ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019                                                                                            Справа №  904/7651/17

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Слівінський М.О., довіреність №63/10 від 11.02.2019, посвідчення №115 від 28.01.2011, адвокат

від відповідача за первісним позовом: - Павловський Р.В., довіреність №18/9739 від 04.12.2018, посвідчення №1689 від 23.11.2018, адвокат,

- Гавеля Д.В., довіреність №18/9738 від 04.12.2018, посвідчення №1669 від 23.11.2008, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/7651/17 (суддя Манько Г.В.; рішення ухвалене о 16:54 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 23.07.2018)

за первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 99773947,43 грн.

та

за зустрічним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ

про стягнення 179755067,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 88070968,32 грн. пені та 100082332,22 грн. штрафу.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо строків поставки уранового оксидного концентрату у березні-липні 2015 року за додатковою угодою №31 від 14.01.2015 до договору №224/20- НАЭК від 06.06.2008, у липні-серпні 2015 року за додатковою угодою №33 від 05.08.2015 до договору та у серпні-листопаді 2015 року за додатковою угодою №34 від 04.09.2015 до договору, а тому наявні підстави для стягнення пені і штрафу на умовах, визначених договором від 06.06.2008.

Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 70308640,26 грн. пені, 32305772,96 грн. трьох процентів річних, 117796840,26 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначив, що позивач свої зобов`язання в частині здійснення своєчасної оплати згідно з графіками платежів та рахунків на оплату, які є невід`ємними частинами додаткових угод №31, №33, №34 до договору, не виконував, що стало підставою для нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/7651/17 (суддя Манько Г.В.) первісний позов задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 88070968,32 грн. пені, 100082332,22 грн. штрафу, 240000,00 грн. судового збору, 22308,00 грн. витрат за проведення судової експертизи; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" пеню у сумі 69371917,51 грн., інфляційні втрати у сумі 117796840,26 грн., три проценти річних у сумі 32305772,96 грн., судовий збір у сумі 238980,03 грн., витрати за проведення судової експертизи у сумі 22212,07 грн.; в решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Означене рішення суду вмотивовано тим, що умови договору у спірному періоді сторонами не виконувались належним чином, що підтверджено висновком комісійної судово-економічної експертизи, яким встановлено документальне підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача за неналежне виконання своїх зобов`язань по договору від 06.06.2008 з урахуванням додаткових угод №31, №33, №34 штрафу в сумі 100082332,22 грн. та пені в сумі 88070968,32 грн., а також для стягнення з позивача на користь відповідача пені в сумі 70308640,21 грн., інфляційних втрат в сумі 117796840,26 грн. та трьох процентів річних в сумі 32317317,90 грн. Таким чином, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням статті 258 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/7651/17 в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

ДП "НАЕК "Енергоатом" вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову, оскільки: судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2, ч. 5 ст. 236 ГПК України в частині порушення вимог про законність та обґрунтованість рішення, ч. 4 ст. 238 ГПК України щодо необхідності наведення мотивованої оцінки аргументів сторін); неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи (штрафні санкції нараховані за порушення авансових платежів чи не оплату поставленого товару; чи наявні передбачені договором підстави, що дають право ДП "НАЕК "Енергоатом" зупинити платежі; чи наявні зазначені ДП "НАЕК "Енергоатом" підстави для зменшення розміру пені); неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ст. ст. 253, 255 Цивільного кодексу України щодо неврахування дня виконання зобов`язання при розрахунку штрафних санкцій; ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування пені; ст. ст. 693, 538 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків порушення зобов`язань з попередньої оплати) та допущено неправильне тлумачення закону (ч. 1 ст. 509, ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в частині поняття грошового зобов`язання).

Також, скаржник послався на те, що місцевим господарським судом при дослідженні висновку експерта не застосовано норми права, які прямо впливають на розмір штрафних санкцій. Незважаючи на здійснення контррозрахунку, скаржник наголошує на відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на наявні договірні умови, які дозволяли йому зупинити платежі.

ДП "СхідГЗК" (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з`ясуванні всіх обставин справи, а апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" не підлягає задоволенню. ДП "СхідГЗК" погоджується з доводами скаржника лише в частині застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 360637,49 грн. за прострочення оплати за рахунком від 30.01.2015 №2 та доводів ДП "НАЕК "Енергоатом" про те, що день виконання зобов`язання (сплати коштів) не є днем прострочення та не враховується при розрахунках пені та трьох процентів річних.

Разом з тим, ДП "СхідГЗК" заперечує проти твердження ДП "НАЕК "Енергоатом" про безпідставність нарахування ДП "СхідГЗК" штрафних санкцій у зв`язку із зупинкою платежів, не відповідає дійсності в силу наступного. Дійсно, відповідно до п. 6 Додаткової угоди від 14.01.2015 №31 до договору №2241/20-НАЕК, у разі невиконання Продавцем своїх зобов`язань з поставки УОК в обсягах, передбачених додатковою угодою, Покупець має право призупинити здійснення платежів за УОК до виконання Продавцем своїх зобов`язань з поставки УОК. Проте, 05.08.2015 було укладено Додаткову угоду №33 та 04.09.2015 було укладено Додаткову угоду №34 до договору від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК щодо внесення змін в частині строків поставки та оплати, якими визначено, що у всьому іншому, що не передбаченому Додатковими угодами, Сторони керуються умовами договору від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК. У свою чергу, умови договору від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК не містять права Покупця в разі невиконання Продавцем своїх зобов`язань призупинити здійснення платежів. Процедура призупинення здійснення платежів за УОК з боку ДП "НАЕК "Енергоатом" до виконання ДП "СхідГЗК" зобов`язань з поставки УОК, за своєю правовою природою є зміною умов зобов`язання, оскільки в такому випадку фактично змінюється погоджений сторонами у додаткових угодах графік здійснення платежів за УОК, що фактично є зміною умов договору.

Також, ДП "СхідГЗК" зазначив, що господарськими судами трьох інстанцій розглядалася справа №904/4537/15 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "СхідГЗК" та відповідним зустрічним позовом про стягнення неустойки за договором від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК. Зокрема, судами встановлено, що ДП "НАЕК "Енергоатом" згідно з умовами укладеного договору та додаткових угод, зобов`язане виконувати оплату поставленого УОК саме згідно з графіком платежів. Крім того, ДП "НАЕК "Енергоатом" не наведено жодних обставин та не надано жодного доказу на підтвердження наявності правових підстав для зменшення розміру неустойки.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєва І.М., суддів - Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.) задоволено апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 в частині зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову повністю у задоволенні зустрічного позову.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що протягом періоду нарахування штрафних санкцій позивач перед відповідачем не мав заборгованості за поставлений товар, але в цей же період відповідач мав заборгованість перед позивачем у вигляді незакритих поставками авансів. Порушення обсягів поставки товар почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який відповідачем нараховані штрафні санкції, тоді як станом на 31.03.2015 позивач не мав заборгованості ні зі сплати авансів, ні за вже поставлений товар, а тому позивач частково зупинив платежі на користь відповідача і оскільки договір не містить порядку такого зупинення, тому факт повного або часткового зупинення платежів є достатньою та самостійною підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Не погодившись з ухваленою Центральним апеляційним господарським судом постановою від 16.12.2018, ДП "СхідГЗК" подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати означену постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2019 касаційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №904/7651/17 скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду; в іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №904/7651/17 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові зазначив про те, що судами попередніх інстанцій досліджено, що висновком комісійної судово-економічної експертизи встановлено і документально підтверджено штраф в сумі 100082332,22 грн. та пеню в сумі 88070968,32 грн., що підлягають стягненню з відповідача за неналежне виконання своїх зобов`язань по договору від 06.06.2008 з урахуванням додаткових угод №31, №33, №34, а також пеню в сумі 70308640,21 грн., інфляційні втрати в сумі 117796840,26 грн. та 3% річних в сумі 32317317,90 грн., що підлягають стягненню з позивача.

Здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, який погодився з експертним висновком та дійшов висновку щодо обґрунтованості як первісного, так і зустрічного позову, проте в частині зустрічного позову застосував положення статті 268 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції в частині зустрічного позову визначив, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки протягом періоду нарахування штрафних санкцій позивач перед відповідачем не мав заборгованості за поставлений товар, але в цей же період Відповідач мав заборгованість перед позивачем у вигляді незакритих поставками авансів. Порушення обсягів поставки товару почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який відповідачем нараховано штрафні санкції, тоді як станом на 31.03.2015 позивач не мав заборгованості ні зі сплати авансів, ні за вже поставлений товар, а тому позивач частково зупинив платежі на користь відповідача і оскільки договір не містить порядку такого зупинення, тому факт повного або часткового зупинення платежів є достатньою та самостійною підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В разі відхилення будь-яких доказів, в тому числі висновку судового експерта, господарський суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування такого відхилення в разі, якщо суд дійде висновків, які протилежні висновкам, зазначеним в судовій експертизі, а також вказати ті фактичні обставини, з огляду на які ці докази не взято до уваги судом.

Водночас, апеляційним судом не обґрунтовано якими доказами підтверджується висновок про відсутність станом на 31.03.2015 за позивачем заборгованості зі сплати авансів та за вже поставлений відповідачем товар і що порушення обсягів поставки товару почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який відповідачем нараховані штрафні санкції.

Дійшовши зазначених вище висновків про відсутність у позивача станом на 31.03.2015 заборгованості перед відповідачем, апеляційний господарський суд не обґрунтував у своєму судовому рішенні правової позиції щодо відхилення висновку судового експерта, який наведений в таблиці 4 до висновку експертизи про наявність заборгованості позивача перед відповідачем по платежам, сплаченим позивачем у невідповідності до графіків поставки і платежів. Дані цієї таблиці зводяться до наявності станом на 01.03.2015 заборгованості позивача в сумі 100115908,00 грн. З огляду на зазначене, доводи скаржника про те, що судом залишено поза увагою, що позивач протягом періоду нарахування штрафних санкцій мав заборгованість перед відповідачем вже станом на 31.03.2015 в сумі 100115908,00 грн., що підтверджено експертним висновком - є обґрунтованими.

Водночас, встановивши відсутність у позивача заборгованості станом на 31.03.2015 і що порушення обсягів поставки товару почалось лише з 01.04.2015, а тому позивач частково зупинив платежі і оскільки договір не містить порядку зупинення платежів, тому факт повного або часткового зупинення платежів є достатньою підставою для звільнення позивача від відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, проте такі висновки, з огляду на зазначене вище, є передчасними.

Крім того, в обґрунтування свого права зупинити виконання оплати позивач повинен був довести обставини невиконання умов договору відповідачем, наслідком чого стало застосування позивачем заходів, визначених пунктом 6 додаткової угоди №31 до договору від 06.06.2008, яке також передбачено статтею 538 Цивільного кодексу України.

Втім, з огляду на зазначене, дійшовши висновку про правомірність призупинення здійснення позивачем платежів, а тому відсутність факту вчинення порушення з боку позивача, що стало наслідком звільнення позивача від відповідальності на умовах договору, судом апеляційної інстанції також не враховано висновків судової експертизи та не обґрунтовано якими доказами спростовується такий експертний висновок і, відповідно, підтверджується правомірність здійснення позивачем вказаних вище заходів.

Проте, посилаючись на те, що договором не передбачено право Покупця в разі невиконання Продавцем своїх зобов`язань призупинити здійснення платежів, відповідачем не враховано, що таке право надано позивачу відповідно до пункту 6 додаткової угоди №31 до договору, а тому посилання скаржника на те, що суд не звернув увагу, що договором не передбачено право Покупця в разі невиконання Продавцем своїх зобов`язань призупинити здійснення платежів є необґрунтованими.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є передчасним.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/7651/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Березкіна О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2019 колегією суддів у зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/7651/17 до свого провадження; призначено розгляд справи на 14.05.2019.

У судовому засіданні 14.05.2019 оголошувалась перерва до 03.06.2019.

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 03.06.2019 прийнято постанову з проголошенням її вступної та резолютивної частини.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.

Між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) 06.06.2008 укладено договір №2241/20-НАЭК на поставку товару, за умовами якого Продавець зобов`язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар у кількості та на умовах, визначених цим договором. Одиницею виміру кількості товару є кілограм.

Відповідно до пункту 7.1. договору оплата за цим договором здійснюється у національній валюті України (гривня) на підставі виставлених Продавцем рахунків.

Оплата за товар, що постачається у 2010-2018 роках, здійснюється відповідно до графіка платежів, який має бути письмово погоджений сторонами не пізніше 1-го вересня року, що передує року поставки товару (пункт 7.4. договору).

За порушення строків поставки товару, визначених відповідним графіком поставки, Продавець зобов`язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,05% вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості несвоєчасно поставленого товару. За прострочення поставки товару понад тридцять днів Продавець додатково оплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару (пункт 11.2. договору).

У випадку, якщо прострочення поставки перевищуватиме 60 днів від строку передбаченого графіком поставки, Покупець може прийняти заходи з метою обмеження очікуваного збитку, включаючи заміщуючи закупку (пункт 11.3. договору).

Відповідно до пункту 11.3. договору (в договорі міститься два пункти 11.3) за прострочення в оплаті товару понад строки, встановлені графіком платежів, Покупець виплачує Продавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,05% за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми простроченого платежу.

Сторонами 14.01.2015 укладено додаткову угоду № 31 до договору №2241/20-НА НАЭК від 06.06.2008, якою погоджено, що ціна товару, що постачається в 2015 року за цією додатковою угодою, становить 2450,00 грн. за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 490,00 грн. Загальна ціна становить 2940,00 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди вартість товару, що постачається в 2015 році за цією додатковою угодою становить 3706159100,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 741231820,00 грн.

Поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки та платежів за товар у 2015 році), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди №31. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару (пункт 5 додаткової угоди).

Пунктом 6 додаткової угоди визначено, що у разі невиконання Продавцем своїх зобов`язань з поставки товару в обсягах, передбачених цією додатковою угодою, Покупець має право призупинити здійснення платежів за товар до виконання Продавцем своїх зобов`язань з поставки товару.

05.08.2015 сторонами укладено додаткову угоду № 33 до договору, якою викладено пункт 1 додаткової угоди №31 в наступній редакції: "Відповідно до цієї додаткової угоди №31 Продавець зобов`язується у 2015 році поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у кількості 1005 304,10 кг (+/- 1%)". Викладено пункт 4 додаткової угоди №31 в наступній редакції: "Вартість товару, що постачається у 2015 році за цією додатковою угодою №31 становить 2462995045,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 492599009,00 грн." Пунктом 3 передбачено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки товару у 2015 році), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди №33. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.

04.09.2015 укладено додаткову угоду № 34 до договору, якою викладено пункт 1 додаткової угоди № 31 в наступній редакції: "Відповідно до цієї додаткової угоди №31 Продавець зобов`язується у 2015 році поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у кількості 1090125,30 кг (+/- 1%)". Пункт 2 додаткової угоди №31 викладено в наступній редакції: "Ціна товару, що постачається з 01.01.2015 по 31.08.2015 становить 2450,00 грн. за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 490,00 грн. Загальна ціна становить 2940,00 грн. з ПДВ. Ціна товару, що постачається з 01.09.2015 по 31.12.2015 становить 2980,00 грн. за 1 кг, крім того ПДВ (20%) - 596,00 грн. Загальна ціна становить 3576,00 грн." Пункт 4 додаткової угоди №31 викладено в наступній редакції: "Вартість товару, що постачається у 2015 році за цією додатковою угодою № 31 становить 2931895320,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 594550010 грн. Загальна вартість товару за цією додатковою угодою № 31 становить 3518274384,00 грн." Пунктом 5 передбачено, що поставка та оплата за товар у 2015 році буде здійснюватись згідно з додатком №1 (графік поставки та платежів товару у 2015 році), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди №34. При цьому сума виданих авансів у повному обсязі зараховується по факту поставки кожної партії товару.

Згідно з Висновком комісійної судово-економічної експертизи, яка призначалася судом у цій справі, встановлено і документально підтверджено штраф в сумі 100082332,22 грн. та пеню в сумі 88070968,32 грн., що підлягають стягненню з Відповідача за неналежне виконання своїх зобов`язань по договору від 06.06.2008 з урахуванням додаткових угод №31, №33, №34, а також пеню в сумі 70308640,21 грн., інфляційні втрати в сумі 117796840,26 грн. та 3% річних в сумі 32317317,90 грн., що підлягають стягненню з Позивача.

Суд першої інстанції погодився з експертним висновком та дійшов висновку щодо обґрунтованості як первісного, так і зустрічного позову, проте в частині зустрічного позову застосував положення статті 257, 258 Цивільного кодексу України, тому задовольнив вимоги  зустрічного позову частково.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору постачання продукції, а тому до їх врегулювання підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про договір купівлі-продаж та поставку.

Відповідно до статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Стаття 265 Господарського кодексу України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частина перша статті 706 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 706 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 цього Кодексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

Причиною спору за зустрічним позовом ДП "СхідГЗК" є питання порядку оплати товару ДП "НАЕК "Енергоатом" та підстав для відповідальності за його порушення.

