УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3250/2006р.                              Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 17 дня судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Ступакова О.А.

суддів              - Бабія А.П.

- Станкевича А.П.

при секретарі - Мілонас Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась в суд з позовом, в якому вказувала, що є власником 17\54 частини домобудівлі, що виражена у квартирі АДРЕСА_1, де разом із сторонами по справі користується загальною земельною ділянкою двору. Для її квартири встановлена вигрібна яма, до якої асенізаційна машина не може проїхати, тому що цьому перешкоджає, встановлений відповідачкою залізничний паркан, у зв'язку із чим автомобіль вимушений проїздити через вимощення біля її частини будинку, який від цього починає руйнуватись. Просить зобов'язати ОСОБА_1 знести металевий паркан.

Відповідачка проти позовних вимог заперечувала вказуючи, що вона є власником квартири №НОМЕР_1 за вказаною адресою, металевий паркан встановлений з оглядом на те, що їй спричиняв тілесні ушкодження син позивачки, а також вона вимушена забезпечити свій захист від сусідки, яка має душевні захворювання. ОСОБА_1, подала зустрічну позовну заяву, в якій просить зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно збудований сарай та літній душ, пояснивши, що користування душем приводить до погіршення стану належного їй сараю.

ОСОБА_2 проти зустрічні позовні вимоги не визнала.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволений, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 -відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши   матеріали   справи,   заслухавши   доповідача,   сторони,   що   з'явилися, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_2 є власником 17\54 частини домобудівлі, що виражена у квартирі АДРЕСА_1, співвласниками зазначеної домобудівлі також є ОСОБА_1 яка є власником 17/54 частин домобудівлі кв. №НОМЕР_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які є власниками 1/27 частин домобудівлі кв. №НОМЕР_2. Сторони користуються земельною ділянкою яка не розділена і сторони не мають державних актів на право приватної власності на землю.

Довідками управління містобудування і архітектури Ізмаїльської міської ради від 13.08.2004 року, 07.09.2004 року, довідкою ТОВ «Комунальник» від 13.04.2005 року встановлена наявність перешкоди під'їзду асенізаційної машини до вигрібних ям через встановлену у дворі металеву огорожу.

Відповідно до висновку експерта від 09.11.2005 року для створення безпечної експлуатації існуючих санітарно-побутових зручностей та викачки нечистот з туалету необхідно розібрати металевий паркан встановлений ОСОБА_1, який перешкоджає свобідному проїзду транспорту по території двору. В зв'язку з чим суд правомірно зобов'язав ОСОБА_1 розібрати металевий паркан.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність» зазначено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд посилався на те, що нею відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів порушення її прав відносно користування сараєм. Судова колегія вважає, що зазначений висновок суду відповідає обставинам справи. Разом з тим судова колегія приймає до уваги, що ОСОБА_1 вправі звернутися з відповідним позовом надавши докази порушення її прав як власника.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проводив судове засідання українською мовою яку ОСОБА_1 не розуміє в зв'язку з чим не мала можливості заперечувати проти доказів ОСОБА_2 не відповідають дійсності оскільки при розгляді справи в апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона розуміє українську мову, але їй важко на ній говорити тому просила давати пояснення російською мовою.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.