Ухвала

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 199/743/18

провадження №61-10765ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 38 035 грн 50 коп. та 10 000 грн моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, 38 035 грн 50 коп. та стягнуто 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди і вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири залишено без задоволення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду мста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року змінено, зменшено розмір суми у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 38 035 грн 50 коп. до 38 019 грн та зменшено розмір суми у рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 10 000 грн до 1 000 грн, в іншій частині заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року залишено без змін.

28 травня 2019 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Отже, ціна позову у даній справі становить 48 035 грн 50 коп. (38 035 грн 50 коп+10 000 грн), яка станом на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100).

Таким чином, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «б» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення апеляційного суду у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що заявником не наведені обставини, які дають підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для заявника. Перелічуючи вказані обставини заявник не навела доказів для їх підтвердження, а вказівка про це у касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Так як ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та з урахуванням того, що у даному випадку відсутні виключні обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 175, 176 ЦПК України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко