ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року                                                                                      Справа № 902/536/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. ,  суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

позивача:  не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер"         на рішення господарського суду Вінницької області, від 17.01.19р.

(Повне рішення складено 28 січня 2019 року, суддею О.О. Банасько)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Погребищенський маслосирзавод"

про відшкодування 615 020,82 грн. збитків в порядку регресу

          ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Росер" звернулось в Господарський суд Вінницької області до ТОВ  "Погребищенський маслосирзавод" за участю, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Тетерівське МГ" про відшкодування 615 020,82 грн. збитків в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.01.19 р. в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначення позивачем в якості підстави спірних правовідносин договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р. є помилковим та не узгоджується із дійсними фактичними обставинами виникнення та існування між сторонами господарських правовідносин.

Окрім того, матеріали справи не містять переконливих та достовірних доказів на підтвердження винної поведінки ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" у заподіянні шкоди безпосередньо ТОВ "Рихальський завод сухого молока", адже між ними не виникло будь-яких правовідносин, оскільки саме ТОВ "Росер" взяло на себе зобов`язання за договором від 15.05.2013 р. № 15052013.

У свою чергу наявність між ТОВ "Росер" та ТОВ "Погребищенський маслосирзавод"     договору № 09/04/2013 від 09.04.2013 р. на переробку давальницької сировини свідчить, що невиконання умов зазначеного договору може бути підставою для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності при наявності достатніх для цього передумов.

Разом з тим матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів стосовно неналежного виконання відповідачем договору № 09/04/2013 від 09.04.2013 р. на переробку давальницької сировини, зокрема відмови від видачі на складі готової продукції тощо.

Суд дійшов висновку про недоведеність порушення позивачем складу цивільного правопорушення відповідача у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим відмовив в позові.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 17.01.19 року та задовільнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не міг використовувати обладнання згідно Договору РС01082012, а також позбавлення позивача доступу до відповідного приміщення, позивачем не було передано ТОВ «Рихальський завод сухого молока» молоко сухе знежирене у строк та у кількості, передбаченими умовами Договору № 15052013. Як наслідок, з позивача на користь ТОВ «Рихальський завод сухого молока» стягнуто 615020,82 грн. збитків. Даний факт підтверджує наявність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та завданою шкодою.

З урахуванням індексу інфляції в період з серпня 2016 р. по лютий 2019 р. позивач в апеляційній скарзі уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 202956,87 грн. інфляційних та відповідно стягнути всього 817977,69 грн.

Скаржник стверджує, що висновок Господарського суду Вінницької області у даній справі є необгрунтованим, незаконним, суперечить принципам ЄСПЛ щодо дослідження доказів та обгрунтованості прийнятого рішення, та таким, що суперечить процесуальним нормам та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, зазначив, що збитки, які в порядку регресу хоче стягнути апелянт, не можуть бути відшкодовані йому за рахунок відповідача, оскільки відсутня вина останнього у їх настанні, а дії відповідача щодо недопущення апелянта до обладнання визнані судами правомірними.

Стверджує, що позивач повинен довести, що саме неправомірні дії відповідача стали причиною, яка призвела до понесення ним збитків, які він просить стягнути в порядку регресу.

В судове засідання представники сторін не з`явились. Про дату, час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, ухвала про відкриття апеляційного провадження та про призначення до розгляду апеляційної скарги на 05.06.19 р., направлялась на юридичну адресу ТОВ «Тетерівське МГ» та повернена до суду із зазначенням причини повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення».

Відповідно до ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті     64     та статті     87 Господарського процесуального кодексу України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (підпункт 3.9.1 пункту3     Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої     статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої     статті 202 Господарського процесуального кодексу України     неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя     статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки останні не скористались          своїми правами, передбаченими     статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін,     виходячи з наступного.

01.08.2012 р. між ТОВ "Росер" (Лізингоотримувач) та ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (Лізингодавець) укладено договір оперативного лізингу № РС01082012 (а.с. 17-20, т.1).

Відповідно п. 1.1 Договору Лізингодавець надає Лізингоодержувачу право оренди (оперативного лізингу) обладнання ТОВ "Погребищенський маслосирзавод". В оренду передається обладнання     відповідно додатку № 1 до договору.

Лізингодавець передає обладнання у вигляді оперативного лізингу строком на 60 місяців (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору вартість оренди обладнання     складає 50 % прибутку після сплати усіх обов`язкових платежів, а також витрат, пов`язаних з обслуговуванням обладнання.

Лізингодавець забезпечує передачу обладнання в користування лізингоодержувача згідно із п. 2.2. Договору в належному технічному стані, що відповідає вимогам п. 4.1. Договору (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору документом для передачі обладнання лізингоодержувачу являється акт приймання-передачі, який підписується сторонами.

