Справа № 3619 2006р. Головуючий 1 інстанції
Бережна Н.М. Категорія: право власності
Доповідач: Хребтов В.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Шаповал Н.М.
судців - Маміної О.В., Хребтова В.П.
при секретарі - Каменкової С.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 травня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 2/3 частини жилого будинку та надвірних будівель,-
встановила:
8 листопада 2005р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 2/3 частини жилого будинку та надвірних будівель за адресою: Харківська область, Зміївський район, АДРЕСА_1. На підтвердження своїх вимог посилалася на те, що з відповідачем зареєструвала шлюб у 1984р. Від шлюбу мають троїх дітей: ОСОБА_3 1992р. народження, ОСОБА_4 1986р. народження та ОСОБА_5 1985р. народження. Проживали вони в м.Харкові по АДРЕСА_2. В 1988р. вона отримала тимчасово квартиру з чотирма дітьми, двоє з яких від першого шлюбу та двоє від шлюбу з ОСОБА_1 прописалися і стали проживати однією сім'єю в цій квартирі. ОСОБА_1 проживав і був прописаний в АДРЕСА_3 в м.Харкові, яку згодом продав. У 1992р. у них народився син ОСОБА_3 і надіючись отримати постійну квартиру вони вирішили фіктивно розірвати шлюб, однак продовжували проживати однією сім'єю. Отримавши постійне житло, вона прописала ОСОБА_1 в свою квартиру. В 1993р. вона разом з ОСОБА_1 вирішили побудувати будинок в сільській місцевості, а саме в АДРЕСА_4 Бишкін Зміївського району Харківської області. В цей час вони жили єдиною сім'єю, вели спільні витрати по утриманню та вихованню дітей і знаходились у фактичних шлюбних відносинах. Будівництво було завершено у 1999р. і будинок було зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 В будівництві приймали участь також її повнолітня донька ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6), яка обміняла свій автомобіль на будівельні матеріали. При цьому зазначала, що донька на теперішній час проживає в іншій державі і бажає щоб її витрати на будівництво спірного домоволодіння рахувалися як витрати матері. В будівництві приймали участь родичі які допомагали фізичною працею. Особисто купила будівельних матеріалів на суму в розмірі 4288 грн. Також продала АДРЕСА_5 в м.Харкові і гроші витратила на будівництво спірного будинку. З моменту прийняття будинку в експлуатацію вона в ньому проживає і приписала з 12 квітня 2002р. Крім того, вона особисто у 2003р. газифікувала спірний будинок на що понесла витрати в розмірі 4534 грн. Відповідач ОСОБА_1 у спірному будинку не проживає і не прописаний. Син ОСОБА_3 проживає разом з нею. З відповідачем була домовленість про добровільний поділ спірного домоволодіння, але він ухилявся від вирішення цього питання.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 проживав з нею та дітьми єдиною сім'єю, була домовленість побудувати будинок в сільській місцевості, родичі позивачки допомагали своєю працею у будівництві, не заперечував, що зведений будинок та надвірні будівлі є їх спільною власністю.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16 травня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину жилого АДРЕСА_1 Бишкін Зміївського району Харківської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову. Рішення вважає незаконним та необгрунтованим, оскільки судом не враховано, що позивачка не надала доказів про те, що у них була домовленість про створення сумісної власності на будинок. Рішення суперечить вимогам ст.44, 45 ЦК України в редакції 1963р. Судом не чітко застосовані норми законодавства, а саме закон „Про власність".
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірний жилий АДРЕСА_1 Зміївського району Харківської області є спільною власністю сторін.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходились у шлюбі з 1984р. по 1992р. Від шлюбу мають трьох дітей. Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім'єю і за період з 1993р. по 1999р. збудували жилий АДРЕСА_1 Зміївського району Харківської області. ОСОБА_1 не заперечував проти того, що вони разом будували будинок. ОСОБА_2 надала письмові докази про те, що вона приймала участь у будівництві і після прийняття будинку в експлуатацію була зареєстрована в ньому і проживала з дитиною.
Свідки допитані в судовому засіданні також підтвердили, що сторони проживали однією сім'єю і разом будували будинок.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 17 Закону України „Про власність" майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 частково, визнавши за нею право власності на 1/2 частину спірного жилого будинку.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і постановив законне і справедливе рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують виводи суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.303, 304, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.