УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4223/2006р.               Головуючий у першій інстанції - Вудиловський О.В.

Доповідач - Ступаков О.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 17 дня судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Ступакова О.А.

суддів              - Бабія А.П.

- Станкевича А.П.

при секретарі - Мілонас Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства «Управляння механізації»; ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 4 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Управляння механізації», відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому району Хмельницької області про встановлення факту спільного проживання потерпілого з дітьми та збереження сім'ї, стягнення одноразової допомоги у розмірі п'ятирічної заробітної плати загиблого в сумі 13768 грн. 80 коп., витрат на поховання та встановлення пам'ятника в сумі 8450 грн., 200 грн. судових витрат, 70000 грн. моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, вказуючи, що 28 жовтня 2003 року, під час виконання своїх трудових обов'язків загинув її чоловік ОСОБА_3, який працював майстром - енергетиком ЗАТ «Управляння механізації» на станції Богданівці Хмельницького району Хмельницької області. Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому району Хмельницької області було проведено нарахування пенсії на двох неповнолітніх дітей загиблого та виплачений однорічний заробіток потерпілого на кожного з неповнолітніх дітей. Позивачка вважає, що нещасний випадок на виробництві стався через порушення техніки безпеки з боку керівництва ЗАТ «Управляння механізації». Хоча офіційно з потерпілим вона шлюб розірвала в 2002 році, однак вважає, що їх сім'я збереглась, так як потерпілий ОСОБА_3 постійно приїжджав до неї та дітей в смт. Любашівка Одеської області, надавав матеріальну допомогу, в них був спільний бюджет, вони вели спільне домашнє господарство. В зв'язку зі смертю чоловіка вона та діти потерпілого зазнали матеріальних страждань, переживань, діти залитись без батька та належного піклування. Тому вважає, що відповідач повинен її сплатити одноразову допомогу у розмірі п'ятирічної заробітної плати загиблого в сумі 13768 грн. 80 коп., витрат на поховання та встановлення пам'ятника в сумі 8450 грн., 200 грн. судові витрати, 70000 грн. моральної шкоди. Вказані суми просила стягнути відповідача та встановити факт, що їх сім'я фактично збереглась і потерпілий фактично спільно проживав з дітьми.

Відповідачі позов не визнали.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 4 травня 2006 року позов задовлено частково.

Стягнено з ЗАТ «Управляння механізації» на користь ОСОБА_2 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_1 (в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5) по 10000 грн. на кожну дитину.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 600 грн. витрат на поховання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому району Хмельницької області та ЗАТ «Управляння механізації» 200 грн. судових витрат в солідарному порядку.

Не погодившись з цим рішенням ЗАТ «Управляння механізації», а також ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, сторони, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що в березні 2002 року шлюб між батьками позивачів розірвано, а літом цього ж року мати позивачів ОСОБА_1 разом з дітьми, позивачами по справі, переїхала на постійне проживання до іншого населеного пункту. ІНФОРМАЦІЯ_1 стався смертельний випадок на виробництві з батьком позивачів. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Хмельницькому району Хмельницької області (далі Фонд) виплатив неповнолітнім дітям потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одноразову допомогу в розмірі його однорічного заробітку на кожного.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги посилався на те, що ч.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та розділу 8 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого постановою правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31.01.2002 року у разі смерті потерпілого право на одержання одноразової допомоги має його сім'я та особи які перебували на його утриманні. Розмір одноразової допомоги повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, а утриманцям потерпілого - не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу. Пункт 8.1.3 Правил вказує, що сім'я - це коло осіб, які проживають разом та мають спільне господарство.

Судом встановлено, що позивачами не доведений факт спільного проживання і ведення спільного господарства, тому правомірно відмовлено в цієї частині позову та в стягненні одноразової допомоги в розмірі п'ятирічного заробітку на сім'ю.

П.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постановою Уряду від 11.07.2001 року «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання». Постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», витрати на поховання здійснюються відділеннями виконавчої дирекції фонду особі, яка здійснювала поховання у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві при наявності документів, що підтверджують відповідні витрати на день поховання у розмірі не вище граничного розміру витрат на поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві для управлінь виконавчої дирекції Фонду в областях.

ОСОБА_1 27.02.2006 року придбала надгробний пам'ятник для встановлення на могилі ОСОБА_6 за 2850 грн. Граничний розмір витрат на виготовлення, встановлення пам'ятника по Хмельницькій області до 02.03.2006 року складав 600 грн. які і підлягають стягненню з Фонду на користь ОСОБА_1 Підтвердження інших витрат на поховання та проведення ритуальних послуг, обрядів позивачами не надано.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено відшкодування моральної лише потерпілому.

Проте смертельний випадок на виробництві з ОСОБА_6 стався ІНФОРМАЦІЯ_1 тому на зазначені правовідносини поширюється дія ЦК України 1963 року і ст. 440-1 даного кодексу передбачалось стягнення моральної шкоди, в тому числі спричиненою і дією джерела підвищеної небезпеки за наявністю вини відповідача.

Відповідно до акту форми №1 про нещасний випадок на виробництві нещасний випадок з ОСОБА_6 стався з вини керівництва ЗАТ «Управління механізації». З урахуванням моральних страждань дітей загиблого ОСОБА_6 суд стягнув з ЗАТ «Управління механізації» на користь Гончар Я.С 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_1(в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5) по 10000 грн. на кожну дитину. Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи висновки суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Управляння механізації»; ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 4 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошенні і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.

Судді: (підписи)