Передача обладнання здійснюється комісією в складі уповноважених представників лізиногодавця, лізингоодержувача. У випадку неповної передачі обладнання на кожну часткову передачу оформляється окремий акт приймання-передачі (п.п. 5.5.-5.6. Договору ).

Згідно із п. 5.7. Договору після підписання акту приймання - передачі обладнання, останнє рахується на балансі лізингодавця із визначенням, що дане обладнання взято в оренду.

Лізингодатель та його представники (працівники) залишають за собою право знаходитись на території лізингодателя, розпоряджатися територією та приміщеннями, на котрих знаходиться обладнання, стежити за обладнанням, зберігати маючий пропускний режим, а також вимагати виконання всіх внутрішніх правил і розпоряджень від осіб, які знаходяться на території лізингодавця (п. 10.1)

Лізингодавець та його представники мають право не допускати до використання обладнання неуповноважених осіб (п. 10.3).

Відповідно до п. 12.1 Договору лізингоодержувач повинен експлуатувати обладнання як добросовісний користувач. Він повинен отримати усі необхідні дозволи для використання обладнання, своєчасно проходити реєстрацію й інші необхідні процедури, дотримуватися правил експлуатації обладнання, виконувати рекомендації і інструкції лізингодавця, експлуатувати обладнання за цільовим призначенням і своєчасно проводити технічне обслуг.

Згідно платіжних доручень з призначенням платежу "оплата згідно договору     № РС 01082012 від 01.08.2012р. (часткова орендна плата …)" позивачем протягом жовтня 2012 р. - травня 2013 р. перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 665 009 грн 48 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2013 р. між ТОВ "Росер" (замовник) та ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" (виконавець) укладено договір № 09/04/2013 на переробку давальницької сировини.

Згідно з п.1.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується обробляти, збагачувати та переробляти давальницьку сировину замовника: молоко коров`яче знежирене у готову продукцію: молоко сухе знежирене.

Здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами кожної п`ятниці за актом та видатковою накладною після повідомлення Замовника про готовність продукції до здачі. Пункт здачі-приймання готової продукції за кількістю і якістю - склад Виконавця (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі     № 902/1048/13 позов ТОВ "Росер" до ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 728 279 грн. безпідставно отриманих коштів задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. рішення господарського суду Вінницької області від 08.08.2013 р. у справі     № 902/1048/13 в частинах задоволення позову про стягнення 728 337,40 грн. безпідставно отриманих коштів скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У мотивувальній частині постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. у справі № 902/1048/13, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2013 р. у справі № 902/1048/13, зазначено: "суд, оцінюючи докази в сукупності, дійшов висновку, що не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами додатку 1 до договору № РС 01082012 від 01.08.2012 р., сторони фактично виконували взаємні зобов`язання за цим договором, зокрема, відповідач надав в оренду позивачеві майно, а останній його прийняв, використовував та оплачував таке користування. Крім того встановлений факт укладення сторонами договору № РС 01082012 від 01.08.2012 року, який до того ж недійсним визнаний не був".

Окрім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.04.2014 р. у справі № 902/221/14 задоволено позов ТОВ "Росер" до ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" та зобов`язано відповідача усунути перешкоди у користуванні обладнанням згідно договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р., що знаходиться за адресою: 22220 АДРЕСА_1 м. Погребище, Вінницька область, вул. Київська, 61 шляхом забезпечення вільного доступу позивачу до обладнання переданого в оперативний лізинг. На виконання відповідного рішення 18.04.2014 року видано наказ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р.     вказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.01.2015 р. змінено спосіб виконання рішення від 02.04.2014 року у справі № 902/221/14, шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні обладнанням згідно договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 року, що знаходиться за адресою: 22220, м. Погребище, Вінницька область, вул. Київська, 61, згідно вказаного переліку майна, шляхом демонтажу замків державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Погребищенського районного управління юстиції, які перешкоджають використанню даного обладнання, встановлення нових замків, заборони будь-яким третім особам перешкоджати ТОВ "Росер" користуванню майном переданим йому в оперативний лізинг згідно Договору РС 01082012 від 01.08.2012 р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 р. у справі № 902/221/14 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.01.2015 року. При цьому в мотивувальній частині постанови зазначено: "обладнання відповідача за договором оперативного лізингу №РС 01082012 від 01.08.2012 року не передавалось відповідачу, про що свідчить відсутність у витребуваних апеляційним господарським судом матеріалах справи №902/221/14 підписаного сторонами акта приймання-передачі визначеного сторонами окремого обладнання відповідача, який відповідно до зазначеного договору не повинен був бути підписаний під час передачі окремого обладнання. З зазначеного випливає, що під час     розгляду справи судом першої інстанції не встановлювався перелік майна, який вказаний в оскаржуваній ухвалі. Рішенням суду від 02.04.2014 року також не зазначено жодної назви майна відповідача, а лише посилання на договір оперативного лізингу, укладений між позивачем та відповідачем, а також посилання на акт приймання-передачі, який у матеріалах відсутній".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 р. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі №902/221/14 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.07.2015 р. у задоволенні позову ТОВ "Росер" до ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" про стягнення 1 662 523 грн 80 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди з підстав недопущення відповідачем позивача до обладнання, яке передано йому в лізинг за договором оперативного лізингу №РС01082012 від 01 серпня 2012 року відмовлено повністю.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2016 р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р.     у справі № 911/4924/15 стягнуто з ТОВ "Росер" на користь ТОВ "Рихальський завод сухого молока" 550 668 грн збитків.

