Категорія статобліку 2.11.1
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року о 14 год. 40 хв. Справа № 2а-405/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Стрельнікової Н.В.
при секретарі Горбовій І.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Вакула»,
м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача: Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької
області, м. Мелітополь Запорізької області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
за участю представників сторін:
від позивача: Сполохов Є.О., довіреність № 174 від 02.11.2009 р.
від відповідача: Машкова О.В., довіреність № 1586 від 13.12.2008 р.;
Козик А.І., довіреність № 27175/10/10-010 від 31.08.2009 р.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство «Торговий дім «Вакула» звернулося із адміністративним позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.09.2009 р. № 0001842301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 37341,00 грн. та № 0001832301/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 99844,90 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення працівниками Мелітопольської ОДПІ було складено внаслідок неповного дослідження первинної документації підприємства під час проведення перевірки. Зазначає, що отримання підприємством маркетингових послуг напряму пов’язане з господарською діяльністю товариства та підтверджується відповідними звітами на маркетингові послуги, претензії щодо заповнення податкових накладних та включення їх до складу податкового кредиту податковою інспекцією в акті перевірки не вказано. Також вказує, що друга частина донарахувань по податку на додану вартість пов’язана з розбіжностями по контрагенту ПП «Сатурн» на суму 4239,43 грн., яка виникла внаслідок технічної помилки: замість контрагента ПП «Сатурн» повинні бути вказані дані ЗАТ «Київстар». Щодо донарахування податку на прибуток позивач вважає неправомірним виключення витрат на страхування на суму 158478,13 грн. Вказує, що у рядку 04.4 Декларації з податку на прибуток ВАТ «ТД «Вакула» помилково відображені крім внесків на загальнообов’язкове страхування, інші витрати, які мають бути відображені у рядку 04.13 Декларації з податку на прибуток. При цьому вважає, що в порушення вимог п. п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган на визначив податкове зобов’язання з урахуванням як завищення так і заниження податку. Крім того, вважає, що виключення із складу валових витрат затрати на маркетингові послуги є неправомірним, оскільки, у підприємства є у наявності всі необхідні документи для підтвердження реальності надання цих послуг та правомірність їх відображення в валових витратах підприємства. Також позивач не погоджується із висновком перевіряючих про необхідність зменшення валових витрат на суму 43440 грн. по транспортним послугам наданим ФОП ОСОБА_4 Вказує, що в документах, доданих до авансових звітів, є розшифровка показників, за якими здійснювалося перевезення (ціна за 1 км., кілометраж, маршрут тощо), а також у товариства є в наявності відповідні розрахункові документи від ФОП ОСОБА_4 за І квартал 2009 р. та за 2008 р.
Крім того, позивач не погоджується із тим, що у всьому акті перевірки неправомірно вказано, що від надання пояснень посадові особи товариства відмовились, оскільки це не відповідає дійсності. Стверджує, що жодних пояснень у посадових осіб товариства не відбиралося, суми розбіжностей не узгоджувались.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Мелітопольська ОДПІ Запорізької області адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 11.02.2010 р. (вх. № 3247) зазначає, що проведеною у ВАТ «ТД «Вакула» перевіркою встановлено факт заниження ПДВ в сумі 24894,00 грн. яке утворилося у зв’язку із завищенням податкового кредиту по податкових накладних з отримання маркетингових послуг (16488 грн.) та по виявлених розбіжностях по контрагенту ППФ «Сатурн» (8406грн.) Вказує, що для включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. На думку податкової інспекції, такі документи ВАТ «ТД «Вакула» надані не були. Відносно контрагента ППФ «Сатурн» відповідач вказує, що при перевірці реєстру податкових накладних ВАТ «ТД «Вакула» за травень-липень 2008 р. не виявлено податкових накладних, отриманих від ППФ «Сатурн», не рахується такий контрагент і серед контрагентів-постачальників товарів. Також вказує, що позивачу було запропоновано усунути виявлені розбіжності шляхом подачі уточнюючих розрахунків, однак на момент складання акту перевірки платником такі розбіжності не усунені. Стосовно заниження податку на прибуток в сумі 74758,00 грн. внаслідок завищення валових витрат за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. в сумі 299032 грн. відповідач зазначає наступне. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на заробітну плату за 2008 р. в сумі 158478 грн.; порушення вимог п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виявилося у безпідставному включенні до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, по яких відсутній зв'язок з господарською діяльністю, чим завищено валові витрати на загальну суму 97114 грн.; позивачем не підтверджено використання транспортних послуг, наданих приватним підприємцем ОСОБА_4 у власній господарській діяльності, у зв’язку з відсутністю у первинних документах, наданих до актів виконаних робіт інформації, щодо виду перевезення (пасажирів чи вантажів), транспортного засобу яким здійснено перевезення. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності із нормами чинного законодавства, підстави для їх скасування відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На підставі направлень від 14.07.2009 р. № 752, від 07.08.2009 р. № 752/1 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, співробітниками Мелітопольської ОДПІ Запорізької області проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Торговий дім «Вакула» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт № 1078/23/30608654 від 01.09.2009 р.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 81491 грн., в тому числі за І квартал 2008 р. на суму 5747 грн., за півріччя 2008 р. на суму 15956 грн., за 3 квартали 2008 р. на суму 24382 грн., за 2008 р. на суму 74194 грн., за І квартал 2009 р. на суму 7297 грн.;
- п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4. п. 7.4, п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додатну вартість на загальну суму 29237 грн., в тому числі за лютий 2008 р. на суму 1063 грн., за березень 2008 р. на суму 2195 грн., за квітень 2008 р. на суму 1300 грн., за травень 2008 р. на суму 6646 грн., за червень 2008 р. на суму 6049 грн., за липень 2008 р. на суму 2751 грн., за серпень 2008 р. на суму 2250 грн., за жовтень 2008 р. на суму 2502 грн., за листопад 2008 р. на суму 1254 грн., за грудень 2008 р. на суму 1223 грн., за січень 2009 р. на суму 720 грн., за лютий 2009 р. на суму 724, за березень 2009 р. на суму 560 грн.
21.09.2009 р. на підставі акта перевірки № 1078/23/30608654 від 01.09.2009 р. Мелітопольською ОДПІ Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001832301/0, яким ВАТ «ТД «Вакула» визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 99844,90 грн., зокрема 74758,00 грн. за основним платежем та 25086,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001842301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 37341,00 грн., в тому числі 24894,00 грн. за основним платежем та 12447,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 21.09.2009 р. № 0001832301/0 та № 0001842301/0, ВАТ «ТД «Вакула» звернулося до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
1. Податкове повідомлення-рішення № 0001832301/0 від 21.09.2009 р.
В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2008 рік у сумі 1266277 грн., за І квартал 2009 р. у сумі 259714 грн. на підставі таких документів: відомості нарахування заробітної плати, даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням», встановлено безпідставне завищення задекларованих ВАТ «Торговий дім «Вакула» показників у рядку 04.4 Декларацій «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов’язкового страхування» за 2008 рік у сумі 158478 грн. За даними податкового обліку платником задекларовано внесків до фондів державного загальнообов’язкового страхування за 2008 рік у сумі 1266277 грн., тобто завищено на 158478,13 грн. (1107798,87 грн. – 1266277 грн.).
Таким чином, на думку податкової інспекції, позивач на порушення п. п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищив суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на заробітну плату, за 2008 рік в сумі 158478 грн.
В свою чергу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.
Як встановлено судом, у рядку 04.4 Декларації з податку на прибуток позивачем помилково відображені крім внесків на загальнообов’язкове страхування інші витрати, які мають бути відображені у рядку 04.13 Декларації, а саме: послуги банків в сумі 91704 грн. та курсова різниця в сумі 72704,31 грн. Тобто, фактично позивачем була допущена методологічна помилка при складанні Декларації з податку на прибуток.
Згідно з п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. При цьому слід враховувати, що при визначені податкового зобов’язання податковий орган має врахувати як заниження податку так і його завищення. В даному ж випадку, податкова інспекція, встановивши завищення валових витрат в рядку 04.4 Декларації на суму 158478 грн. не встановила їх заниження по рядку 04.13 Декларації, що є порушенням вимог вказаної норми, а тому невірно визначила суму податку на прибуток. Фактично, позивачем не було ані занижено, ані завищено податок на прибуток за вказаним фактом порушення, оскільки завищення валових витрат в рядку 04.4 та їх заниження в рядку 04.14 Декларації не призводять до донарахування податку на прибуток, а мова може йти лише про нарахування штрафних санкцій за невірне відображення суми в Декларації.
Щодо транспортних витрат в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством у перевіреному періоді до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 43440 грн. отриманих транспортних послуг від фізичної особи ОСОБА_4, використання яких у власній господарській діяльності підприємством не доведено у зв’язку із відсутністю товарно-транспортних накладних, а також в актах не вказано кількість (обсяг, об’єм) та ціну поставки транспортних, експедиційних та навантажно-розвантажних послуг, в результаті чого завищено валові витрати в сумі 43440 грн., в тому числі за І квартал 2008 р. на суму 7340 грн., за півріччя 2008 р. на суму 13940 грн., за 3 квартали 2008 р. на суму 22677 грн., за 2008 р. на суму 30864 грн., за І квартал 2009 р. на суму 12576 грн.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що згідно ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті ОСОБА_4 має право надавати послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених ЗУ «Про автомобільний транспорт» та внутрішні перевезення пасажирів на таксі.
Валові витрати ВАТ «ТД «Вакула» на транспортні послуги надані ФОП ОСОБА_4 підтверджені наданими позивачем чеками, а також авансовими звітами підприємства та доданими до них розшифровками.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.
Таким чином, цілком неправомірними є висновки податкової інспекції щодо не підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, не правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг.
Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (яка, на думку відповідача, разом з подорожнім листом є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг), оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 № 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.
Стосовно виключення зі складу валових витрат вартості послуг за отримані маркетингові послуги в акті перевірки зазначено наступне: «При перевірці наявності первинних документів з виконання маркетингових послуг, включених платником ВАТ «Торговий дім «Вакула» до складу валових витрат за перевірений період встановлено, що платником включено до складу валових витрат маркетингові послуги згідно актів виконаних робіт (послуг) за наступними контрагентами… В бухгалтерському обліку зазначені господарські операції відображено наступним чином: Дебет балансового рахунку 93 «Витрати на збут» - кредит балансового рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»; дебет балансового рахунку 644 «податковий кредит» - кредит балансового рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»; За штатним розкладом підприємство має власних спеціалістів менеджерів та маркетологів. Факт виконання маркетингових послуг, результати досліджень ринку збуту продукції не підтверджено будь-якими іншими документами, крім актів виконаних робіт, що не дає можливості визнати їх пов’язаними з господарською діяльністю підприємства ВАТ «ТД «Вакула». ВАТ «Торговий дім «Вакула» не надано належних доказів, що отримані послуги були використані в господарській діяльності та вони надали будь-який позитивний економічний ефект саме від використання отриманої продукції».
Таким чином, посилаючись на порушення ВАТ «ТД «Вакула» п. 5.1, п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкова інспекція дійшла висновку про безпідставність включення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, по яких не доведено зв'язок з господарською діяльністю, чим завищено валові витрати на загальну суму 102332 грн.
Суд не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Судом встановлено, що ВАТ «Торговий дім «Вакула» як замовник укладав договори з контрагентами (виконавцями) про надання послуг, пов’язаних з просуванням продукції ТМ «Вакула» через торгівельні мережі. Так, згідно умов вказаних договорів, виконавці прийняли на себе зобов’язання розміщувати товар в магазинах у відповідності до місць, погоджених із замовником, здійснювати підготовку товарів до продажу, вивчати та формувати попит споживачів з метою збільшення обсягів поставок товарів замовника, надавати замовнику доступну інформацію про хід продажу товарів, сприяти поширенню інформації про промо-акції за участю товарів замовника, тощо.
Під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Надані контрагентами ВАТ «ТД «Вакула» маркетингові послуги підтверджуються належним чином оформленими звітами про їх виконання, що фактично було передбачено умовами договорів. Оформлення будь-яких інших документів сторонами за угодами не передбачалось.
Слід зазначити, що основною метою укладення ВАТ «Торговий дім «Вакула» саме таких договорів,- є збільшення попиту на товари постачальника в майбутньому. Тобто, сплачуючи торгівельним мережам вартість наданих ними маркетингових послуг, позивач придбаває такі послуги, з метою використати отриману від таких послуг інформацію у своїй господарській діяльності. В тому числі слід зазначити, що підприємство позивача, укладаючи вищевказані договори, має сподівання на те, що отримання маркетингових послуг збільшить доходність підприємства у зв’язку із зростом обсягу виробництва. Тому, підприємство отримає дохід від вказаних операцій, шляхом збільшення виробництва саме тієї продукції, яка користується найбільшим попитом у споживачів, та завдяки проведеним рекламним та акційним заходам торгівельних мереж.
З огляду на викладене, суд вважає, що є цілком доведеним як сам факт отримання маркетингових послуг позивачем так і їх зв'язок з господарською діяльністю товариства.
Крім того суд зауважує, що в постанові Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 3-8161-09р. від 01.12.2009 р. за адміністративним матеріалом Мелітопольської ОДПІ у відношенні ОСОБА_5 за ст. ст. 155-1, 163-163-4 КУаАП, яка набрала законної сили 11.12.2009 р., суд дійшов висновку про наступне: «Враховуючи те, що в акті перевірки будь-яких порушень щодо правильності оформлення податкових накладних за операціями з просування продукції не встановлено, ВАТ «Торговий дім «Вакула» має усі підстави для віднесення витрат на маркетингові послуги до складу валових витрат підприємства, а також до складу податкового кредиту, а отже вина ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУаАП відсутня».
2. Податкове повідомлення-рішення № 0001842301/0 від 21.09.2009 р.
В акті перевірки зазначено, що при перевірці складу податкового кредиту, встановлено, що платником ВАТ «ТД «Вакула» зайво включено до податкового кредиту податкові накладні з отримання маркетингових послуг, використання яких в господарській діяльності не доведено. Факт виконання маркетингових послуг, результати досліджень ринку збуту продукції не підтверджено будь-якими іншими документами, крім актів виконаних робіт, що не дає можливості визнати їх пов’язаними з господарською діяльністю підприємства ВАТ «Торговий дім «Вакула». ВАТ «Торговий дім «Вакула» не надано належних доказів, що отримані послуги використані в господарській діяльності та вони надали будь-який позитивний економічний ефект саме від використання отриманої інформації.
На підставі викладеного, податкова інспекція дійшла висновку про порушення товариством вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення податкового кредиту по податкових накладних з отримання маркетингових послуг, по яких не доведено зв'язок з господарською діяльністю.
Суд не погоджується з такими висновками з огляду на викладене вище, а також наступне.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як зазначалося вище, надані контрагентами ВАТ «ТД «Вакула» маркетингові послуги підтверджуються належним чином оформленими звітами про їх виконання, актами виконаних робіт тощо. Умови укладених позивачем із контрагентами угод не передбачали додаткове оформлення результатів дослідження ринку збуту продукції тощо, тому посилання податкового органу в цій частині є безпідставними.
Твердження відповідача в акті перевірки, що товариством не надано належних доказів настання позитивного економічного ефекту від отриманих маркетингових послуг суд також вважає необґрунтованими, оскільки фактично їх результат має першочерговий вияв у збільшенні обсягу придбаної продукції товариства у торгівельних мережах, що в подальшому також вплине на доходність роботи підприємства у звітному періоді. Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність віднесення до складу валових витрат підприємства лише тих затрат, які матимуть виключно позитивний економічний ефект для товариства.
Стосовної іншої складової оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001842301/0 від 21.09.2009 р. в акті перевірки зазначено, що згідно додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту» до податкової декларації за травень - липень 2008 р. до розділу ІІ «Податковий кредит» включено суми ПДВ 3608,81 грн., 4239,43 грн. та 557,51 грн. відповідно по контрагенту ППФ «Сатурн», код ЄДРПОУ 23289196, індивідуальний податковий номер 232891908266. За даними контрагента – податкові зобов’язання по взаємовідносинах з ВАТ «Торговий дім «Вакула», індивідуальний податковий номер 306086508320 за вказаний період відсутні. При перевірці реєстру податкових накладних, отриманих від приватного підприємства фірми «Сатурн», код ЄДРПОУ 23289196, індивідуальний податковий номер 232891908266. За даними бухгалтерського обліку серед контрагентів – постачальників товарів (робіт, послуг) також не виявлено приватного підприємства фірми «Сатурн», код ЄДРПОУ 23289196, індивідуальний податковий номер 232891908266.
З огляду на викладене, податковий орган вважає, що на порушення п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит на загальну суму 8406 грн., в тому числі за травень 2008 р. на суму 3609 грн., за червень 2008 р. на суму 4239 грн., за липень 2008 р. на суму 558 грн.
Суд з такою позицією не погоджується на зазначає наступне.
Відповідно до п. п. 7.5.1 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із пояснень представника позивача та наданих документів суд встановив, що під час складання додатку 5 до Декларації по ПДВ ВАТ «ТД «Вакула» була допущена технічна помилка та замість податкових даних контрагента ЗАТ «Київстар» було вказано ППФ «Сатурн». Однак у самому реєстрі податкових накладних ці дані відображені вірно.
Тому, оскільки підставою для відображення податкового кредиту є податкова накладна, а останні видані ЗАТ «Київстар», то позивач правомірно відобразив вказані суми податкового кредиту у звітному періоді. Лише той факт, що при складанні додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту» до податкової декларації за травень - липень 2008 р. до розділу ІІ «Податковий кредит» включено суми ПДВ 3608,81 грн., 4239,43 грн. та 557,51 грн. із помилковим зазначенням контрагента ППФ «Сатурн», а не ЗАТ «Київстар» не призводить до порушень вимог п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки фактичне відображення податкового кредиту відбувалося на підставі належним чином оформлених податкових накладних ЗАТ «Київстар».
Отже, посилаючись на порушення позивачем вимог п. п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган формально підійшов до з’ясування змісту порушення та фактично не дослідив первинні документи (податкові накладні), а також не зажадав від представників позивача будь-яких пояснень з цього приводу.
Крім того, суд вважає за потрібне зауважити на тому, що податкова інспекція, в порушення вимог п. 2.3.2 Порядку про оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, не зазначила перелік цих документів. При цьому до акта перевірки не додані пояснення посадових осіб або інших працівників
суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів або відображений в акті перевірки факт відмови в їх наданні.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4. безсторонньо (неупереджено);
5. добросовісно;
6. розсудливо;
7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу сум податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень за оскаржуваними операціями, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ «Торговий дім «Вакула» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення – скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Вакула» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 21.09.2009 р. № 0001842301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 37341,00 грн. та від 21.09.2009 р. № 0001832301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 99844,90 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства «Торговий дім «Вакула» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 175, код ЄДРПОУ 30608654) 3,40 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова
Постанову складено у повному обсязі 23 лютого 2010 р.