Судом встановлено, що оплата за товар, що постачається відповідно до графіка платежів, який має бути письмово погоджений сторонами.

Дослідивши погоджений між сторонами графік поставки та платежів за УОК у 2015 році колегія суддів встановила, що передбачена помісячна вартість УОК та сума місячного платежу за УОК не відповідають одна одній. При цьому на початку періоду, а саме у січні 2015 року загальна сума платежу перевищує вартість УОК, яке має бути поставлене у цьому місяці. В наступному лютому, березні та квітні  місяцях 2015 року загальна сума платежу є меншою ніж вартість УОК, що поставляється в цих періодах. Починаючи з травня 2015 року та по грудень 2015 року включно вартість поставленого УОК вже перевищує розмір платежів. Таким чином, відбувається надолуження вартості поставок УОК відповідно до загальної суми платежів до кінця періоду (а.с.112 т.1).

Як пояснили представники сторін суду апеляційної інстанції в судових засіданнях такий алгоритм поставок та платежів, коли вартість поставленого у відповідному місяці УОК не відповідає розміру місячного платежу враховує на особливості господарської діяльності обох підприємств, пов`язаної із видобутком та переробкою природних ресурсів ДП "СхідГЗК" з подальшою переробкою УОК та розрахунками за неї ДП "НАЕК "Енергоатом".

Виходячи із встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що і графік поставки УОК і так само графік платежів за УОК є важливою складовою умов укладеного між сторонами договору поставки.

Відтак означений графік платежів не може розглядатися як попередня оплата конкретно визначеної поставки УОК, оскільки помісячна оплата  не співвідноситься з загальною кількістю УОК, що планується до поставки у відповідному місяці.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що за умовами вказаного договору поставки у кожної із сторін виникли хоча і пов`язані між собою зустрічні зобов`язання, проте порядок і строки виконання яких не знаходиться в прямій залежності один від одного, оскільки виконуються за певним графіком, а не в пропорційній залежності оплати від поставленої кількості УОК.

Отже, за вказаних умов договору поставки кожна із сторін має нести відповідальність за їх неналежне виконання: ДП "СхідГЗК" - за несвоєчасну та не в повному обсязі поставку УОК, а ДП "НАЕК "Енергоатом" - за прострочення встановлених графіком платежів.

При новому розгляді справи судом апеляційної інстанції в межах вимог зустрічного позову ДП "СхідГЗК" до ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення додаткових нарахувань інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також пені у зв`язку з простроченням платежів за УОК відповідно до вказаного графіку, колегія суддів враховує на таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов`язання. Так, згідно з частиною першою цієї статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в пункту 11.3. Договору від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК сторони прямо передбачили відповідальність ДП "НАЕК "Енергоатом" за прострочення в оплаті УОК понад строки, встановлені Графіком платежів, а саме Покупець сплачує Продавцеві, за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,05% за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми простроченого платежу.

Окрім того, відповідно до п. 11.1. Договору від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК, у випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

У відповідності до вказаних вище умов договору та на підставі наведених норм законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, ДП "СхідГЗК" нарахувало та вимагає від ДП "НАЕК "Енергоатом" сплатити суму 70308640,26 грн. пені, 32305772,96 грн. трьох процентів річних, 117796840,26 грн. інфляційних втрат.

Здійснені ДП "СхідГЗК" нарахування були перевірені судовим експертом, який дійшов висновку, що з результатами проведених досліджень документально підтверджується нарахована ДП "Східний ГЗК" за зустрічним позовом та заявою про збільшення позовних вимог до стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" по платежам, сплаченим ДП "НАЕК "Енергоатом" у невідповідності до Графіків поставки та платежів за додатковими угодами від 14.01.2015 №31, від 05.08.2015 №33, від 04.09.2015 №34 до Договору від 06.06.2008 №2241/20-НАЕК сума пені 70308640,21 грн. та сума інфляційних втрат 117796840,26 грн. Розмір трьох процентів річних документально підтверджується у сумі 32317317,90 грн.

Розглянувши аргументи ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо правильності означених розрахунків, колегія суддів погоджується з апелянтом лише в частині застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені в сумі 360637,49 грн. за прострочення оплати за рахунком від 30.01.2015 №2 та доводів апелянта про те, що день виконання зобов`язання (сплати коштів) не є днем прострочення та не враховується при розрахунках пені та трьох процентів річних.

Оскільки такі заперечення ДП "НАЕК "Енергоатом" носять правовий характер та не були враховані судовим експертом при виконання означеної експертизи, колегія суддів приймає висновки судового експерта щодо документального підтвердження таких розрахунків, але вважає, що розмір належної до стягнення пені має становити суму 68172493 грн. 71 коп.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи ДП "СхідГЗК", в яких він не погоджується з контррозрахїунком ДП "НАЕК "Енергоатом" по нарахуванню пені за прострочення оплати за рахунком від 30.01.2015 №11.

Так, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

ДП "НАЕК "Енергоатом" оплату рахунку від 30.10.2015 №11 здійснювало частинами, а тому, за твердженням ДП "СхідГЗК" відлік шестимісячного терміну при розрахунку пені необхідно здійснювати після кожної часткової окремої оплати до повного погашення заборгованості. З урахуванням цього ДП "СхідГЗК" здійснено розрахунок пені за рахунком від 30.10.2015 №11 на залишок суми боргу 181065200,00 грн. за період з 19.12.2015 по 15.06.2016, тобто за 180 днів. Таким чином, сума пені за рахунком від 30.10.2015 №11 буде складати 17798889,60 грн.

Однак колегія суддів вважає, що спосіб нарахування пені, запропонований ДП "СхідГЗК" у своєму розрахунку за рахунком від 30.10.2015 №11, суперечить змісту правової норми, встановленої в частині шостій статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої облік строку для нарахування штрафних санкцій здійснюється від дати виникнення в цілому всього зобов`язання, у даному випадку за означеним рахунком, а не щодо його окремих частин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір обґрунтованих відповідно до умов договору та положень чинного законодавства додаткових нарахувань, як певна міра відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, та штрафних санкцій за прострочення їх виконання за зустрічним позовом складатиме: суму 68172493,71 грн. - пені; 32202845,30 грн. - трьох процентів річних та 117796840,26 грн. інфляційних втрат.

Щодо решти доводів ДП "НАЕК "Енергоатом" про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції з таких підстав.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, для виникнення зобов`язання, у тому числі грошового, має існувати не лише обов`язок однієї сторони сплатити кошти, але й право іншої сторони вимагати виконання цього обов`язку.

При цьому, відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За твердженням ДП "НАЕК "Енергоатом" наслідки порушення обов`язку щодо попередньої оплати є спеціальними та не передбачають права іншої сторони вимагати його виконання, що означає відсутність зобов`язання у розумінні статті 509 Цивільного кодексу України, а позивач та відповідач не є кредитором і боржником. У зв`язку з чим обов`язок з оплати авансу не є грошовим зобов`язанням, та, відповідно, боргом, що виключає правові підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення неустойки.

Однак колегія суддів відхиляє таке твердження ДП "НАЕК "Енергоатом" як необґрунтоване відносно до встановлених в цій справі фактичних обставин.

Верховний Суд, переглядаючи цю справу в касаційному порядку, зазначив, що слід погодитися з доводами касаційної скарги, викладеними в пункті 14 постанови, оскільки правова визначеність авансу та попередньої оплати є різною і регулюється різними нормами Цивільного кодексу України і суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, встановив, що умовами договору передбачено здійснення позивачем платежів на умовах авансування, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 693 Цивільного кодексу України.

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, за умовами договору поставки відповідно до Графіку поставок та платежів сторони зобов`язані виконувати окремо взяті на себе зобов`язання, виконання кожного з яких згідно з графіком здійснюється у одному періоді, проте такі зобов`язання між собою не пов`язані ознаками зустрічних зобов`язань, тобто із невиконанням яких у іншої сторони виникає право для притримання чи зупинення виконання своїх відповідних зобов`язань.

Щодо застосування заходів, передбачених в пункті 6 додаткової угоди №31 до означеного договору поставки, а саме права на призупинення платежів, то ДП "НАЕК "Енергоатом" не довело належними та допустимими доказами  наявність підстав до цього.

Разом із цим колегія суддів погоджується з аргументами ДП "СхідГЗК" про те, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи твердження ДП "НАЕК "Енергоатом" про те, що протягом періоду нарахування штрафних санкцій за зустрічним позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" не мало заборгованості перед ДП "СхідГЗК" за поставлений УОК та у цей же період ДП "СхідГЗК" мало заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" у вигляді незакритих поставками авансів.

Так, згідно з висновком означеної судово-економічної експертизи, суми заборгованості ДП "НАЕК "Енергоатом" перед ДП "СхідГЗК" по платежам, сплаченим ДП "НАЕК "Енергоатом" за УОК понад строки, встановлені графіками поставки та платежів за додатковими угодами №31, №33, №34 розраховано у Додатку №4 до висновку експертизи та наведено у таблиці, з яких вбачається, що ДП "НАЕК "Енергоатом" протягом періоду нарахування штрафних санкцій мало заборгованість перед ДП "СхідГЗК" вже станом на 01.03.2015 в сумі 100115908,00 грн., а порушення обсягів поставки УОК почалося з 01.04.2015 та тривало протягом усього часу, за який ДП "СхідГЗК" нараховано штрафні санкції.

Таким чином, первинне порушення графіку поставки та платежів у спірному періоді мало місце з боку ДП "НАЕК "Енергоатом".

Щодо наслідків порушення сторонами своїх зобов`язань як з поставки УОК, так і їх оплати шляхом авансування таких поставок, колегія суддів не знаходить можливості для встановлення за наявними у цій справі доказами причинно-наслідкових зв`язків, тобто чи то недостатнє авансування спричинило затримку поставок, чи то порушення обсягів та строків поставок спричинило затримку в їх оплаті, оскільки сторони знаходяться між собою в довготривалих господарських правовідносинах, на протязі яких проводять численні поставки УОК та розрахунки за цей товар, регулюють при цьому свої взаємні відносини в залежності від багатьох чинників.

Стосовно вимог ДП "НАЕК "Енергоатом" про зменшення неустойки, колегія суддів відзначає на таке.

Заперечуючи на задоволенні зустрічних позовних вимог, ДП "НАЕК "Енергоатом" просить суд врахувати, що: 1) неустойка нарахована за прострочення авансів, а не боргу за поставлений УОК; 2) заборгованості за поставлений УОК не існувало; 3) збитки відповідачу не спричинені; 4) відповідач сам і першим порушив обов`язок щодо обсягів поставки; 5) позивач на прохання відповідача двічі зменшував обсяг поставки; 6) сторони передбачили право позивача зупинити платежі.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання ДП "НАЕК "Енергоатом" про зменшення щтрафних санкцій.

При новому перегляді цієї справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів, виходячи із поданих сторонами доказів, які не є достатніми для повноти оцінки взаємовідносин сторін за критеріями, що наведені в статті 233 Господарського кодексу України, а також враховуючи наведену специфіку взаємних відносин між сторонами даного спору, також не знаходить підстав для задоволення клопотання ДП "НАЕК "Енергоатом" про зменшення розміру неустойки, що нарахована ДП "СхідГЗК" за його зустрічним позовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За викладеного вище колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано окремі норми матеріального права (статті 232 Господарського кодексу України), а також допущені порушення норма процесуального права (статті 86, 236,238 ГПК України), оскільки не надано оцінки усім доводам сторін при розгляді зустрічних позовних вимог позивача в частині вимог про стягнення пені та трьох процентів річних, внаслідок чого є помилковим висновок суду про обґрунтованість таких вимог про стягнення пені в розмірі 69371917,51 грн. та вимог про стягнення суми 32305772,96 грн. трьох процентів річних.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" та для зміни оскарженого судового рішення, в частині розміру належної до стягнення пені, розмір якої, має становити 68172493,71 грн. та трьох процентів річних, розмір яких має становити 32202845,30 грн., задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення суми 117796840,26 грн. інфляційних втрат, а в решті позовних вимог відмовити, як необґрунтованих.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 ч. 1 п. 2, 277 ч. 1 п. 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 у справі №904/7651/17, прийняте за результатом розгляду зустрічного позову, змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"Зустрічний позов Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 220 411 253 грн. 48 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" суму 68 172 493 грн. 71 коп. - пені, суму 32 202 845 грн. 30 коп. - трьох процентів річних, суму 117 796 840 грн. 26 коп. - інфляційних втрат.

В решті зустрічних позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 237 552 грн. 00 коп. витрат на судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції, 356 328 грн. 00 коп. витрат на судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, витрат на судовий збір 475 104 грн. 00 коп. за перегляд справи у суді касаційної інстанції та витрати на проведення експертизи 22 080 грн. 45 коп.".

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 14.06.2019.

Головуючий суддя                                                                                          І.М. Подобєд

Суддя                                                                                                              О.Г. Іванов

Суддя                                                                                                              О.В. Березкіна