Вказані судові рішення обгрунтовані тим, що 15.05.13 між ТОВ "Рихальський завод сухого молока" (замовник) та ТОВ "Росер" (виконавець) укладено договір № 15052013, згідно якого, виконавець зобов`язався за дорученням здійснювати переробку давальницької сировини (молоко коров`яче знежирене) у готову продукцію (молоко сухе знежирене), а замовник - сплачувати вартість виконаних виконавцем робіт на умовах та в строки, що визначені договором.

20.05.13, 23.05.13 та 26.05.13р. на виконання умов вказаного договору, ТОВ "Рихальський завод сухого молока" здійснено поставку виконавцю на переробку     166 647 кг. молока, з якого останнім виготовлено 13 350 кг. сухого молока та виставлено йому рахунки на оплату послуг на загальну суму 96 120 грн., яка була сплачена ТОВ "Рихальський завод сухого молока" в повному обсязі.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем не було передано ТОВ "Рихальський завод сухого молока" оплачену готову продукцію, в зв`язку з чим ТОВ "Рихальський завод сухого молока" було понесено збитки.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 615 020,82 грн. збитків в порядку регресу. При цьому, підставою заявленого позову позивач визначив порушення відповідачем умов договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р., у зв`язку з чим позивачем не було виконано зобов`язання за договором № 15052013 від 15.05.2013 р., укладеним ТОВ «Росер» та ТОВ «Рихальський завод сухого молока».

Неналежне виконання позивачем перед ТОВ "Рихальський завод сухого молока" своїх зобов`язань по договору № 15052013 стало підставою для стягнення з ТОВ «Росер» в судовому порядку 550 668 грн збитків, які було оплачено разом із сумою виконавчого збору і в даному спорі в порядку регресу заявлені до відповідача.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

У відповідності до п.4     ст.611 Цивільного кодексу України     у разі порушення зобов`язання настають     правові     наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 та 2     ст. 22 ЦК України     особа, якій завдано збитків     в результаті порушення     її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є     втрати яких зазнала особа     у зв`язку     зі знищенням     або пошкодженням     речі, а також     витрати, які особа зробила або мусить зробити     для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо     договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у     статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з частиною 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов`язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, вимоги про стягнення завданої шкоди можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що причиною стягнення з позивача на користь ТОВ "Рихальський завод сухого молока" стало невиконання ТОВ "Росер" зобов`язань за договором     від 15.05.2013 р. № 15052013.

При цьому, з тексту рішення у справі № 911/4924/15 про стягнення з ТОВ «Росер» на користь ТОВ «Рихальський завод сухого молока» 550668 грн., вбачається, що саме ТОВ «Росер» не доставило ТОВ «Рихальський завод сухого молока» 10525 кг сухого молока, чим порушило умови договору № 15052013 від 15.05.13 р. та заподіяло ТОВ "Рихальський завод сухого молока" збитки.

Згідно зі      статтею 1191 ЦК України      особа, яка відшкодувала шкоду,      завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З аналізу наведеної норми вбачається, що шкода має бути завдана іншою особою, яка є винною у      її заподіянні безпосередньо потерпілому.

Право на регресну вимогу виникає у момент, коли учасник господарських відносин сам замість третьої особи відшкодував збитки потерпілому суб`єкту господарювання. Регресне зобов`язання є похідним від іншого зобов`язання.

Під час вирішення спору про стягнення збитків в порядку регресу, саме позивач повинен довести, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою підставою, яка призвела до понесення позивачем збитків, які він просить стягнути в порядку регресу.

Отже позивач повинен довести, що він відшкодував шкоду ТОВ "Рихальський завод сухого молока", яка завдана відповідачем. Водночас, як засвідчують матеріали справи, жодних відносин між відповідачем та ТОВ "Рихальський завод сухого молока"  не існувало, доказів протилежного суду не надано.

Збитки, стягнуті з позивача у справі № 911/4924/15, спричинені невиконанням зобов`язань  за договором між ТОВ "Росер" та ТОВ "Рихальський завод сухого молока".

Щодо тверджень позивача, що дані збитки понесені у зв`язку з недопуском його представників на територію відповідача, що встановлено іншими судовими рішеннями, то суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази зв`язку між недопуском позивача до обладнання та часкове невиконанням зобов`язань за договором з ТОВ "Рихальський завод сухого молока".

Вищенаведене свідчить про те, що збитки, які є предметом розгляду по даній справі, не можуть бути відшкодовані позивачу в порядку регресу відповідачем, оскільки відсутні докази вини відповідача у їх настанні.

Колегія суддів враховує той факт, що 09.04.2013 р. між ТОВ "Росер" та ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" укладено договір № 09/04/2013 на переробку давальницької сировини в рамках якого, як зазначають сторони, здійснювалась переробка отриманої ТОВ "Росер" від ТОВ "Рихальський завод сухого молока" сировини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору № 09/04/2013 від 09.04.13 р. укладеного між позивачем та відповідачем здійснювалась переробка давальницької сировини, а саме молока, отриманого позивачем у ТОВ «Рихальский завод сухого молока» за договором № 15052013 від 15.05.13 р.

У свою чергу, наявність між ТОВ "Росер" та ТОВ "Погребищенський маслосирзавод"     договору № 09/04/2013 від 09.04.2013 р. на переробку давальницької сировини свідчить, що невиконання умов зазначеного договору може бути підставою для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності при наявності достатніх для цього підстав.

Разом з тим матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів стосовно неналежного виконання відповідачем договору № 09/04/2013 від 09.04.2013 р. на переробку давальницької сировини, зокрема відмови від видачі на складі готової продукції тощо.

Матеріали справи не містять доказів заявлення вимог до ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" про зобов`язання передати готову продукцію або ж заявлення відповідного позову тощо.

Окрім того, суд звертає увагу, що для стягнення збитків в порядку регресу позивач не визначає обставини, які  стосуються виконання договору № 09/04/2013 від 09.04.2013.

Отже зазначення позивачем в якості підстави спірних правовідносин договору оперативного лізингу № РС 01082012 від 01.08.2012 р. є помилковим та не узгоджується із дійсними фактичними обставинами виникнення та існування між сторонами господарських правовідносин.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять переконливих та достовірних доказів на підтвердження винної поведінки ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" у заподіянні шкоди безпосередньо ТОВ "Рихальський завод сухого молока", відсутні докази на підтвердження складу цивільного правопорушення ТОВ "Погребищенський маслосирзавод" у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим позовні вимоги є недоведеними.

Апеляційний суд оцінює критично доводи позивача про те, що вина відповідача підтверджується притягненням керівника відповідача ОСОБА_1 . до кримінальної відповідальності, оскільки рішення у справах не стосуються заволодінням майном позивача, а тому не є доказом вини відповідача. Зміна керівних органів товариства, учасників товариства є корпоративними відносинами та стосуються питання ведення справ у товаристві, що в свою чергу виключає можливість оцінювати дані обставини як докази на підтвердження завданих збитків.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач звернувся в господарський суд першої інстанцією з вимогою стягнути з відповідача на користь позивача 615 020,82 грн. збитків в порядку регресу, в апеляційній скарзі позивач просить стягнути 817977,69 грн., тобто,  збільшив ціну позову на розмір збитків від інфляційних у розмірі 202956,87 грн.

У зв`язку з чим суд зазначає, що відповідно до частини 5     статті 269 Господарського процесуального кодексу України     у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів оцінює критично твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що він не встиг подати в суд першої інстанції додаткові докази, оскільки, судом першої інстанції розгляд позовної заяви неодноразово відкладався, представник позивача в судовому засіданні не заперечив проти завершення підготовчого засідання та переходу до розгляду по суті, а тому у позивача було достатньо часу для того, що б скористаться своїм правом на подачу будь-яких заяв по суті спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд                      

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Росер" на рішення господарського суду Вінницької області від 17 січня 2019року у справі № 902/536/18 залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Вінницької області від 17 січня 2019року у справі № 902/536/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справа №902/536/18 повернути  господарському суду Вінницької області.

Справу №902/536/18 повернути  господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "10" червня 2019 р.

Головуючий  суддя                                                                      Бучинська Г.Б.

        Суддя                                                                                              Василишин А.Р.  

          Суддя                                                                                Грязнов В.В.