УХВАЛА

18 червня 2019 року

Київ

справа №463/1433/18

адміністративне провадження №К/9901/16225/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові про визнання протиправними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 0006-вих-769/27 у справі про адміністративне правопорушення від 05 березня 2018 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що 06 березня 2019 року позивач був особисто присутнім при розгляді справи №463/1433/18, однак ні він, ні його представник не були повідомлені про результат розгляду справи, оскільки не були присутні при проголошенні судового рішення у зв`язку із зайнятістю на роботі. Зазначає, що про оскаржуване рішення дізнався лише 27 березня 2019 року із Єдиного державного реєстру судових рішень. Вказує, що не здійснював постійний моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень та йому не було відомо, що оскаржуване рішення у справі №463/1433/18 було оприлюднено ще 11 березня 2019 року. Більше того, процесуальним законодавством не передбачено обов`язок сторони ознайомлюватися із рішенням суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень, натомість чітко визначено, що учаснику справи, який не був присутній у судовому засіданні, судове рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин, скаржник просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання апеляційної скарги відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про передачу справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Перевіряючи касаційну скаргу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу, у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи предмет спору, процесуальні питання розгляду даної справи врегульовані параграфом 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, статтею 286 цього Кодексу, відповідно до частини 4 якої, апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції визнав неповажними доводи апелянта зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки норми статті 286 КАС України є спеціальними по відношенню до статті 295 КАС України, а відтак, строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня вручення повного рішення суду. Також апеляційним судом зазначено, що відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою постанови суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений. Тобто, отримання особою копії рішення не в день його (її) проголошення або складення не є поважною підставою для поновлення такого строку.

Іншого порядку обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення в справах які відповідно до норм КАС України віднесені до категорій термінових справ, ніж обчислення строку апеляційного оскарження судового рішення з моменту проголошення судового рішення, КАС України не містить.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2019 року у справі №185/4622/18, від 15 березня 2019 року у справі №725/1525/18.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Слід зауважити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").

Таким чином, при належному добросовісному відношенні позивач не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався.

Заявлене позивачем клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження мотивоване тим, що 06 березня 2019 року позивач був особисто присутнім при розгляді справи №463/1433/18, однак ні він, ні його представник не були повідомлені про результат розгляду справи, оскільки не були присутніми при проголошенні судового рішення у зв`язку із зайнятістю на роботі. Зазначає, що про оскаржуване рішення дізнався лише 27 березня 2019 року із Єдиного державного реєстру судових рішень.

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду першої інстанції і ставить під сумнів його законність.

Як вбачається з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року у справі №463/1433/18 зареєстровано 07 березня 2019 року та оприлюднено 11 березня 2019 року. Тобто, з 11 березня 2019 року позивач мав можливість ознайомитись із рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформацію з якого слід вважати загальновідомою згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень», що дозволяло скаржнику ознайомитися з його повним текстом без одержання копії рішення суду першої інстанції в максимально стислі строки.

Тобто, непереконливими є доводи скаржника, що можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням у нього виникла лише з 26 березня 2019 року.

Судом апеляційної інстанції також вірно враховано позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у пункті 41 у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою, сторони в розумні інтервали часу зобов`язані вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, Суд зазначає, що позивач особисто, а також його представник були присутніми у судовому засіданні Личаківського районного суду м. Львова 06 березня 2019 року, що підтверджується протоколом судового засідання, а отже вони були обізнані про прийняття рішення Личаківським районним судом м. Львова того ж дня. Небажання позивача та його представника бути присутніми при проголошенні судового рішення є суб`єктивною обставиною, що унеможливлює визнання її поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Отже, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Враховуючи те, що скаржником не наведено жодних доводів з посиланням на докази, які б свідчили про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, які не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажний характер вказаних позивачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, подана ОСОБА_1 касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, в розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись ст.ст. 248, 328, 333, 355, 359 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді С.Г. Стеценко

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій