Справа № 22-а -3820/ 2006р. Головуючий 1 инст. Сугачова О.О.
Категорія: пенсійні Доповідач КіпенкоІ.С.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. Судова колегія судової палати по цивільних справах
апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого - Котелевець А.В., суддів: Кіпенко І.С., Хорошевського О.М., при секретарі - Набока О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання не законною відмови щодо призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку,-
встановила:
В червні 2003р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі УПФ в Московському районі) в якому просив визнати не законною відмову щодо призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В обґрунтування свого позову посилався на те, що він будучи військовослужбовцем училища тилу МВС, відповідно до наказу НОМЕР_1 від 12.05.1986р. був направлений в службове відрядження у військову частину НОМЕР_2 строком на 8 діб, а саме з 12.07.198 6р. по 19.07.1986р., де виконував службово-бойові завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з чим, в подальшому, йому сплачувалась надбавка до грошового забезпечення в сумі 11крб.,28коп. У 2004р. він отримав статус учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС, йому видано посвідчення 2-ї категорії ліквідатора аварії на ЧАЕС(серія А). Відповідно до змін і доповнень до Наказу Міністерства фінансів України від 04.03.2003р. за № 179 вийшла інструкція «Пре службові відрядження в межах України та за кордон». Він користується всіма пільгами, передбаченими ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки позивач знаходився в зоні небезпеки з 12.07.1986р.по 19.07.1986р., то на нього розповсюджується дія положень ч.1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно якої, особам які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років, встановленого для отримання державних пенсій, тобто учасникам ліквідації аварії, які працювали в зоні відчуження з 01.06.1986р. по 31.12.1986р. не менше 5 календарних днів. У зв'язку з чим позивач 28.03.2005р. звернувся з заявою в УПФ Московського району м. Харкова щодо надання йому пенсії із зменшенням пенсійного віку, але 08.04.2005р. йому відмовлено, так як відсутні у наданих позивачем відповідних документах відомості, які підтверджують роботу на територіях радіоактивного забруднення. Такі дії УПФ ОСОБА_1 вважає незаконними, просив позов задовольнити.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини зазначені в позові.
Представники ПФУ в Московському районі м. Харкова позов не визнали зазначили, що надані позивачем довідки не містять відомостей на підтвердження факту його роботи в зоні відчуження не менше 5 календарних днів, тому на нього не розповсюджується дія положень ч.1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Суд зобов'язав УПФ в Московському районі м. Харкова призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просить його скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 195 КАС України в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов районний суд виходив з факту доведеності роботи ОСОБА_1 в зоні відчуження не менше 5 календарних днів, і розповсюдження на нього дії положень ч.1 ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак з висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини. Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій. Учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження з 01.06.1986р. по 31.12.1986р. не менше 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 10 років, а які працювали в зоні відчуження в цей же період від 1 до 5 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 5 років.
Судовим розглядом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1, старший інструктор з водіння автомобілів автотранспортної роти Харківського вищого військового училища тилу МВС СРСР, перебував у службовому відрядженні у військовій частині НОМЕР_2з 12 по 16 липня 1986 року, тобто 5 діб, що підтверджується копією довідки Центрального архіву Головного управління внутрішніх військ МВС України НОМЕР_3 (а.с.6) від 06.02.2003 і Актом перевірки первинних документів про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 10.04.1998 (наказом ХВВУ тилу МВС НОМЕР_1 від 12.07.1986 про вибуття у відрядження та наказом НОМЕР_4 від 16.07.1986 про прибуття із відрядження).
Згідно наказу НОМЕР_1 від 12.07.1986 ОСОБА_1 був відряджений до в/ч НОМЕР_2для перевезення майна з м. Харкова до зазначеної військової частини, а не на роботу в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, вказані документи підтверджують перебування позивача у службовому відрядженні протягом 5 діб (календарних днів) із врахуванням часу перебування в дорозі, тривалість якого не встановлено.
Згідно з п.4 Постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням від 07.05.1986 №153/10-43 для робітників, зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії, в зоні іонізуючого випромінювання встановлюється шестигодинний робочий день. Отже, позивач мав відпрацювати в зоні відчуження у період відрядження з 12 по 16 липня 1986 року п'ять повних шестигодинних робочих днів.
Архівна довідка ГУКВВ МВС Республіки Бєларусь НОМЕР_5 від 24,11.2003 була надана на запит Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС і містить наступну інформацію "по оглянутим документам в військовій частині НОМЕР_2за період з 12 по 19 липня 1986 року прапорщик ОСОБА_1 не значиться". Крім того, вказана довідка тільки до відому повідомляла, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_2в липні 1986 року виконували службово-бойові задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в 30-ти км. зоні Брагинського, Хойникського, Наровлянського районів Гомелської області. У зазначеній довідці немає інформації про місце дислокації військової частини НОМЕР_2в ліпні 1986 року, а тільки вказано про участь її військовослужбовців в ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження 3-х окремих районів Гомельської області.
Вказана довідка не підтверджує участь ОСОБА_1 у роботах по ліквідації наслідків аварії, що проводились військовослужбовцями в/ч НОМЕР_2у липні 1986 року.
В довідках Центрального архіву ГУВВ МВС України від 25.03.2003 НОМЕР_6, від 02.09.2003 НОМЕР_7 не має інформації про оплату праці ОСОБА_1 за дні роботи в зоні відчуження ( в копії особистої картки на грошове забезпечення позивача виплата суми 11,28 руб. не розшифрована), а в довідках Військового інституту внутрішніх військ МВС України від 22.10.04 НОМЕР_8 та від 01.11.05 НОМЕР_9 не зазначені кількість днів і населений пункт в зоні відчуження, як того вимагає п.10 Порядку видачі посвідчень особаНОМЕР_1
Надані ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова докази, не доводять факту його роботи у відрядженні саме у зоні відчуження не менше 5 календарних днів в липні 1986 року або від 1 до 5 календарних днів у зазначений період, для отримання права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При розгляді справи судом вживалися передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Судова колегія вважає, що в діях Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, не вбачається порушення прав позивача. За таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 195, 196, п.2,3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205, ст. 207 КАС України, судова колегія судової палати,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити, постанову Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2006р. скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її проголошення.