ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року                                 cправа № 2а-6418/09/2370

14  год. 20 хв.                                                                    м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

при секретарі – Руденко Ю.В.,

за участю:

позивача –  ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – Бутила В.Т. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Лінійного відділення в річковому порту м. Черкаси ГУ МВС України в Черкаській області  про часткове скасування  наказу №840 від 05.09.2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС»  та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Лінійного відділення в річковому порту м. Черкаси ГУ МВС України в Черкаській області, в якому просить скасувати наказ №840 від 05.09.2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС» в частині звільнення ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого інспектора – чергового чергової частини лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС України в Черкаській області  та стягнути  заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач  зазначає, що підстави для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ у відповідача були відсутні, оскільки Черкаською міжрайонною природоохоронною прокуратурою було встановлено факт відсутності складу злочину в діях ОСОБА_1.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, пояснивши, що  проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді  старшого інспектора – чергового чергової частини лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС України в Черкаській області.

Наказом управління  Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 177 о/с від 14.09.2009 року на підставі наказу № 840 від 05.09.2009 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас з постановкою на військовий облік (військове звання по запасу – сержант) за п. п. 62, 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

На думку позивача, оскаржуваний наказ є необґрунтованим і незаконним та підлягає скасуванню, оскільки Черкаською природоохоронною прокуратурою було встановлено факт відсутності складу злочину в діях ОСОБА_1 та підстав для його звільнення.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав суду письмові заперечення та у судовому засіданні пояснив, що підставою звільнення позивача став висновок за матеріалами службового розслідування по факту затримання 02.09.2009 року працівниками Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області на Кременчуцькому водосховищі поблизу с. Топилівка Чигиринського району, групи осіб з шести чоловіків, які використовуючи човен «Утьонок» та заборонений виріб із сітко – снасневого матеріалу «невід», займались незаконним виловом риби, серед яких був капітан міліції ОСОБА_1 На час вказаних подій ОСОБА_1 перебував на місці незаконного вилову риби, поза службою.

У подальшому позивач, разом з чотирма особами був доставлений до Чигиринського РВ ГУМВС для встановлення їх особистості та складання відповідних матеріалів.

У приміщенні райвідділу міліції було встановлено, що разом із ОСОБА_1 незаконним виловом риби займались ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Працівниками ГУ держрибоохорони в Черкаській області відносно працівника міліції ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил використання об’єктів тваринного світу).

 Внаслідок незаконного вилову риби вищевказаними особами, згідно тарифів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 19.01.1998 року державі завдано збитків на загальну суму 1825 грн. 80 коп.

За результатами проведеної службової перевірки управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області було визначено вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. п. 62, 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР. Зазначив, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм чинного законодавства, а тому вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та свідків, дослідивши зібрані по справі матеріали в сукупності за власним внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого інспектора – чергового чергової частини лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС України в Черкаській області і мав спеціальне звання капітана міліції.

Наказом управління  Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області  № 177 о/с від 14.09.2009 року на підставі наказу № 840 від 05.09.2009 року та висновку за матеріалами службового розслідування за фактом незаконного вилову риби старшим інспектором-черговим чергової частини ЛВ в річковому порту Черкаси УМВС від 05.09.2009 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України з постановкою на військовий облік за п. п. 62, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу.

Згідно наказу управління  Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області  № 840 від 05.09.2009 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС" вбачається, що  за вчинення дій, що дискредитують звання працівника міліції відповідно до п.п. 62, 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України старшого інспектора – чергового чергової частини лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за дискредитацію.

 У висновку за матеріалами службового розслідування за фактом незаконного вилову риби старшим інспектором-черговим чергової частини ЛВ в річковому порту Черкаси УМВС капітаном міліції ОСОБА_1 від 05.09.2009 року зазначено, що 02.09.2009 року, близько 21 години, працівниками Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області на Кременчуцькому водосховищі поблизу с. Топилівка Чигиринського району, було виявлено групу осіб з шести чоловіків, які використовуючи човен «Утьонок» та заборонений виріб із сітко – снасневого матеріалу «невід», займались незаконним виловом риби, серед яких був капітан міліції ОСОБА_1

Встановлено, що під час вказаних подій працівник міліції ОСОБА_1 перебував на місці незаконного вилову риби поза службою та у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї та спецзасобів.

Таким чином, матеріалами службового розслідування підтверджено той факт, що своїми діями, пов’язаними з грубим порушенням чинного законодавства України у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, а також використання свого службового становища, що підірвало авторитет органів внутрішніх справ, капітан міліції ОСОБА_1 дискредитував звання працівника міліції.

Більш того, обставини, зазначені у висновку за матеріалами службового розслідування також підтверджується поясненнями ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3 (а. с. 32-35) та показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог під час судового розгляду позивач посилався на постанову про закриття кримінальної справи в частині окремої особи від 21 жовтня 2009 року, згідно якої кримінальну справу №2510900112 порушену за ст. 249 ч.1 Кримінального кодексу України по факту зайняття рибним добувним промислом в частині окремої особи ОСОБА_1 закрито.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, зі змісту постанови про закриття кримінальної справи в частині окремої особи від 21 жовтня 2009 року, судом встановлено, що старшим слідчим Черкаської міжрайонної природоохоронної прокуратури не спростовано причетність ОСОБА_1 до незаконного вилову риби 02.09.2009 року, оскільки, на думку слідчого, безпосередньо незацікавлені свідки в справі відсутні.

Таким чином, суд зазначає, що вказана постанова про закриття кримінальної справи в частині окремої особи не є належною підставою для звільнення позивача від доказування, а тому не береться судом до уваги.

Разом з тим, інших доказів на спростування своєї причетності до незаконного вилову риби позивач суду не назвав та не надав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і  свободи людини та їх гарантії визначають  зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження  і забезпечення прав і свобод є головним обов'язком держави.      

 Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством  (ч. І ст. 19 Конституції України).

 Встановлені Конституцією України демократичні засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується  принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, що відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку в державі. Реалізацію конституційних приписів  у державі  щодо захисту  прав  людини  і громадянина покладено на правоохоронні органи.    

 Виходячи  із системного аналізу  конституційних норм, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-ХІІ, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений  Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Загальна Декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Статтею 5 Закону України "Про міліцію" передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, тому для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходи незалежно від свого підпорядкування.      

 Разом з тим, Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 .

Відповідно до  п.10 Розділу ІІ зазначеного Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма правами та неухильно повинні  виконувати обов'язки, відповідальність, що випливає з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений  Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Зокрема в статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;

набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Зокрема, згідно статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»  на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби особами, зазначеними в пункті 76 Розділу ІІ  Положення, здійснюється Міністерством внутрішніх справ та його органами.

Мотивуючи позовні  вимоги, позивач посилається  на неправомірність  застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію  та заперечує здійснення ним дій, які дискредитують звання працівника міліції.

Однак, суд не може погодитися  із  зазначеною думкою позивача, виходячи з  обставин, які  стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме, вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, що дістало вияв у незаконному вилові риби.

Спростовуючи позовні  вимоги, відповідач вказує, що ганебними є факти, коли позивач, замість вжиття заходів припинення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень іншими особами, сам вдавався до порушень вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить висновку про доведеність факту участі позивача в незаконному вилові риби 02.09.2009 року, що є несумісним з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до п.66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Пунктом 62 Положення визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Аналізуючи законодавство щодо порядку притягнення службовців до  відповідальності за дисциплінарні проступки,  суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи компетентним органом (посадовою особою), прийняття рішення за наслідками розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку про  відсутність підстав  для  задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України.

Щодо клопотання відповідача про відмову в задоволенні позову в зв’язку з пропущенням строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначає, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Відповідно до ч.1 ст.20 цього Закону особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Судом встановлено, що з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач був ознайомлений 09.09.2009 року.

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в особі Лінійного відділення в річковому порту м. Черкаси ГУ МВС України в Черкаській області  про часткове скасування  наказу №840 від 05.09.2009 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників лінійного відділення в річковому порту Черкаси УМВС»  та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу 18.12.2009 року без зазначення поважності пропущення строку.

Таким чином, суд приходить висновку про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а тому суд задовольняє клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду, встановлених ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.    

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86,  94, 97, ст.ст.99-100, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,    

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 23 лютого 2010 року.

Головуючий                                       С.О. Кульчицький