач визначив її розмір самостійно шляхом арифметичного розрахунку, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, вона відрізняється від зазначеної у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.01.2016 №97-20.08-3-266/32-16.

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки розмір позовних вимог визначений позивачем саме з розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою відповідачем, необхідною умовою його визначення відповідно до Закону України «Про оренду землі», Податкового кодексу України та Земельного кодексу України є встановлення нормативної грошової оцінки землі, на підставі якої визначається розмір орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не обґрунтований розмір земельної ділянки, яка використовувалась позивачем у спірний період з урахуванням того, що розмір нежитлової будівлі, яка належить відповідачеві становить 561,33кв.м, та не доведений розмір заявлених до стягнення позовних вимог, враховуючи, в тому числі ту обставину, що згідно довідки Головного управління ДФС у Харківській області від 29.08.2017 №8690/0/39-17 позивач сплачував платежі за користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, висновки яких, відповідно до вимог статті 236 ГПК України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення, а тому при прийнятті судового рішення судом апеляційної інстанції враховані правові позиції Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні, яка формує правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що також відображено в ухвалі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №922/531/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, при цьому спірні правовідносини кваліфіковані помилково як такі, що виникли із завдання збитків у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що не призвело до прийняття неправильного рішення, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з мотивів, викладених в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Харківську міську раду.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст.276, 281, 282 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2018 у справі № 922/1187/18 залишити без змін з мотивів, наведених у даній постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12.06.2019.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза