Справа № 2-965/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем         України

«22» січня 2010 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого     – судді Погрібного С.О.,

за секретаря         - Дробязко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, громадянки ОСОБА_3 Федерації з вимогою про розірвання шлюбу на підставі того, що сімейні відносини між сторонами не склалися, сім’я носить формальний характер, причинами розпаду сім’ї позивач вважає той факт, що сторони є різними за характером людьми, у сторін різні погляди на побутові питання, і різні життєві позиції. За час спільного проживання сторони втратили один до одного почуття любові та поваги. Подружні відносини сторони не підтримують тривалий час, не ведуть спільне господарство. Як причину припинення подружніх відносин позивач вказує, що сторони мають діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім’ю, між ними відсутні спільні інтереси.

Відповідач позовні вимоги позивача визнала у повному обсязі, визнала обґрунтованою вимогу про розірвання шлюбу, пояснила, що відновлення сім’ї є неможливим.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про його задоволення.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 6 вересня 1991 року в Бунгурській сільській раді Новокузнецького району Кемеровської області ОСОБА_3 Федерації, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний актовий запис за № 36. Від цього шлюбу є одна повнолітня дитина – донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сімейні відносини фактично припинені, подружні відносини не підтримують тривалий час, не ведуть спільне господарство. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові один до одного, а також єдність цілей щодо створення та існування спільної сім’ї. Сторони є різними за характером людьми, у них різні життєві позиції.

Майнового спору та спору щодо місця проживання дитини судом не встановлено.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде протирічити інтересам чоловіка та дружини.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них. Враховуючи, що Україна є останнім спільним місцем проживання сторін, українське законодавство слід розглядати як спільний закон сторін, тому положення СК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу ст. ст. 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, ч.4 ст. 174, 213, 215, 224, 226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – Новікова) ОСОБА_5, громадянкою ОСОБА_3 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Бунгурською сільською радою Новокузнецького району Кемеровської області ОСОБА_3 Федерації 6 вересня 1991 року, згідно зі свідоцтвом про шлюб, актовий запис № 36, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 державне мито у розмірі 25,50 гривень, ОСОБА_2 – від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:                                            С. О. Погрібний