Справа № 2-а-1021/2010 р.

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

23 лютого 2010 року      

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                    головуючої-судді           ОСОБА_1

                                          при секретарі               Галиш І.Б.            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі

про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Посилається на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком . Однак, у зв’язку із тим, що статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, протягом 2006-2009 років їй допомога у вказаному розмірі не виплачувалась. Оскільки рішенням  Конституційного суду України від 09.07.2007 року пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційним, тому просить суд визнати неправомірними дії відповідача та стягнути із відповідача недоплачену щомісячну державну допомогу, як дитині війни, за період з січня 2006 року по грудень 2009 року включно відповідно до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 4788 грн. 30 коп. Також позивач просить суд зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни, надалі при нарахуванні пенсії довічно відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім цього, просить поновити їй  пропущений строк для звернення до суду, оскільки про належні виплати їй не було повідомлено відповідачем і про порушення її прав стало відомо тільки з засобів масової інформації.  

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на мотиви, викладені у адміністративному позові та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача – управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі у судове засіданні не з’явився, однак направив суду заперечення, згідно якого просить справу слухати у його відсутності та просить відмовити  у задоволенні позову, при цьому застосувавши річний строк позовної давності звернення до адміністративного суду.

    Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до переконання, що даний адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 є пенсіонером та їй надано статус «дитина війни», про що свідчить видана їй тимчасова довідка.

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, пунктом 12 статті 71  Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням  Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007  п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано неконституційним.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з 9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, будучи дитиною війни, має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 41 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007р.(вступив в силу з 01.01.2008р) внесено зміни до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 6 даного Закону викладена у новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008 по справі №1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, положення п.41 розділу ІІ, яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» втратили чинність з 22.05.2008 року.

Однак, відповідно до ст. ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ч.1 ст.100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилається на пропуск строку звернення до суду з вимогами про стягнення доплат до пенсії, як дитині війни, за   2006-2008 роки з підстав ст. 99  КАС України.

За даних обставин, враховуючи те, що позивач звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав лише 04.02.2010 року, а також те, що у процесі розгляду справи судом не здобуто доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає, що у задоволенні  позовних вимог в частині визнання неправомірних дій відповідача та виплати недоплачену суму щомісячної доплати до пенсії за 2006-2008 роки слід відмовити.

При цьому, судом враховується, що юридична необізнаність позивача  не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, так як закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про нарахування та виплату їй підвищення до пенсії за 2009 рік підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

Таким чином, п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» припинив свою чинність з 22 травня 2008 року.

Статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких, є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір визначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

А тому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ст.28 ч.3 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно частин 3 та 4 ст. 8 Кодексу Адміністративного Судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд вважає, що неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус «Дітей війни» не може бути підставою для відмови у їх здійсненні. Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

 Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі за місцем проживання позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України Тернопільському районі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Разом з тим, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду в в Тернопільському районі здійснити виплату пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно надалі при нарахуванні пенсії, тобто починаючи з дня пред’явлення позову – довічно, до задоволення не підлягають з таких міркувань. Кожна особа вправі звернутись до суду за захистом своїх прав, якщо такі права порушуються або не визнаються. Згідно ст.104 КАС України, необхідною умовою, для звернення особи до суду є обов’язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Також, судовому захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене в майбутньому. Проте, підстав вважати, що права позивача за захистом яких вона звернулась до суду, будуть порушуватись і надалі немає, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 71, 86, 158, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України  від 09.07.2007 року № 6-рп/ 2007, Рішенням  Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

      Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Головуюча                                 Галіян Л.Є.