Справа № 2-8502/08

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 січня 2009 року Тернопільський міськрайонний суд

в складі: головуючого     Очеретяного Є.В.,

при секретарі     Шпак Т.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1  звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,  укладеним у серпні 2005 р. у сумі 2 100 доларів США,  що еквівалентно 14 427 грн. згідно офіційного курсу НБ України станом на день подання позовної заяви,  4 % річних з простроченої суми боргу-577 грн. та судових витрат у сумі 640 грн. 30 коп.,  посилаючись на те,  що відповідач зобов»язувалась повернути позичені гроші до 31.08.2008 p.,  однак свої зобов»язання не виконала,  на даний час позику не повертає мотивуючи це відсутністю коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів,  викладених у позовній заяві та суду пояснила,  що у серпні 2005 р. ОСОБА_2 позичила у неї 2 100 доларів США,  які зобов»язувалась повернути до 31.08.2008 р,  про що свідчить її розписка від 26.07.2007 р. На даний час кошти їй не повернуті,  відповідач уникає зустрічей,  не неодноразові прохання повернути гроші проти існування боргу не заперечила,  однак відмовляється повернути позику,  у зв»язку із відсутністю коштів.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася,  хоча про день,  час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином,  про що свідчить оголошення у газеті «Свобода» від 01.01.2009 р. № 1(2315). У зв'язку з цим у відповідності до  ст. 169 ч.4 ЦПК України,  суд вважає неявку відповідача неявкою без поважних причин,  що не перешкоджає заочному розгляду справи у її відсутності та постановлению заочного рішення на підставі наявних доказів про права і взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши докази по справі,  суд встановив такі факти:

У серпні 2005 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1  гроші в сумі 2 100 доларів США під 4% річних,  про що свідчить її розписка від 29.06.2007р . Згідно вказаного договору позики відповідач зобов'язувалась розпочати повернення коштів з грудня 2007 р. та остаточно сплатити позичені гроші у серпні 2008 року.

На час звернення до суду відповідач своїх зобов'язань по договору позики від серпня 2005 року не виконала.

Як вказала у судовому засіданні позивач ОСОБА_1,  на неодноразові звернення із вимогою про повернення боргу відповідач існування боргу не заперечила,  однак позику не повертає посилаючись на відсутність грошей.

У відповідності до ч. 1  ст.  1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі,  що були передані йому позикодавцем) у строк та  в   порядку,   що  встановлені  договором.    Якщо  договором   не  встановлений  строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред"явленя вимоги,  позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред"явлення позикодавцем вимоги про це.

Частиною 1  ст.  1048 ЦК України передбачено,  що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Станом на 01.12.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 100 доларів США,  що в гривневому еквіваленті складає 14 427 грн. відповідно до офіційного курсу гривні до долара США встановленого НБ України станом на 01.12.2008 р. у розмірі 6, 87 грн.,  прострочення позики на час звернення позивача до суду складало 91 день,  таким чином розмір нарахованих відсотків становить 1 грн.58 коп.3а один день та 143 грн. 87 коп.3а час прострочення повернення позики ( 14427:4%= 577 грн. 08 коп.; 577, 08:365х 91= 143, 87 грн.).

Аналізуючи вищенаведені обставини в їх сукупності,  суд вважає,  що в даному випадку мають місце порушення прав позивача з боку відповідача,  які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача в користь позивача боргу за договором позики в сумі 14 427 грн.,  процентів за прострочення повернення боргу в сумі 143 грн. 87 коп. та понесених нею судових витрат в сумі 140 грн. 30 коп. При цьому суд вважає,  що вимоги позивача про стягнення 500 грн. витрат на оплату правової допомоги до задоволення не підлягають,  оскільки вони належно не підтверджені.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  ст. 88,  169 ч.4,  209 ч. 1,  2; 213-215,  217,  218,  223-226,  228,  232-233,  294 ч. 1,  295ч.4 ЦПК України,   ст.  ст.  23,  509,  526-527,  530,  545,  625,  1046,  1048,  1049 ЦК України суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 14 427 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. боргу за договором позики,  143 грн. 87 коп. відсотків за прострочення боргу та 140 грн. 30 коп. понесених судових витрат.

В решті позовних вимог-відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги,  якщо у встановлені для їх подання строки їх не було подано,  а у разі подання апеляційної скарги,  якщо його не скасовано - після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк,  встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.