РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді                              Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання                        Кравець І. А.

позивача                                                                 ОСОБА_1

відповідача                                                              Коренчук А ОСОБА_2 П.

представників сторін                                                 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

представника третьої особи                                        Тимощук М. С.

(Справа № 285/1276/19, провадження у справі № 2/0285/631/19)

розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, третя особа головне управління Держгеокадастру в Житомирській області про скасування державного акту на землю та реєстрації земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року до суду звернулась позивач ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_5 та Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, в якому просить: визнати недійсним та скасувати державний акт, що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 ; визнати недійсним та скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному земельному кадастрі, в поземельній книзі та Державному реєстрі.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що їй на праві власності належить будинок з господарським будівлями по АДРЕСА_1 , якій знаходиться на земельній ділянці, що межує з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_5 .. Після звернення до КП Новоград-Волинського міського земельно-кадастрового бюро з метою виготовлення технічної документації, їй стало відомо, що земельна ділянка під її сараєм, який був збудований в 1967 році на законних підставах, та частина земельної ділянки, яка нею використовується під огород, згідно державного акту належить ОСОБА_5 з 2010 року. На неодноразові звернення до ОСОБА_5 привести свій державний акт на землю у відповідність з фактичним користуванням нею земельною ділянкою, остання відмовляється.

Позивач посилаючись на те, що оскільки межі земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, порушені внаслідок затвердження сільською радою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_5 , а саме шляхом накладання земельної ділянки останньої на її земельну ділянку, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у поданому відзиві позовні вимоги не визнала. Відповідач посилаючись на те, що оскільки між нею та колишнім власником будинку було погоджено межі фактичного землекористування, про що було відомо позивачу, а також те, що позивач звертаючись до суду пропустила строк позовної давності, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач Ярунська сільська рада своїм правом на подачу відзиву не скористалась.

Третя особа у поданому письмовому поясненні покладається на розсуд суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач Ярунська сільська рада подала заяву про слухання справи за відсутністю її представника, та не заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи покладається на розсуд суду.

Заслухавши усні пояснення учасників справи, пояснення свідка, дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить житловий будинок в цілому з усіма господарськими будівлями номер АДРЕСА_1 , якій належав спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_7 /а.с.9/

Рішенням Ярунської сільської ради народних депутатів №23 від 28 лютого 1994 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок», ОСОБА_7 , яка була матір`ю чоловіка позивачки, було передано земельну ділянку площею 0,57 га. /а.с.13/

Спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_6 право користування та власності на земельну ділянку на якій знаходиться житловий будинок з господарськими приміщеннями, не зареєстрували у встановленому законом порядку.

Рішенням Ярунської сільської ради народних депутатів від 20.10.1993 року, зі змінами внесеним рішенням від 08.10.2009 р., ОСОБА_5 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,50 га, що складаються з 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,25 га для особистого селянського господарства.

Рішенням Ярунської сільської ради від 28.01.2010 року затверджено ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, яка передається у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель.

Земельна ділянка відповідачки ОСОБА_5 межує з земельною ділянкою на якій знаходиться житловий будинок позивача ОСОБА_1 ..

Відповідно до статей 22, 23 Земельного Кодексу України 1990 року (у редакції, яка діяла на момент виділення у власність суміжних земельних ділянок спадкодавцю ОСОБА_7 і відповідачу ОСОБА_5 ) виникнення права власності на землю або права користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Заборонено приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею (частина друга статті 22 ЗК України).

Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно із нормами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 125 ЗК України (у редакції, станом на момент набуття права власності позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126 ЗК України).

З урахуванням наведених норм матеріального права підстави для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав та існування перешкод у здійснення ним цих прав.

Відповідно до статті 120 ЗК України, (в редакції від 26 квітня 2003 року, що була чинною на день відкриття спадщини після смерті спадкодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ). при переході права власності на будівлю і споруду  право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_7 за життя не скористалася наданим їй правом на оформлення права власності на земельну ділянку, а законодавством не передбачено автоматичного переходу такого права, що виникло у особи на підставі рішення сільської ради без отримання у встановленому законом порядку державного акта на право власності на земельну ділянку, після смерті землекористувача до спадкоємця будинку, який знаходиться на земельній ділянці, переходить право користування лише на ту частину земельної ділянки, що знаходиться під будинком та на земельну ділянку, яка є необхідною для його обслуговування, а щодо іншої частини такої земельної ділянки, то право користування нею припиняється зі смертю особи, якій була надана така земельна ділянка.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст. 77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду повинна була надати суду докази з яких можливо було б встановити виникнення у неї права на земельну ділянку в розмірах та межах, що перебувала в користуванні спадкодавця, а також і докази, що за життя спадкодавця відбулось встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, виходячи з вищевикладеного, та враховуючи те, що позивач не надала суду достовірних доказів про порушення її прав з боку відповідачів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв`язку з чим у задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (ЄДРПОУ 04344146 вул. Миру, 13 с. Новоград-Волинського району Житомирської області), третя особа головне управління Держгеокадастру в Житомирській області (вул. Довженка, 45 м. Житомир.) про скасування державного акту на землю та реєстрації земельної ділянки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2019 року.

Головуючий