Справа№ 2-1272

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ‘ Я М    У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2009р.

Ніжинський міськрайонний суд

Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Триголової В.М.,

при секретарі Цирень О.С.,

з участю адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині  справу за  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, який вона назвала "Про відшкодування збитків", що є одним із видів відшкодування шкоди. Проте, в самому тексті заяви вона говорить не про збитки, визначення яким дане в ст.22 ЦК України, а вказує на те, що вона займається підприємницькою діяльністю. Вона продає та проводить реставрацію меблів. В травні 2009р. вона уклала усну угоду, згідно з якою за 950 гр. зобов`язувалась відремонтувати старий диван ОСОБА_4 Вона зобов`язувалась укріпити каркас дивану, замінити тканину, а також транспортувати диван від ОСОБА_4 на місце реставрації, а потім відвезти його  назад ОСОБА_4 Коли вона відремонтувала диван і відвезла його ОСОБА_4, той відмовився заплатити їй гроші за ремонт дивану. Вона просить в заяві стягнути з ОСОБА_4 950 гр. на її користь за ремонт дивану. В суді позивачка і її представник адвокат ОСОБА_1 позов підтримали і пояснили, що в травні 2009р. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 домовились, що ОСОБА_3 відремонтує старий диван ОСОБА_4, а той заплатить їй за це 950 гр.

Привізши диван від ОСОБА_4, вона поміняла на дивані оббивку, ніжки, синтіпон. Коли позивачка привезла ОСОБА_4 відремонтований диван, він відмовився оплатити роботу по реставрації дивану.

Пізніше він зняв з дивану тканину, якою той був оббитий, і повернув її позивачці.

Позивачка в суді спочатку просила стягнути на її користь з ОСОБА_4 600 гр., а потім підвищила свої вимоги до 950 гр.

При цьому вона вказала, що вартість тканини, якою був оббитий диван, становить 485 гр., вартість синтіпону становить 55 гр., а на транспортування дивану нею витрачено 100 гр. ОСОБА_5 ніяких конкретних сум за конкретно виконані роботи позивачка в суді не назвала. Вона надала акт  виконаних робіт (а.с.11), але, як видно  з цього акту, зокрема, вартість тканини вказана інша, ніж вона називала в суді. До того ж, цей акт написаний нею особисто, і ніякими доказами суми, названі нею, вона не підтвердила. Її представник адвокат ОСОБА_1 взагалі не вказував, з чого складається сума позову. Він лише просив стягнути з відповідача на користь позивачки 950 гр., які він вважає збитками.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_2 в суді позову не визнали і пояснили, що в травні 2009р. ОСОБА_4  прочитав об`яву з вказанням номеру телефону про реставрацію диванів. Так як йому необхідно було відремонтувати диван, він зателефонував за вказаним в об`яві телефоном. Виявилось, що диван може відремонтувати ОСОБА_3 Зустрівшись з нею, вони домовились, що в його старому дивані вона поміняє ніжки, зробить перетяжку дивану тканиною. Ніякого письмового договору вони не укладали. Після ремонту дивану ОСОБА_4 зобов`язувався сплатити ОСОБА_3 гроші. Після того, як позивачка своїм транспортом забрала в нього диван на ремонт, а потім привезла його після ремонту, виявилось, що ремонт проведений неякісно. Ніжки в дивані були замінені, але не на ніжки, які повинні бути в дивані, а на якісь планки, розрізані навпіл. До того ж, ці планки були обідрані, не закріплені належним чином. Коли на диван сіли, ніжки роз`їхались в різні сторони. Тканина якою був оббитий диван, була поставлена не тією стороною, яку вони визначили як лицьову.

Обтяжка дивану тканиною і чохли на подушки були пошиті неякісно.

В деякий місцях тканина була зібрана, були складки, які псували зовнішній вид дивану. Він відмовився платити за таку роботу, про що повідомив позивачку. Він запросив своїх знайомих, які оглянули диван і на його прохання склали акт про неякісний ремонт дивну. Після цього він зняв з дивану тканину, якою він був обтягнутий, чохли з подушок і повернув їх позивачці, яка прийняла їх. Потім він знайшов іншого майстра, заплатив йому гроші і той якісно відремонтував йому диван. Він просить відмовити позивачці в позові про стягнення грошей за ремонт дивану, але згоден повернути їй транспортні витрати  по перевозці дивану, які вона оцінила в 100 гр.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши сторони, їх представників – адвокатів і свідків, вважає встановленим, що в травні 2009р. сторони усно, без укладення відповідного договору, домовились про те, що ОСОБА_3 відремонтує диван ОСОБА_4, за що він зобов`язувався сплатити їй 950 гр. В суді ОСОБА_4 відносно плати за ремонт дивану називав дві ціни 700 гр. і 950 гр.

Суд вважає, що між сторонами була домовленість, що ціна ремонту дивану становитиме 950 гр., так як про цю суму говорили в суді сторони і це підтвердила допитана в якості свідка дружина відповідача ОСОБА_6 і саме на цю суму заявила позов позивачка.

Згідно зі ст.ст.10 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку суд вважає, що позивачка всіх своїх позовних вимог не довела і не надала докази викладеним в позовній заяві і в суді позовним вимогам. Вона навіть конкретно не сформулювала їх в заяві і не змогла уточнити в суді. Так, вказуючи, що вона є приватним підприємцем, позивачка не надала докази цьому. Вказуючи в заяві, що вона укладала з відповідачем якийсь договір, позивачка не вказала який саме і, не маючи письмового договору, вона в заяві не ставила, зокрема, позовні вимоги відносно того, щоб суд визнав дійсним цей договір, раз вони з відповідачем не дотримались його письмової форми. Суд же за межі позовних вимог вийти не може. Прохаючи кінечно стягнути з відповідача 950 гр. за ремонт дивану, ні позивачка, ні її представник в суді не уточнили з яких саме робіт чи вартості яких матеріалів складається ця сума і не надали цьому ніяких доказів.

