УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-4039/2006р. Головуючий у першій інстанції Котова В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 10 дня судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Ступакова О.А.
суддів - Станкевича В. А.
- Бітова А.І. при секретарі - Мілонас Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завданої матеріальної шкоди та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, при цьому пояснивши, що 23 червня 2005 року у 20 годині 30 хвилин ОСОБА_3 керувала автомобілем «Nissan - Тrand» 1977 року випуску, державний №НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, рухаючись по вулиці Григорівського Десанту у місці Южне Одеської області. У попутному їй напрямку позаду неї по цій же вулиці рухався на власному автомобілі «ВАЗ - 2115» державний номер НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_1 не переконавшись, що його маневр буде безпечним для руху, у порушення п.п. 12.9, 14.2 Правил дорожнього руху, почав виконувати обгін автомобіля «Nissan-Trand», державний №НОМЕР_1, з виїздом на смугу зустрічного руху у момент коли даний автомобіль закінчив маневр «поворот наліво» і знаходився вже на цій смузі. В наслідок цього ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем «Nissan-Trand» державний №НОМЕР_1, який зазнав механічні ушкодження.
За порушення п.п. 12.9, 14.2 ПДР постановою судді Юного міського суду Одеської області від 21.07.2005 року відповідач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративно відповідальності у виді штрафу. Вину у скоєні ДТП ОСОБА_1 визнав повністю.
Згідно висновку спеціаліста автотоваразнавця №НОМЕР_3 у результаті механічних ушкоджень автомобіля «Nissan-Trand» державний №НОМЕР_1 водієм ОСОБА_1 позивачу була завдана матеріальна шкода у сумі 3280 грн. За проведення експертизи транспортного засобу позивачем було заплачено 500 грн. За посилання телеграми ОСОБА_1 для явки на огляд ушкодженого автомобіля позивач заплатив 4 грн. 74 коп. За послуги банку по сплаті за проведення оцінки автомобіля позивач сплатив 15 грн.
В наслідок ДТП у задньому мосту автомобіля сталося протікання і витік масла. За долив масла у задній міст позивачем було сплачено 220 грн. 80 коп., що підтверджується двома товарними чеками. Заміна заднього мосту автомобіля коштує 900 грн., а ціна мосту 9712 грн.
Таким чином позивачу діями відповідача завдана матеріальна шкода у сумі 14632 грн. 54 коп.
Крім матеріальної шкоди позивачу також завдана моральна шкода, яку він оцінив у 5000 грн.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, подавши зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди, при цьому пояснивши, що 23.06.2005 року сталося ДТП, учасниками якого був відповідач та ОСОБА_3 Під час ДТП ним була завдана шкода автомобілю «Nissan-Trand» 1977 року випуску. Пошкодження були усуненні відразу після ДТП за взаємною згодою з ОСОБА_3, після цього ніяких претензій до відповідача з боку ОСОБА_3 як від водія зазначеного автомобіля, не було, що підтверджується виданою нею розпискою.
У вересні 2005 року ОСОБА_1 почав дзвонити та вимагати у ОСОБА_1 гроші начебто для ремонту автомобілю, мотивуючи це тим, що начебто ОСОБА_1 не відремонтував диски та замінив у автомобілі якісь деталі, як потім вияснилось - деталь заднього мосту.
Оскільки ОСОБА_1 не мав ніякого відношення до несправностей, що виникли через тривалий час після ДТП, ОСОБА_1 та його сім'я постійно перебували у стресовому стані від дзвінків та погроз відповідача, адже всю заподіяну ОСОБА_1 шкоду він відшкодував ОСОБА_2. просив стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Рішенням Южного міського суду Одеської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14632, 54 грн. спричиненої матеріальних збитків, 500 грн. спричиненої моральної шкоди, 146,33 грн. понесених витрат по сплаті державного мита, 500 грн. витрат, понесених з наданням правової допомоги, а всього 15778,87 грн. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, сторони, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що завдана ОСОБА_2 матеріальна та моральна шкода знаходиться в прямому причинному зв'язку з винними діями ОСОБА_1, розмір заподіяної матеріальної шкоди підтверджується висновком спеціаліста автотоварознавця, товарними чеками на придбання автозапчастин. З таким висновком суду судова колегія погодитись не може.
Судом не враховане те, що ДТП в результаті якої був пошкоджений автомобіль ОСОБА_2 сталося 23.06.2005 року. Висновок спеціаліста авто товарознавця про розмір заподіяної шкоди був зроблений 03.10.2005 року по результатам огляду від 30.09.2005 року.
Відповідно до п.8.4.1 «Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів» затвердженої Міністерством юстиції України і Фондом Держмайна України від 24.11.2003 року - калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду ДТЗ. Якщо ДТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.
Судом встановлено і сторонами не оспорювалося, що після ДТП ОСОБА_1 проводив ремонт автомобіля ОСОБА_2. Після проведення ремонту 16.07.2005 року автомобіль ОСОБА_2 пройшов технічний огляд після чого експлуатувався в зв'язку з чим висновок, спеціаліста авто товарознавця не є доказом про розмір матеріальної шкоди завданий автомобілю ОСОБА_2 в наслідок ДТП.
Крім того зацікавлена особа ОСОБА_3 яка є дружиною ОСОБА_2, 24.07.2005 року написала розписку в який зазначила, що вона як водій автомобіля «Nissan-Trand» претензій до ОСОБА_1 не має.
Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 написала розписку про те, що вона претензій до ОСОБА_1 не має з приводу отриманих нею під час ДТП тілесних ушкоджень, а також у зв'язку з тим, що вона не є власником автомобіля і написана нею розписка не відноситься до відшкодуванню шкоди завданого автомобілю ОСОБА_2, не відповідає обставинам справи.
ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2 і автомобіль «Nissan-Trand» є їхньою сумісною власністю. В розписці ОСОБА_3 відсутні відомості про те, що вона писала зазначену розписку з приводу нанесених їй тілесних ушкоджень. Крім того в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 пред'являла до ОСОБА_1 вимоги про стягнення матеріальної чи моральної шкоди за нанесені їй тілесні ушкодження.
Висновок суду про те, що ОСОБА_1, який проводив ремонт автомобіля ОСОБА_2 самостійно замінив у задньому мосту автомобіля деталь - направляючу полосу в наслідок чого згодом у задньому мосту автомобіля сталося протікання і витік масла. За долив масла у задній міст ОСОБА_1 сплатив 220 грн. 80 коп., заміна заднього мосту коштує 900 грн., а ціна заднього мосту складає 9712 грн., і зазначені суми підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. не відповідають обставинам справи.
В справі відсутні докази про те, що ОСОБА_1, самостійно замінив у задньому мосту автомобіля деталь - направляючу полосу, суд зробив зазначений висновок тільки зі слів ОСОБА_2, ОСОБА_3, інші підтвердження в матеріалах справи відсутні. Судова колегія вважає, що ОСОБА_2 не доказано те, що заміна у задньому мосту автомобіля деталі - направляючої полоси біла зроблена ОСОБА_1 Крім того суд стягнув вартість заднього мосту і витрати по його заміні без підтвердження того, що ОСОБА_2 зазначені витрати були оплачені.
В зв'язку з тим, що не підлягають задоволенні позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, не підлягають задоволенню і його вимоги про стягненню моральної шкоди, витрат по сплаті судового збору, витрат з наданням правової допомоги.
Разом з тим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, оскільки його позовні вимоги не знайшли свого підтвердження судовому засіданні.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права при постановленні рішення, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завданої матеріальної шкоди та моральної шкоди скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, в інший частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну каргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Южного міського суду Одеської області від 28 квітня 2006 року змінити. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення завданої матеріальної шкоди та моральної шкоди, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді: (підписи)
Копія вірна
Суддя апеляційного суду Ступаков О.А.