ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 червня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/9149/18

Головуючий у першій інстанції – Косач І. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/806/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів:  Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

із секретарем – Зіньковець О.О.,

сторони: позивач Чернігівська міська рада,

відповідачі - Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюга Юрій Олександрович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2019 року у справі за позовом Чернігівської міської ради до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюги Юрія Олександровича, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 Валентини ОСОБА_7 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними та визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяження,

                                       В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 Чернігівська міська рада звернулась до суду з позовом до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюги Ю.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів дарування недійсними та визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяження. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідно до ст. 657 ЦК України асфальтно-побутові покриття  № 1, загальною площею 0,1594 га, і № 2, загальною площею 0,1597 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 «а» є складовою частиною проїзду загального користування на земельній ділянці, що належить до земель Чернігівської міської ради. Вказані ділянки не могли відчужуватися ТОВ «Чернігівметалпостач» ОСОБА_8 , який в свою чергу відчужив ОСОБА_9 , остання ОСОБА_10 , в подальшому ОСОБА_3 , яка подарувала ОСОБА_1 . 9/25 об`єкта нерухомого майна за вказаною вище адресою. У позові посилається, що на даний час власниками асфальто-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, та № 2 площею 0,1594 га, залізничних під`їзних колій площею 1328,5 м, за адресою: АДРЕСА_1 «а» є ОСОБА_2 (6/25) на підставі договору дарування № 510 від 20.06.2014 посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О., та ОСОБА_1 (3/25) на підставі договору дарування № 768 від 12.07.2012 посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О.

Позивач зазначає, що відчуження спірних об`єктів відбувалося на підставі нотаріально посвідчених правочинів, не зважаючи на рішення судів про їх недійсність, здійснювалося з метою збереження реєстрації асфальто-бутових покриттів та під`їзних колій, як об`єктів нерухомого майна для користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів.

В позові Чернігівська міська рада просить визнати недійсним з моменту укладення Договір дарування від 12.07.2012 № 768 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора індексний номер: 7625991 від 05.11.2013, номер запису про право власності: 3246073 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 3/25 об`єкта нерухомості в АДРЕСА_1 , який складається з асфальтно-бутового № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та залізничних під`їздних колій, площею 1328, 5 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 203563974101.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір дарування від 20.06.2014 № 510 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора індексний номер: 13913592 від 20.06.2014, номер запису про право власності: 6074717 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 6/25 об`єкта нерухомості в АДРЕСА_1 , який складається з асфальтно-бутового № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та залізничних під`їзних колій, площею 1328,5 кв.м. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 203563974101.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.04.2019 позовні вимоги Чернігівської міської ради до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюга Ю.О., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3   про визнання договорів дарування недійсними та визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяження – задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення Договір дарування від 12.07.2012 року № 768, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О.

Скасовано рішення державного реєстратора індексний номер: 7625991 від 05.11.2013, номер запису про право власності: 3246073 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 3/25 об`єкта нерухомості в АДРЕСА_1 , який складається з асфальтно-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття № 2 площею 0,1597 га та залізничних під`їзних колій, площею 1328,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 203563974101.

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Чернігівської міської ради судовий збір у розмірі 3964,50 грн. – по 1982,25 грн з кожного.

Рішення суду обгрунтовано тим, що рішенням суду у 2012 році було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.09.2009, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в частині відчуження асфальто-бутового покриття № 1 та АДРЕСА_2 , а отже, ОСОБА_3 не мала права укладати будь-які договори щодо спірних об`єктів, в тому числі і Договір дарування частини нежитлового приміщення з ОСОБА_1 , оскільки вона не є суб`єктом, якому належить таке право, тому необхідно визнати недійсним з моменту укладення Договір дарування від 12.07.2012 та скасувати рішення державного реєстратора індексний номер: 7625991 від 05.11.2013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 3/25 об`єкта нерухомості, який складається з асфальтно-бутового покриття № 1, № 2 та залізничних під`їзних колій.

Щодо вимоги про визнання недійсним Договору дарування від 20.06.2014 № 510, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо нього, суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження факту укладання вказаного вище договору.

Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.04.2019, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За доводами скарги рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, обставини справи судом встановлено не правильно.

Заявник у скарзі посилається, що судом не надано жодної оцінки поясненням відповідачів, та наявній в матеріалах справи зави про застосування строку позовної давності, яка була подана представником ОСОБА_3 .

Також не враховано судом рішення апеляційного суду, якими встановлено, що асфальто-бутове покриття є майном і, як об`єкт цивільних прав, не є вилученим або обмеженим у цивільному обороті та є частиною колишнього підприємства, як єдиного майнового комплексу і може бути об`єктом правочинів. Земельна ділянка, на якій розміщені об`єкти, знаходилася у постійному користуванні у ВАТ «Постачальник» (2004 рік), згодом передавалася в оренду ТОВ «Чернігівметалпостач», у якого перебувала до 2010 року, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Після банкрутства ВАТ «Постачальник», для погашення боргів кредиторів об`єкти (асфальто-бутове покриття № 1 та №2 з пісковою основою по вул. Широка, 1-а) були ідентифіковані ліквідатором та розпродано разом з майном підприємства.

У 2013 році ОСОБА_1 звернувся до реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав та обтяжень (щодо права власності) на об`єкт нерухомості (спірних 9/25), разом із заявою було подано договір дарування частини нежитлового приміщення, згідно якого ОСОБА_1 передано у власність 9/25 об`єкту нерухомості, та надано було інвентаризаційну справу, що спірний об`єкт відноситься до нерухомості, а тому у державного реєстратора не було правових підстав для відмови у проведенні реєстрації права власності на частини об`єкту нерухомості.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України  учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05.06.2013 (а.с. 27-30 т. 1) встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є власницями будівлі складу, позначеного літерою Е-1, та приміщень 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6 і 1-7 у будівлі цеху дозбірки, що позначена літерами Д-1 і Д1-1, за адресою: АДРЕСА_3 Чернігів АДРЕСА_4 Широка, АДРЕСА_1 а», що підтверджується копіями договору купівлі-продажу відповідного змісту, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л.І. 15.03.2005 р. (реєстраційний № 271), витягу з Державного реєстру правочинів № 780388 від 15.03.2005 р. і витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.06.2010 р. № 26336097, який виготовлено КП «Чернігівське МБТІ». У згаданому договорі зазначено, що всі належні ОСОБА_5 і ОСОБА_4 приміщення розташовані на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади м. Чернігова.

Право власності на спірні асфальто-бутові покриття: № 1, загальною площею 0,1594 га, і № 2, загальною площею 0,1597 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано за ТОВ «Чернігівметалпостач» рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.07.2005, яке скасовано постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2006.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України,  обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26.03.2009 у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ТОВ «Чернігівметалпостач», ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності вирішено: визнати недійсним договір купівлі-продажу асфальтно-бутового покриття, визначеного літерою «№ 1», загальною площею 0,1594 га, асфальтно-бутового покриття, визначеного літерою «№ 2», загальною площею 0,1507 га, залізничних під`їзних колій, зазначених літерою «№ 3», за адресою АДРЕСА_1 Чернігові від 03.09.2005, укладений між ТОВ «Чернігівметалпостач» і ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Матвієнком С.М. і зареєстрований у реєстрі за № 6736 (а.с. 24-26 т. 1).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.09.2012 у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , треті особи: ТОВ «Чернігівметалопостач», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Новозаводський ВДВС ЧМУЮ, Чернігівська міська рада про визнання недійсним договору купівлі-продажу, вирішено позов задовольнити; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.09.2009, посвідчений приватним нотаріусом Костенко І.М. і зареєстрований в реєстрі за № 1604, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , в частині відчуження асфальто-бутового покриття № 1 загальною площею 0,1594 га та асфальто-бутового покриття № 2 загальною площею 0, 1597 га, за адресою: АДРЕСА_1 а.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05.06.2013 апеляційну скаргу ОСОБА_3 -  відхилено, заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25.09.2012 залишено без змін (а.с. 27-30 т. 1). Рішенням встановлено, що в силу ст. 657 ЦК України асфальто-бутові покриття № 1, загальною площею 0,1594 га, і № 2, загальною площею 0,1597 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 » і є складовою частиною проїзду загального користування на земельній ділянці, що належить до земель Чернігівської міської ради, по даний час належать Чернігівській міській раді. Тому вони не могли відчужуватися ТОВ «Чернігівметалпостач» ОСОБА_8 , ОСОБА_8 - Каменецькій ТА., ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , а останнім у свою чергу - ОСОБА_3

