Справа №2-а-983/10

П О С Т А Н О В А

і м е н е м                У к р а ї н и

26 лютого 2010 року                     Кролевецький районний суд Сумської області

                                                        в особі судді                       Ольховик А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кролевці справу за позовною заявою ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з 01 травня по 31 грудня 2009 р.,-

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак виплачується лише в розмірі 10 відсотків. Тобто їй щомісяця не доплачується сума, що відповідає 20 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня 2009 року - 498,00 грн., з 01 листопада 2009 року - 573,00 грн.

Відповідно до розрахунку, зазначеного у позові, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума невиплаченої соціальної допомоги за 2009 рік з 01 травня 2009 року до 31 грудня 2009 року становить 826 грн. 80 коп.

Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними Управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області за її місцем проживання.

За її заявою Кролевецький районний суд приймав постанову про нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки, січень-квітень 2009 року, і відповідач виконав цю постанову суду, однак в подальшому продовжує ігнорувати вимогу Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і у 2009 році виплачує підвищення до пенсії в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує гарантовані державою права на соціальний захист.

Тому, на підставі викладеного, відповідно до ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись ст.ст. 8, 11, 94, 99-100, 122, 160-163 КАС України, позивачка просить:

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення та невиплати підвищення до пенсії, як дитині війни з 1 травня 2009 року до 31 грудня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачене  у 2009 році як дитині війни підвищення до пенсії, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 1 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 826,80 грн .

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.

Частина 3 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195) не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст.19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

У 2009 році дітям війни відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни згідно ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

З урахуванням зазначеного, а також посилаючись на те, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому відповідач вважає, що його дії відповідають чинному законодавству України, а заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає  задоволенню.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.  4,5) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що позивачка з травня по жовтень 2009 року отримувала таке підвищення тільки в розмірі 49 грн. 80 коп. щомісяця, що становить 10% мінімальної пенсії за віком, а у листопаді-грудні 2009 року (з урахуванням зміненого з 1 листопада 2009 року розміру прожиткового мінімуму), підвищення до пенсії як дитині війни виплачено по 49 грн. 80 коп., що становить близько 8,7% мінімальної пенсії за віком (а.с.14,15).

Протягом періоду, за який пред'явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 25.12.2008 року № 835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких ним проводилось часткове нарахування та виплата вказаного підвищення до пенсії позивачці за цей період, тому відповідач повинен був проводити нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії позивачці в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Крім того це не суперечить положенням ч.2 ст.54 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік", оскільки розмір підвищення до пенсії дітям війни безпосередньо зазначений в ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надає права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Аналізуючи позиції УПФУ в Кролевецькому районі про те, що:

- Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії;

- ст.7 Закону №2195 передбачає, що фінансові забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України;

- п.9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, суд прийшов до висновку, що такі твердження відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з 1 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги, в тому числі підвищення до пенсії, яке є предметом судового розгляду.

Зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України посилання відповідача на те, що не визначено орган, який повинен здійснювати призначення і виплати підвищення до пенсії, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме УПФУ в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України " і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

Крім того, відповідач у порушення ч.2 ст.71 КАС України не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

За період з 1 травня 2009 року до 31 грудня 2009 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за:

- травень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- червень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- липень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- серпень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- вересень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- жовтень 2009 року (498 х 30%) - 149 грн. 40 коп.

- листопад 2009 року (573 х 30%) - 171 грн. 90 коп.

- грудень 2009 року (573 х 30%) - 171 грн. 90 коп.

Отже, за травень-грудень 2009 року, з урахуванням фактичних виплат, зазначених у довідці УПФУ в Кролевецькому районі (а.с.15), позивачці було недонараховано та невиплачено підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 841 грн. 80 коп., зокрема, за:

- травень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. -  49 грн. 80 коп.)

- червень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. -  49 грн. 80 коп.)

- липень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. -  49 грн. 80 коп.)

- серпень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. -  49 грн. 80 коп.)

- вересень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. -  49 грн. 80 коп.)

- жовтень 2009 року - 99 грн. 60 коп. (149 грн. 40 коп. -  49 грн. 80 коп.)

- листопад 2009 року - 122 грн. 10 коп. (171 грн. 90 коп. - 49 грн. 80 коп.)

- грудень 2009 року - 122 грн. 10 коп. (171 грн. 90 коп. - 49 грн. 80 коп.).

Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог, а саме: визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Кролевецькому районі Сумської області по невиконанню з 01 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", що призвело до порушення  права на своєчасне нарахування та виплату указаного підвищення до пенсії та зобов'язання відповідача провести відповідні нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 травня по 31 грудня 2009 р. в розмірі 841 грн. 80 коп.

При цьому зазначена позивачкою сума доплати підвищення до пенсії як дитині війни за травень—грудень 2009 року — 826,80 грн. є помилковою, оскільки не ґрунтується  на нормах діючого законодавства.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 КАС України,-

п о с т а н о в и в:

1.Позов ОСОБА_1  задовольнити .

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1  в розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 1 травня 2009 року до 31 грудня 2009 року.

3. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести виплату з урахуванням виплаченого за вказаний період підвищення до пенсії за 2009 рік - з 01 травня 2009 року до 31 грудня 2009 року - в розмірі 841 гривня 80 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя