П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12червня 2019 року м. Київ

Справа №752/11541/18-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 12 червня 2019 року

Повний текст постанови складено 14 червня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами Харіної Тетяни Геннадіївни , яка діє на підставі ордеру в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва ухваленого суддею Шевченко Т.М. 15 лютого 2019 року, повний текст рішення виготовлено 01 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральн6ої шкодии, -

Справа №752/11541/18

№ апеляційного провадження:22-ц-824/6591/2019

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що наказом № 32-к від 18 березня 2004 року він був прийнятий на роботу в ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаду начальника господарського управління. Наказом № 11-к від 10 лютого 2014 року він був звільнений з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року ОСОБА_1 був поновлений на роботі і 26 жовтня 2015 року приступив до виконання обов`язків начальника адміністративно-господарського управління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця». Наказом № 11-к від 11 березня 2016 року позивача було звільнено вдруге на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, ОСОБА_1 був поновлений на роботі. 15 травня 2017 року позивач знову приступив до роботи на посаді начальника адміністративно-господарського управління. Проте, наказом № 09-к від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 втретє був звільнений з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач не запропонував йому жодної вакантної посади, які у період звільнення були в апараті Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», і більшість з них він зміг би зайняти з урахуванням його освіти та досвіду роботи за свій понад 40-річний трудовий стаж, зокрема вакансії начальника відділу договірної роботи юридичного управління, головного спеціаліста планово-економічного відділу та головного спеціаліста відділу кадрів. Також відповідач не дотримався вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, яка передбачає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Ніяких порівняльних характеристик відповідач не робив, конкурсних комісій не створював, співбесід не проводив. Через декілька днів після звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату відповідач прийняв на роботу нового працівника ОСОБА_4 , чим порушив ст. 42-1 КЗпП України, яка передбачає переважне право на укладення трудового договору і разі поворотного прийняття на роботу працівникам, з якими розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, протягом одного року.

За таких підстав, позивач просив:

- визнати незаконним і скасувати накази Голови Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 21.02.2018 р. № 18 «Про зміни в штатному розписі апарату Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та від 18.05.2018 р. 3 09-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити його на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з 21 травня 2018 року;

- зобов`язати ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» допустити позивача до роботи і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнано незаконним наказ в.о. Голови Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 18.05.2018 р. № 09-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з 21 травня 2018 року.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь ОСОБА_1 149 368,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2018року по 1 лютого 2019 року та 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з 21 травня 2018 року допустити до негайного виконання.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на користь держави 2 240,53 гривень судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Харіною Т.Г., яка діє на підставі договору про надання правової допомоги №13/03/2019-1 від 13 березня 2019 року в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначила, що висновки суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача з підстав наявності інших вакансій у відповідача та необхідність поновлення на роботі, свідчать про те, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, поза увагою суду залишено той факт, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці, які потягли вивільнення працівників, які було проведено із повним дотриманням відповідачем вимог трудового законодавства.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Ніцос А.А., який діє на підставі довіреності в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки наявних в справі доказів, необґрунтованого відхилення поданих доказів.

Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційні скарги, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх надуманими.

В судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Харіна Т.Т. підтримали доводи апеляційних скарг.

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційні скарги представників відповідача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом № 32-к від 18.03.2004 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на посаду начальника господарського управління.

Наказом № 11-к від 10.02.2014 р. ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника адміністративно-господарського управління 17 лютого 2014 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП Україн (т.1 а.с. 7)

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 р., задоволено позов ОСОБА_1 Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (т.1 а.с. 62, 81).

Наказом № 11-к від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено 11 березня 2016 року з посади начальника адміністративно-господарського управління у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с. 8)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.06.2017 р., задоволено позов ОСОБА_1 Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника адміністративно-господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з 11.03.2016 р. (т.1 а.с. 71)

Рішенням № Р4-29 від 14.02.2018 р. Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» вирішено скоротити з 21 травня 2018 року посаду начальника адміністративно-господарського управління у кількості 1 штатної одиниці (т.1 а.с. 115).

Наказом № 18 від 21.02.2018 р. в штатному розписі апарату Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» з 21 травня 2018 року скорочена посада начальника адміністративно-господарського управління у кількості 1 штатної одиниці (т.1 а.с. 119)

19 березня 2018 року ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується персональним повідомленням № 12-01/340 (т.1 а.с. 89). Одночасно повідомлено позивача про неможливість його працевлаштування в апараті ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» у зв`язку з відсутністю в штатному розписі вакантних посад, які б він міг займати згідно з його освітою, кваліфікацією та досвідом роботи.

18 травня 2018 року профспілковий комітет апарату Правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» надав згоду на розірвання трудового договору з начальником адміністративно-господарського управління ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. (т.1 а.с. 127)

Наказом № 09-к від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 21 травня 2018 року звільнений з посади начальником адміністративно-господарського управління у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 128)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженими ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав всі вимоги ст. 49-2 КЗпП України, оскільки одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці керівництво відповідача не запропонувало позивачу іншу роботу за наявними у нього на той час вакантними посадами головного спеціаліста відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління, начальника відділу договірної роботи юридичного управління, головного спеціаліста відділу санаторно-курортного лікування управління організації медичного забезпечення, головного спеціаліста з організації харчування відділу санаторно-курортного лікування, головного спеціаліста планово-економічного відділу фінансово-економічного управління, головного спеціаліста відділу кадрів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема ст. 49-2 КЗпП України.

Зазначена стаття одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці дійсно покладає на роботодавця обов`язок запропонувати працівнику працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Про те, це не свідчить, що власник підприємства зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні у нього вакансії та роботи.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, що узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного суду України від 09.08.2017 року у справі № 6-1264цс17.

В порушення положень частини ч. 4 ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд першої інстанції зазначені вище правові висновки не врахував.

Також слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачем всіх вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці керівництво відповідач не запропонував позивачу іншу роботу за наявними у нього на той час вакантними посадами, є необґрунтованим у зв`язку із неправильною оцінкою судом наявних в справі доказів, необґрунтованим відхиленням поданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 КЗпП України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному. об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому. так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порушення зазначених норм процесуального суд першої інстанції в рішенні відхиляючи доводи відповідача та докази на їх підтвердження щодо

відсутності об`єктивної можливості виконати обов`язок з працевлаштування позивача, через відсутність у нього кваліфікації, яка б дозволяла йому обіймати вакантні посади і чому вони не були запропоновані йому в період до звільнення, не навів жодного мотиву їх відхилення. При цьому суд обмежився лише висновком, що доводи відповідача не заслуговують на увагу, зважаючи на освіту, досвід роботи та стаж роботи позивача.

В рішенні відсутнє жодне посилання на докази, які б підтверджували відповідну освіту, досвід роботи та стаж роботи позивача, що свідчить про недоведеність зазначених обставин.

Як убачається із трудових книжок позивача, ОСОБА_1 здобув освіту у Київському автодорожньому інституті за спеціальністю «Автомобільні дороги». За час своєї трудової діяльності позивач обіймав посади, пов`язані з будівництвом та обслуговуванням доріг та інженерно-будівельною діяльністю. Як убачається із посадової інструкції начальника господарського управління апарату Правління Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», на вказаній посаді до коло обов`язків позивача було віднесено забезпечення належного функціонування інженерних мереж адміністративного будинку відповідача, його ремонту, охорони, організації пропускного режиму тощо.

Тобто, записи в трудовій книжці позивача з назвами його посад, не дають об`єктивної можливості оцінити його досвід роботи, кваліфікацію і можливість виконувати роботу за вакантними у відповідача посадами.

Щодо вакантних посад, то посадовими інструкціями по вакантним посадам і положеннями про відповідні управління, які були досліджені судом, передбачені кваліфікаційні вимоги та вимоги до досвіду роботи, а саме: головний спеціаліст відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління - повна вища юридична освіта та стаж роботи за фахом не менше 2-х років; начальник відділу договірної роботи юридичного управління - повна вища юридична освіта та стаж роботи за фахом не менше 3-х років; головний спеціаліст відділу санаторно-курортного лікування управління організації медичного забезпечення - повна вища медична, юридична або економічна освіта і досвід роботи за фахом; головний спеціаліст з організації харчування відділу санаторно-курортного лікування - повна вища освіта за спеціальністю інженер-технолог харчової промисловості і досвід роботи на керівних посадах не менше 3-х років; головний спеціаліст планово-економічного відділу фінансово-економічного управління - відповідного напрямку підготовки та стаж роботи за професією не менше 2-х років; головний спеціаліст відділу кадрів - повна вища освіта відповідного напрямку підготовки та стаж роботи за професією не менше 2-х років.

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи докази щодо досвіду роботи позивача (його трудова книжка, посадова інструкція начальника господарського управління) та посадові інструкції по вакантним посадам Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», кваліфікація, рівень освіти та досвід роботи позивача не дозволяють йому виконувати роботу за вакантними посади на час звільнення посадами.

За таких обставин, відповідач ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не мав об`єктивної можливості запропонувати позивачу наявні вакансії та роботи на час його звільнення, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем, а відтак звільнення Позивача відбулося із дотриманням вимог чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, висновки суду щодо невиконання відповідачем обов`язку з працевлаштування позивача не відповідають обставинам справи, а встановлені судом обставини щодо достатності у позивача освіти, досвіду роботи та стажу для виконання роботи за вакантними посадами, не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Харіної Тетяни Геннадіївни , яка діє на підставі ордеру в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», ОСОБА_3 , який діє на підставі довіреності в інтересах Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» Рішення Печерсського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна