Справа №2-944/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем       УКРАЇНИ

«3» лютого 2010 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого         – судді Погрібного С.О.

за секретаря         - Дробязко В.О.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд розірвати шлюб з відповідачем з тих підстав, що сімейні відносини між сторонами не склалися, сім’я носить формальний характер, причинами розпаду сім’ї позивач вважає той факт, що сторони є різними за характером людьми, у сторін різні погляди на побутові питання, і різні життєві позиції. За час спільного проживання сторони втратили один до одного почуття любові та поваги. Подружні відносини сторони не підтримують більше п’ятнадцяти років, не ведуть спільне господарство. Як причину припинення подружніх відносин позивач вказує, що вони з відповідачем не мають бажання бути разом.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій вказала, що свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про визнання позовних вимог позивача в повному обсязі та про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 2 червня 1989 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис за № 947. Від цього шлюбу дітей немає.

Сімейні відносини фактично припинені, сторони спільно не проживають більше п’ятнадцяти років, подружні відносини не підтримують, спільне господарство між сторонами не ведеться. Основною причиною припинення сімейних відносин є те, що сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові й поваги один до одного, а також єдність цілей та мети створення та існування спільної сім’ї. Сторони є різними за характером людьми, у них різні погляди на побутові питання, а також різні життєві позиції. Причиною розпаду сім’ї послужило те, що сторони не мають бажання бути разом. Відносини існують лише формально. За час спільного проживання між сторонами постійно відбувалися сварки та скандали.

На примирення сторони не згодні, обґрунтовуючи це тим, що відновлення сім’ї є неможливим, через що суд не вважає за необхідне вживати заходів щодо примирення сторін.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде протирічити інтересам чоловіка та дружини.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 11, 88, ч.4 ст. 130, ч.4 ст. 174, ст. ст. 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Шлюб між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Загородня) ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований Палацом урочистих подій м. Одеси 2 червня 1989 року, актовий запис № 947 - розірвати .

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 25,50 гривень, ОСОБА_1 – від сплати звільнити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:                                                             С.О. Погрібний