ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"23" травня 2019 р.                                                                                      Справа № 903/383/18  

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді                         Саврій В.А.

судді                                                  Миханюк М.В.

судді                                                  Дужич С.П.

представники учасників справи:

позивач-                  Голєв Ю.В.;           

відповідач-               не з`явився;

третя особа-            Фурманчук ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача Національного банку України  про визнання дії зловживанням процесуальними правами та стягнення штрафу

за позовом (заявою) Національний банк України

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" м.Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із клопотанням, в якому просить визнати подання ТзОВ "Приватофис" апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 21.01.2019 р. у справі №903/383/18 зловживанням процесуальними правами з метою безпідставного затягування розгляду справи, за що застосувати до ТзОВ "Приватофис" захід процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнути в дохід державного бюджету штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи клопотання Національний банк України зазначає, що фактично апеляційна скарга не містить доводів, за якими апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що суперечить вимогам п.5 ч.2 ст.258 ГПК України. Подання ТзОВ "Приват-офис" зустрічного позову, та наступне оскарження його повернення, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названого Кодексу. При цьому, з аналізу зустрічного позову вбачається, що він має очевидно штучний характер (зловживання процесуальними правами у розумінні п.3 ч.2 ст.43 ГПК України). За таких обставин, подання штучних зустрічних позовних заяв, безпідставних апеляційних та касаційних скарг, необгрунтованих клопотань, а також загальна поведінка скаржника під час звернення до місцевого, апеляційного та касаційного судів, є яскравим прикладом систематичного зловживання процесуальними правами і полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Розглянувши клопотання Національного банку України, колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення з огляду на наступне.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, що має очевидно штучний характер.

У відповідності до ч.4 ст.43 ГПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживання процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу, згідно ч.1 ст.131 ГПК України, є процесуальні дії, що вчиняються судом з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Пунктом 2 ч.1 ст.135 ГПК України передбачено, що у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.(ч.2 ст.135 ГПК України).

Так, на переконання колегії суддів, подання зустрічного позову із пропуском строку, а також подання апеляційних скарг і касаційної скарг перешкоджають її розгляду по суті та призводять до порушенння принципу розумності строків розгляду спору у господарському суді.

При цьому, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №910/1873/ 17).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, згідно п.3 ч.1 ст.135 ГПК України, для застосування до ТзОВ "Приватофис" заходу процесуального примусу у виді штрафу. При цьому, достатнім заходом процесуального примусу буде застосування штрафу в визначеному ч.1 ст.135 ГПК України розмірі, а саме в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум у 2019 році на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921 грн.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" підлягає стягненню штраф, як засіб процесуального примусу, у сумі 5 763 грн.

Відповідно до ч.5 ст.131 ГПК України, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Керуючись ст.ст. 34, 43, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Національного банку України про визнання дій зловживанням процесуальними правами задоволити частково.

2. Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.

3. Стягнути в дохід Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" штраф у розмірі сумі 5 763 грн.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох місяців - у строк до 23.08. 2019 року.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, іден-тифікаційний код 26255795).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (49044, м.Дніпро, узвіз Крутогірний, буд.14,  ідентифікаційний код 33546549).

4. Ухвала набирає законної сили з після її оголошення та може бути оскаржена до Верхов-ного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

          Головуючий суддя                                                                        Саврій В.А.  

          Суддя                                                                       Миханюк М.В.

          Суддя                                                                       Дужич С.П.