Позивачка лише вказала такі суми: 485 гр. за тканину, 55 гр. за сінтипон і 100 гр. за транспортування дивану, що явно не складає 950 гр. ОСОБА_7 й ці суми вона нічим не довела і не надала докази тому що тканина коштує саме 485 гр., сінтипон  - 55 гр., а вартість транспортування складає 100 гр.

Вона сама визначила ці суми,  але чим вони підтверджуються, суду не пояснила і доказів не надала. Ні позивачка, ні її представник не заявляли клопотання в суді про витребування  доказів з відповідних місць, про визначення вартості матеріалів і виконаних робіт шляхом проведення відповідних експертиз. З своєї ініціативи збирати такі докази чи призначити судову експертизу суд не може.

Позивачка посилалась на свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Ці свідки підтвердили, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 домовлялись про те, що ОСОБА_3 відремонтує диван ОСОБА_4 і диван був  відремонтований, але детально про те, скільки коштують окремі роботи по ремонту дивану, яка вартість тканини, вони нічого суду не пояснили.

Що стосується відповідача ОСОБА_4, то суд вважає, що він як сторона по справі згідно зі ст.60 ЦПК України довів ті обставини, на які він посилався, і надав цьому докази.

Визнавши те, що вони з позивачкою усно домовлялись, що відремонтує йому диван і диван був позивачкою відремонтований, ОСОБА_4 довів в суді те, що диван був відремонтований неякісно, такими доказами:

З акту огляду дивану після його ремонту ОСОБА_3 від 24 травня 2009р. (а.с.14) видно, що передні ніжки дивану виготовлені з поручнів старих крісел або дивану. Ці поручні перепиляні навпіл. Запили на них нерівні, вони мають заусениці, краї не оброблені. Ніжки прикріплені до каркасу дивану на одному гвинті кожна і при висуванні висувної частини дивану вони підкошуються. Задні ніжки дивану виготовлені з дерев`яних необструганих брусків, мають брудний сірий колір. Запили на них також нерівні. Закріплені вони також кожна на одному гвинті. Коли  одна з осіб, що оглядали диван, сіла на нього, диван розвалився. Подушки дивану пошиті не  по розміру, вони не мають форми. Кути оббивки на подушках обвисають. Вони зшиті тонкими нитками. Було також виявлено, що стара оббивка не знята.

Це ж підтвердили в суді допитані свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11,  ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_14 в суді також підтвердила, що вона бачила диван, відремонтований ОСОБА_3, і бачила те, що оббивка дивану, чохли на подушки були виконані неякісно. Це ж підтвердив свідок ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_16 в суді пояснив, що після ремонту дивану ОСОБА_3 він за проханням ОСОБА_4 зробив належний його ремонт: поставив ніжки, оббив тканиною. За це ОСОБА_4 заплатив йому 700 гр.

ОСОБА_3 посилалась як на доказ на матеріали, які знаходяться в Ніжинському МВ УМВС за її скаргою на ОСОБА_4 Суд  витребував ці матеріали і з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи видно, що при перевірці ніякі факти цивільно-правових відносин між сторонами не встановлені. В порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 відмовлено, а за вирішенням цивільно-правового спору їй порекомендовано звернутись до суду.

Це ж підтвердили допитані в суді в якості свідків працівники міліції ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Як уже зазначалось вище, в позовній заяві вказано, що це заява про відшкодування збитків. Наголошував на цьому в суді і представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_1 Відшкодування збитків – це один з видів відшкодування шкоди. Ні в заяві, ні в суді позивачка та її представник не вказували про збитки в тому розумінні, як їх визначає закон. Так, згідно зі ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Крім того, збитками є доходи, які особа могла  б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене. Про те, що відповідач знищив, чи пошкодив речі позивачки, про ймовірні доходи, позивачка і її представник ОСОБА_1 взагалі нічого не вказували. Вони просили стягнути з відповідача гроші за виконані позивачкою роботи по реставрації дивану.

Суд вважає, що відповідач довів, що реставрація  дивану була проведена неякісно і він  змушений був звертатись до іншої особи, щоб та відремонтувала йому диван і він заплатив цій особі гроші. Це доведене актом  на а.с.14 і показами свідків, показання яких наведені вище.

Позивачка ж в суді не довела ні умов укладення між нею та відповідачем договору чи домовленості, ні сум, які були затрачені на ремонт дивану.

При таких обставинах, суд вважає, що відповідач не повинен сплачувати позивачці кошти за ремонт дивану. В суді відповідач погодився сплатити позивачці транспортні виплати на перевезення дивану у сумі 100 гр., яку визначила сама ОСОБА_3 ОСОБА_18 відповідач погодився сплатити позивачці ці кошти, суд вважає, що позов позивачки про відшкодування 100 гр. за транспортування дивану слід задовольнити.

В іншій частині позову позивачці слід відмовити, так як вона в суді в цій частині позов не довела і не надала докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.215 ЦПК України, ст.1166 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

    Стягнути з ОСОБА_4 100 гр. в порядку відшкодування шкоди, 51 гр. в порядку повернення судового збору і 250 гр. в порядку повернення коштів, витрачених на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути на користь ОСОБА_3 401 (чотириста одну) гривню.

    В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської обл. через Ніжинський міськрайонний суд.

    Заява про апеляційне оскарження рішення подається до суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                     (підпис)