12.07.2012 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) було укладено Договір дарування частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О., згідно п. 1 якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваному, а обдаровуваний приймає як дарунок від дарувальника 9/25 частин об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 договору, в цілому об`єкт нерухомості має: асфальто-бутове покриття № 1 пл. 0,1594 кв.м., асфальто-бутове покриття № 2 пл. 0,1597 кв.м, залізничні під`їзні колії площею 1328,5 м. відчужується: асфальто-бутове покриття «№ 1» пл. 0,1597 кв.м., асфальто-бутове покриття «№ 2» пл. 0,1597 га, частина залізничних під`їзних колій № 3, а саме здвоєні під`їзні залізничні колії від тупика в напрямку стрілки № 35, довжиною 1х82 м.п. тп 2х130 м.п. – що складає 9/25 частин об`єктів нерухомості.

Пунктом 3 договору визначено, що відчужувана частина об`єктів нерухомості належить Дарувальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М., 30.09.2009, зареєстрованого в реєстрі за № 1604 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 02.10.2009; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП «Чернігівським МБТІ» Чернігівської обласної ради 02.10.2009, номер витягу: 24019202, реєстраційний номер: 11728494, номер запису: 154 в книзі: 11 (а.с. 31-33 т. 1).

Згідно договору дарування від 12.06.2014 ОСОБА_11 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровувана), посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О., вбачається, що згідно п. 1 дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваній, а обдаровувана приймає як дарунок від дарувальника 6/25 частин об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 договору, в цілому об`єкт нерухомості має: асфальто-бутове покриття № 1 пл. 0,1594 кв.м., асфальто-бутове покриття № 2 пл. 0,1597 кв.м., залізничні під`їзні колії площею 1328,5 м. Відчужувані 6/25 частин об`єкта нерухомості мають: асфальто-бутове покриття №1 пл. 0,1597 кв.м., асфальто-бутове покриття №2 пл. 0,1597 кв.м.

Пунктом 3 договору визначено, що відчужувана частина об`єктів нерухомості належить Дарувальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О., 19.06.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 499; зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.06.2014; витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий ОСОБА_12 , приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу 19.06.2014, індексний номер витягу: 23186283, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 203563974101, номер запису про право власності: 6058054 (а.с. 83-86 т. 1).

Матеріали справи містять довідку Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 18.12.2018 № 01-08/2082, з якої вбачається, що рішеннями Чернігівської міської ради право на земельну ділянку по АДРЕСА_5 . Широка АДРЕСА_6 1-а, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надавалося. Земельні ділянки, не надані в користування, відносяться до проїздів загального користування та належать до земель комунальної власності (а.с. 21 т. 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що рішенням суду у 2012 році було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.09.2009, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в частині відчуження асфальто-бутового покриття № 1 та АДРЕСА_2 , а отже, ОСОБА_3 не мала права укладати будь-які договори щодо спірних об`єктів, в тому числі і Договір дарування частини нежитлового приміщення з ОСОБА_1 , оскільки вона не є суб`єктом, якому належить таке право, тому суд визнав недійсним з моменту укладення Договір дарування від 12.07.2012 та скасував рішення державного реєстратора індексний номер: 7625991 від 05.11.2013 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 3/25 об`єкта нерухомості, який складається з асфальтно-бутового покриття № 1, № 2 та залізничних під`їзних колій.

Щодо вимоги про визнання недійсним Договору дарування від 20.06.2014 № 510, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо нього, суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження факту укладання вказаного вище договору.

Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволених вимог.

З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з”ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» та за змістом ст. 1 ЗУ «Про автомобільні дороги» спірні асфальто-бутові покриття є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто вони є складовою частиною проїзду загального користування, на якому вони знаходяться, отже ці покриття не є окремими об`єктами нерухомого майна.

Згідно ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно ст.ст. 317, 321 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Спірні асфальто-бутові покриття розташовані на проїзді загального користування на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності Чернігівської міської ради, що підтверджується даними листа від 18.12.2018  № 01-08/2082 (а.с. 21 т. 1).

З врахуванням наведеного зазначені об`єкти не могли бути предметом відчуження ТОВ «Чернігівметалпостач» - ОСОБА_8 , ОСОБА_8 - Каменецькій ТА., ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , а останнім у свою чергу - ОСОБА_3 .

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу спірних асфальто-бутових покриттів між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 від 30.09.2009 укладено з особою, якій не належало право продажу цих покриттів, і, крім того, даний договір укладено щодо товару (об`єкта), який не може бути предметом договору купівлі-продажу, то цей договір не відповідає вимогам ст.ст. 656, 658 ЦК України, що було встановлено рішенням суду у 2012 році .

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу ст. 187 ЦК України спірні асфальто-бутові покриття належать власникові земельної ділянки, на якій розташований проїзд, складовою частиною якого є дані покриття.

Як встановлено судом, асфальто-бутові покриття № 1, загальною площею 0,1594 га., і № 2, загальною площею 0,1597 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а» є складовою частиною проїзду загального користування на земельній ділянці, що належить до земель Чернігівської міської ради.

З врахуванням наведеного є безпідставними та не спростовують висновків суду доводи скарги про те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено рішення суду апеляційної інстанції, не надано оцінки перебування спірних об`єктів у постійному користуванні у ВАТ «Постачальник» (2004 рік), згодом ТОВ «Чернігівметалпостач» після банкрутства якого об`єкти були ідентифіковані ліквідатором та розпродано разом з іншим майном підприємства, оскільки такі доводи апеляційної скарги спростовуються рішеннями судів, прийнятих щодо спірних об`єктів та доказами, які маються в матеріалах справи.

Не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду доводи скарги про те, що стороною відповідача заявлялось клопотання застосування строку позовної давності, яке судом не вирішено.

Так, у справі міститься заява представника (адвоката) Войнілович Н.І – Ковальчук О.О. про застосування до правовідносин, що виникли строку позовної давності. В обґрунтування посилався на те, що позивачу у травні 2014 року було відомо про оспорювані в даному позові договори та реєстраційні дії, а отже строк позовної давності сплинув в травні 2014 року, даний позов подано у грудні 2018.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у 2014 році було подано позов до Чернігівського окружного адміністративного суду, предметом якого була реєстрація 9/25 об`єкта нерухомості в АДРЕСА_1 , який складається з асфальто-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, № 2 площею 0,1597 та частини під`їзних залізничних колій. За наслідками розгляду справи були прийняті рішення місцевого, апеляційного та касаційного суду, що потягло за собою тривалий розгляд. Як вбачається, постанова Верховного Суду, якою закрито провадження, прийнята 25.09.2018 (а.с. 121-126 т. 1).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, не зазначення в рішенні про строк позовної давності, який є не пропущеним, оскільки в суді апеляційної інстанції представник ЧМР пояснив, що про порушене право позивач дізнався саме у 2014 році, проте на спростування зазначених пояснень скаржником не надано належних і допустимих доказів, як не надано і посилання на такі докази, отже вказані доводи не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення, враховуючи що це не призвело до неправильного вирішення справи по суті судом першої інстанції.

Спростовуються матеріалами справи і доводи, щодо не встановлення судом першої інстанції обставин приналежності майна Чернігівській міській раді взагалі, а саме асфальто-бутового покриття № 1 площею 0,1594 га, № 2 площею 0,1597 та частини під`їзних залізничних колій, які належали ВАТ «Постачальник», оскільки пред`явлення позову спрямовано на захист права, яке порушено у зв`язку з неправомірним укладенням угод.

В силу ст. 187 ЦК України порушеним є право власника земельної ділянки, яка належить до земель Чернігівської міської ради, та на якій розташований проїзд, складовою частиною якого є спірні покриття.

Як вбачається, відповідно до договору оренди земельної ділянки між Чернігівською міською радою та ТОВ «Чернігівметалполстач» від 08.09.2005 ( а.с. 135 т. 1) об`єктом оренди була земельна ділянка загальною площею 0, 2013 га, в тому числі: 0,1180 га - проїзд спільного АДРЕСА_7 , по АДРЕСА_1 . На земельній ділянці знаходиться під`їздна залізнична колія.

Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції і посилання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_13 , щодо не врахування судом першої інстанції, що  залізничні колії, не були предметом розгляду у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_14   по справі № 2515/10419/2012, з врахуванням наявності рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26.03.09 по справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ТОВ «Чернігівметалпостач», ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, яким вирішено визнати недійсним договір купівлі-продажу асфальтно-бутового покриття, визначеного літерою «№ 1», загальною площею 0,1594 га, асфальтно- бутового покриття, визначеного літерою «№ 2», загальною площею 0,1507 га, залізничних під`їзних колій, зазначених літерою «№ 3», за адресою АДРЕСА_1 Чернігові від 03 вересня 2005 року, укладений між ТОВ «Чернігівметалпостач» і ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Матвієнком С.М. і зареєстрований у реєстрі за № 6736 (том 1 а.с.24-26).

Положеннями ст. 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Оспорюванню угодою порушуються права та законні інтереси позивача, враховуючи, що судовими рішеннями встановлено, що ТОВ «Чернігівметалпостач» не було власником спірного майна, як нерухомості на момент його відчуження, яке окрім того не може розглядатись, як самостійний об`єкт нерухомості, оскільки є елементом благоустрою, типом покриття,  з врахуванням наведених обставин справи виникає необхідність скасування запису про державну реєстрацію права власності записів Державного реєстру прав, оскільки право позивача не буде захищено повністю, якщо реєстрація права власності на це майно залишиться в реєстрі.

За змістом частини 2 та 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З врахуванням наведеного та обставин, які входять до предмету доказування у даному спорі, доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачем  неналежного способу захисту, як і посилання, що судом першої інстанції не досліджувалось питання суті порушеного права позивача за захистом якого він звернувся до суду, є необґрунтованими.

Не є обґрунтованими, і доводи, що з врахуванням норм ст. 152, 156 ЗК України та ст. 1212, 1214 ЦК України належним способом захисту прав позивача в даному випадку могло б бути стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 13  ЦК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,   в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З врахуванням наведеного, не впливають на правильність прийнятого рішення і пояснення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюга Ю.О., який посилався, що є неправомірним застосування до нього такого процесуального статусу, як відповідач.

Безпідставними є і посилання вирішення даного спору адміністративним судом, оскільки постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 по справі № 825/1497/14, було скасовано Постановою Верховного Суду від 25.09.2018  та закрито провадження по справі у зв`язку з непідсудністю справи адміністративному суду.

Враховуючи викладене не спростовують правильних висновків суду першої інстанції посилання, що у зазначеній справі була проведена експертиза за висновками якої, об`єкт (саме асфальто-бутового покриття № 1 та № 2 з пісковою основою по вул. Широка, 1-А у м. Чернігів) є нерухомим майном, яку суд першої інстанції не взяв до уваги як неналежний та допустимий доказ, оскільки вирішення питання щодо статусу об`єкта та режиму його власності, до компетенції експерта не входить.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір в оскаржуваній частині з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування  судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                                     П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Судове рішення у повному обсязі складено 12.06.2019.

             Головуючий                                                         Судді: