Справа № 2-39/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року                                                                                                         м.Мена                              Менський районний суд Чернігівської області

в складі:  головуючого – судді                              Кухти В.О.

                 при секретарі                                          Зубкович Н.Ф.

         з участю прокурорів Лиходід Л.О., Положій Н.І., представників первісного позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників первісного відповідача: адвоката ОСОБА_3, ОСОБА_4;

            розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мена цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про визнання недійсними договорів, припинення зобов’язань та стягнення коштів, -

В с т а н о в и в :

У грудні 2009 року заступник прокурора м.Чернігова звернувся з позовом в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 у якому зазначив, що відповідач 20.01.2006 року уклав з ВАТ «Державний ощадний банк України» договір відновлювальної кредитної лінії №Л-01/30 за яким банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 19.01.2011 року зі сплатою 18% річних. ОСОБА_5 належним чином не виконував свої зобов’язання за договором тому утворилася заборгованість, яка складається з основного боргу 150 002,48 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 51 337,79 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків – 10 144,90 грн., що загалом становить – 211 485,17 грн.. Зазначену суму просять стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_5 в попередньому судовому засіданні пред’явив зустрічний позов до ВАТ «Державний ощадний банк України», у якому зазначив, що договору відновлювальної кредитної лінії №Л-01/30 від 20.01.2006 року та договору застави №02 від 20.01.2006 року, укладеного в забезпечення виконання зобов’язань по зазначеному кредитному договору, не підписував та взагалі не мав наміру їх укладати. Про їх існування він дізнався під час досудового слідства по обвинуваченню колишньої керуючої Менською філією ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_6 у вчиненні ряду злочинів пов’язаних з її службовою діяльністю. З позичкового рахунку №22030503445130, який був незаконно відкритий на ім’я ОСОБА_5 без його відома, було використано коштів на суму 657 218,75 грн., а зарахування коштів на рахунок здійснено на суму 507 220,47 грн.. Банком незаконно, без доручення зустрічного позивача, зараховано на даний позичковий рахунок кошти в сумі 64 506,47 грн. від осіб, з якими ОСОБА_5 не здійснював господарських операцій, в період з 31.03.2006 року по 30.12.2006 року. Також банком було незаконно, без відома ОСОБА_5, перераховано грошові кошти з даного позичкового рахунку на рахунки осіб з якими він не мав господарських відносин, 99 302,71 грн. в період з 20.01.2006 року по 22.02.2007 року. Позивач за зустрічним позовом також не отримував готівкових коштів з даного позичкового рахунку в сумі 262 516 грн. в період з 20.01.2006 року по 18.06.2007 року. Тобто фактичне використання коштів становить 295 400,04 грн., а зараховано 442 714 грн.. Таким чином переплата по даному позичковому рахунку складає 147 313,96 грн.. До того ж між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір уступки права вимоги за яким перший набув право вимагати від банку повернення 33000 грн. незаконно перерахованих з розрахункового рахунку останнього на його позичковий рахунок. Аналогічний договір ОСОБА_5 укладено з ОСОБА_7 на суму 35 000 грн.. ОСОБА_5 не заперечує, що з вищезазначеного позичкового рахунку на його потреби були використані кошти в сумі 295 400,04 грн., проте вважає, що кошти направленні на погашення цього ж рахунку зверх отриманого ним, на суму 147 313,96 грн. підлягають поверненню йому. На підставі зазначеного просить визнати недійсними договори відновлювальної кредитної лінії №Л-01/30 від 20.01.2006 року та договори застави №02 від 20.01.2006 року; припинити зустрічні зобов’язання між сторонами на суму 295 400,04 грн.; та стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк України» на його користь 147 313,96 грн..

В судовому засіданні прокурор та представники первісного позивача підтримали первісний позов посилаючись на обставини викладені в їх позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечили, зазначивши, що з позичкового рахунку за цим кредитним договором ОСОБА_5 використовував кошти на власні потреби банк не був повідомлений про договори уступки вимоги, тому цей договір є недійсним.

Представники первісного відповідача в судовому засіданні проти первісного позову заперечили, а зустрічний позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в зустрічній позовній заяві.

Заслухавши представників сторін, прокурора, дослідивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.   Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між сторонами було укладено договір кредитної лінії №Л-01/30 від 20.01.2006 року згідно якого ВАТ «Державний ощадний банк України» надав ОСОБА_5 кредит в сумі 150 000 грн. строком на 60 місяців з платою за користування кредитом розміром 18% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за цим договором було укладено договір застави №02 від 20.01.2006 року предметом якого був автомобіль ВАЗ 21213-110-00, належний ОСОБА_5.

Ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Аналогічна норма стосовно правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань міститься в ст.547 ЦК України та ст.13 Закону України «Про заставу».

    У ст.207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №163-164-ц від 09.02.2010 року, проведеною Чернігівським відділенням КНДІСЕ, підписи від імені ОСОБА_5 в нижній частині кожного аркуша та на останній сторінці в графі «Позичальник» в договорі відновлювальної кредитної лінії №Л-01/30 від 20.01.2006 року, а також підписи від імні ОСОБА_5 в нижній частині кожного аркуша в графі «Підпис заставодавця» та на останній сторінці в графі «Заставодавець» в договорі застави майна №02 від 20.01.2006 року виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.12 своєї постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

Таким чином зазначені договори підлягають визнанню недійсними.

Наслідки визнання правочину недійсним визначені ст.216 ЦК України у якій йдеться про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно руху коштів по позичковому рахунку ОСОБА_5 №22030503445130 /а.с.51-59/ відкритого на підставі спірного кредитного договору, з цього рахунку було використано коштів на суму 657 222,95 грн., а зарахування коштів на рахунок здійснено на суму 507 220,47 грн.

Згідно ст.20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

    ОСОБА_5 не мав правовідносин зі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджується протоколами допитів в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, проведених в рамках розслідування кримінальної справи по обвинуваченню керуючої філією-Менським відділенням №3061 ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. У ВАТ «Державний ощадний банк України» також відсутні відповідні документи, які б підтверджували ініціювання зазначених переказів цими особами. Суми зараховані на позичковий рахунок від цих осіб відповідно до довідки про рух коштів по позичковому рахунку складають 64 506,47 грн..

    Таким чином сума яка підлягає поверненню ОСОБА_5 складає: 507 220,47 грн. – 64 506,47 грн. = 442 714 грн.

    Також з позичкового рахунку ОСОБА_5 без його відома було перераховано кошти на загальну суму 99 302,71 грн., зокрема, на рахунки осіб з якими він не мав жодних правовідносин (ОСОБА_8, СФГ «Дорошенко», ОСОБА_11І.), що підтверджується протоколами допитів в якості свідків, проведених в рамках розслідування вищезазначеної кримінальної справи, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 та видатковими касовими ордерами по зазначеним операціям, які не містять підпису ОСОБА_5 у відповідній графі. Підписи ОСОБА_5 відсутні також на видаткових касових ордерах по отриманню готівкових коштів на загальну суму 262 516 грн.. Так, за висновком судово-почеркознавчої експертизи №163-164-ц від 09.02.2010 року, проведеною Чернігівським відділенням КНДІСЕ, підписи від імені ОСОБА_5 у видатковому касовому ордері №3 від 07.02.2007 року в графі «Підпис платника», а також підпис від імені ОСОБА_5 у видатковому касовому ордері №4 від 28.09.2006 року в графі «Підпис платника» виконані не ОСОБА_5.  У ВАТ «Державний ощадний банк України» також відсутні відповідні документи, які б підтверджували ініціювання зазначених переказів ним.

    Тобто відповідач за первісним позовом фактично не отримав зазначені суми з позичкового рахунку, тому загальна сума фактично отримана ним з позичкового рахунку складає 657 222,95 грн. – 99 302,71 грн. – 262 516 грн. = 295 404,24 грн..

    За договорами про відступлення права вимоги від 02.11.2009 /а.с.80-84/ ОСОБА_7 передала ОСОБА_5 належне йому право вимоги до ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму 35 000 грн. незаконно списаних 20.02.2006 року, 28.02.2006 року, 15.05.2006 року з її розрахункового рахунку №2600150156; а ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 належне йому право вимоги до ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму 33 000 грн. незаконно списаних 08.06.2007 року з його розрахункового рахунку №26008502149.

    Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Таким чином посилання представника первісного позивача на те, що банк не був повідомлений про договори уступки вимоги, не свідчать про, те що банк не несе відповідальність перед новим кредитором.

    Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто зарахуванню підлягають зустрічні вимоги на суму 295 404,24 грн..

Вимоги ОСОБА_5, що перевищують зустрічну вимогу, в сумі: 442 714 грн. – 295 404,24 грн. = 147 309,76 грн. підлягають задоволенню. Оскільки ОСОБА_5 просив стягнути на його користь 147 313,96 грн., то позов підлягає частковому задоволенню на вище розраховану суму.

Посилання представників ВАТ «Державний ощадний банк України» на те, що кошти з даного позичкового рахунку витрачалися на потреби ОСОБА_5, не заперечується первісним відповідачем та ним дійсно визнано, що він фактично отримав частину коштів, однак, це не підтверджує законність здійснення тієї частини переказів, на безпідставність яких посилається ОСОБА_5 і.В. і не свідчить про фактичне використання ним коштів за цими переказами.

Таким чином зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 є у вищезазначеній частині обґрунтованими і підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому його позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно первісний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст.88 ЦПК України судові витрати понесені ОСОБА_5 при подачі позову підлягають стягненню з ВАТ «Державний ощадний банк України» пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи п.п. 9 та 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та керуючись ст.20 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів», ст.13 Закону України «Про заставу», ст.ст. 203, 207, 215, 216, 512, 516, 547, 601, 651, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України,  суд –

Вирішив:

У задоволенні позову заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними договорів, припинення зобов’язань та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати недійсними договір відновлювальної кредитної лінії №Л-01/30 від 20.01.2006 року та договір застави №02 від 20.01.2006 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_5.

Зобов’язання ОСОБА_5 перед ВАТ «Державний ощадний банк України» в загальній сумі 295 404,24 грн., яке виникло в результаті самовільного спрямування ВАТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів з позичкового рахунку №22030503445130 на потреби ОСОБА_5, та зобов’язання ВАТ «Державний ощадний банк України» перед ОСОБА_5 у сумі 295 404,24 грн., яке виникло в результаті самовільного спрямування ВАТ «Державний ощадний банк України» належних ОСОБА_5 грошових коштів на позичковий рахунок №22030503445130, припинити шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог.

Стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_5 147 309 (сто сорок сім тисяч триста дев’ять) гривень 76 копійок.

Стягнути з ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_5 частину понесених ним судових витрат, а саме: 1473 гривень 10 копійок судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 919 гривень 17 копійок витрат на проведення експертизи, а всього – 2512 гривень 27 копійок.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Менський районний суд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Суддя                                                         В.О.Кухта