Справа № 747/839/18

Провадження № 2/747/47/19

РІШЕННЯ

іменем України

10.06.2019  року                                                                                              смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді              Тіщенко Л.В.

секретаря                           Зірки В.П.

позивача                            ОСОБА_1

представника позивача    ОСОБА_2

відповідача                       ОСОБА_3

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка  цивільну справу за первісним позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – Талалаївська дільниця Прилуцького відділення ПАТ «Чернігівгаз», про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 28.12.2018 року звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог з врахуванням  уточненого позову від 08 травня 2019 року зазначає, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі з 26.07.2016 року, який розірвано 13.11.2018 року, дітей від шлюбу у сторін немає. Під час шлюбу з відповідачем сторони за спільні сумісні кошти 08.10.2016 року придбали автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, об`єм двигуна 1596, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності на автомобіль зареєстроване за позивачем. Після розірвання шлюбу автомобілем користується відповідач, який спочатку обіцяв позивачу сплатити грошову компенсацію за 1/ 2 його частку, проте до цього часу цього не вчинив.  Також під час шлюбу сторони за спільні кошти придбали меблеву стінку, яка після розірвання шлюбу залишилась  у користуванні позивача. Після розірвання шлюбу сторони не змогли дійти згоди щодо поділу спільно нажитого майна чи сплати грошової компенсації, тому позивач ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд поділити майно, належне їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, а саме - виділити їй в натурі автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 51 109, 59 грн., припинити право власності відповідача на частку у праві спільної сумісної власності на даний автомобіль;  виділити відповідачу у власність меблеву стінку вартістю 8 000 грн. та компенсацію різниці у виділеній позивачу частці спільного сумісного майна в розмірі 21 554, 79 грн.

Відповідач ОСОБА_3 згідно наданого відзиву на первісний позов вважає що позов до нього є необґрунтованим та не підлягає до задоволення. На даний час у користуванні позивача та її батьків знаходяться речі його батьків, а саме – плазмовий телевізор та електродуховка, які вона відмовляється повертати.  Крім того, при розірванні шлюбу між сторонами була досягнута домовленість про перехід права власності на автомобіль ВАЗ  з ОСОБА_1 на нього та віддати особисті речі його батьків, а він зобов`язувався  сплатити грошову компенсацію  замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль в сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. після перереєстрації автомобіля. 13.11.2018 року шлюб між ними розірвано і він передав позивачу грошові кошти в сумі 25 000 грн., але колишня дружина відмовилась від домовленості про припинення права власності на автомобіль, та сказала, що коштів вона не отримувала.

Ухвалою від 27.12.2018 року було відкрито загальне позовне провадження по справі та призначене підготовче засідання на 16.01.2019 року, відповідачу у справі направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Відповідачем ОСОБА_3 до проведення підготовчого засідання 04.01.2019 року подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 ,  в якому відповідач просить суд позов задовольнити частково, припинивши право власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль та виділити його йому у власність, ОСОБА_1 виділити меблеву стінку. При визначенні грошової компенсації  замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя врахувати сплату ним частки вартості автомобіля 25 000 грн.

До початку підготовчого судового засідання відповідачем ОСОБА_3 14.01.2019 року було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору- Талалаївська дільниця Прилуцького відділення ПАТ «Чернігівгаз» про поділ майна подружжя. Ухвалою від 17.01.2019 року зустрічну позовну заяву прийнято до провадження та об`єднано із первісним позовом для їх подальшого спільного розгляду.

Згідно зустрічного позову ОСОБА_3 зазначає, що ними за період спільного проживання придбані речі, які не зазначені позивачем у первісному позові, а саме – зварювальний апарат вартістю 1710 грн., придбаний 24.11.2016 року; 3 металопластикові вікна вартістю 3400 грн. (2шт.) та 1600 грн. (1шт.), придбані у 2017 році; бензопила SPAPKYTV 3540 вартістю 1750 грн, придбана 30.03.2017 року; котел газовий, надана частина вартості 2000 грн., придбаний у 2017 році; транспортний засіб вантажний ГАЗ - 52, 1992 року випуску, вартістю 10 000 грн, придбаний у 2017 році; мотоцикл ІЖ Планета Спорт вартістю 4000 грн, придбаний у 2017 році; коса бензинова Т4200 вартістю 2000 грн, придбана у 2018 році, дров`яний котел, надана половина вартості 5000 грн, придбаний у 2018 році; полірувальна машина ПМЗ 2000/180 вартістю 950 грн., придбана у 2018 році; акумулятор СТ – 60 вартістю 1600 грн, придбаний 13.07.2018 року; болгарка Sturm АО 9514 АЕ вартістю 950 грн, придбана 20.08.2018 року; акумулятор СТ – 100 вартістю 2600 грн, придбаний 09.10.2018 року; антифріз 10 л. вартістю 600 грн., придбаний 11.09.2018 року; термостат вартістю 550 грн, придбаний 11.09.2018 року; датчик вартістю 100 грн, придбаний 11.09.2018 року. Вартість всього придбаного за кошти позивача майна становить 45 610 грн. За час спільного проживання придбано у 2017 році котел газовий, який знаходиться  у користуванні ОСОБА_1   і встановлений працівниками  Талалаївської дільниці Прилуцького відділення ПАТ «Чернігівгаз».

Тому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3   просить суд поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності, виділивши ОСОБА_1 в натурі зварювальний апарат вартістю 1710 грн., придбаний 24.11.2016 року; 3 металопластикові вікна вартістю 3400 грн. (2шт.) та 1600 грн. (1шт.), придбані у 2017 році; бензопила SPAPKYTV 3540 вартістю 1750 грн, придбана 30.03.2017 року; котел газовий, надана частина вартості 2000 грн., придбаний у 2017 році; транспортний засіб вантажний ГАЗ - 52, 1992 року випуску, вартістю 10 000 грн, придбаний у 2017 році; мотоцикл ІЖ Планета Спорт вартістю 4000 грн, придбаний у 2017 році; коса бензинова Т4200 вартістю 2000 грн, придбана у 2018 році, дров`яний котел, надана половина вартості 5000 грн, придбаний у 2018 році; полірувальна машина ПМЗ 2000/180 вартістю 950 грн., придбана у 2018 році; акумулятор СТ – 60 вартістю 1600 грн, придбаний 13.07.2018 року; болгарка Sturm АО 9514 АЕ вартістю 950 грн, придбана 20.08.2018 року; акумулятор СТ – 100 вартістю 2600 грн, придбаний 09.10.2018 року; антифріз 10 л. вартістю 600 грн., придбаний 11.09.2018 року; термостат вартістю 550 грн, придбаний 11.09.2018 року; датчик вартістю 100 грн, придбаний 11.09.2018 року. Також просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя 22 805 грн.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник позов підтримали і просили задовольнити, поскільки зазначене в позові майно є спільно нажитим, придбано за час перебування сторін у шлюбі на спільні кошти, і тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу. Позивачем за первісним позовом було внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 21 554, 79 грн, які вона просить суд виділити відповідачу як грошову компенсацію вартості його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Зазначена сума нею обрахована, виходячи з того, що вартість спірного автомобіля, яка була встановлена  в ході судового розгляду, становить 51 109, 59 грн., вартість меблевої стінки визнана учасниками справи і становить 8000 грн., загальна вартість спільного сумісного майна подружжя становить 59 109 грн., тобто вартість кожної частки складає 29 554, 80 грн. з врахуванням того, що позивач за первісним позовом  просить суд виділити їй у власність автомобіль вартістю 51 109, 59 грн, а відповідачу – меблеву стінку вартістю 8000 грн, тому розмір грошової компенсації відповідачу вартості його частки у праві спільної сумісної власноті подружжя становить 21 554, 79 грн.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 позов визнав частково, вважає позовні вимоги не обґрунтованими. Поскільки при розірванні шлюбу з позивачем ними була досягнута домовленість про перехід права власноті на автомобіль до нього та повернути йому речі його батьків, а він зобов`язувався сплатити грошову компенсацію замість частки управі спільної сумісної власності подружжя на транспортний засіб в сумі 25 000 грн. та 5000 грн.  після перереєстрації автомобіля на нього. Після  розірвання шлюбу він передав позивачу грошові кошти  сумі 25 000 грн, а позивач повинна була перереєструвати автомобіль на нього. Але у грудні 2018 року позивач відмовилась від домовленості і сказала, що коштів вона не отримувала. З цього приводу відповідач звертався до поліції. Крім того, у будинку її батьків, де зараз проживає позивач, знаходяться речі і його батьків – телевізор та електродуховка, які відмовляються йому віддати, з цього приводу відповідач також звертався в поліцію.

Під час розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, позивач за зустрічним позовом  свій позов підтримав і просив задовольнити. поскільки речі, зазначені в позовній заяві на загальну суму 45610,0  грн, були придбані ним за час спільного проживання з відповідачем і тому є спільною сумісною власністю подружжя, і підлягають поділу між ними, і поскільки перебувають на даний час в будинку батьків відповідача за зустрічним позовом,  а саме – виділенню їх відповідачу та стягненню з неї на його  користь грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності подружжя в сумі 22805, 0 грн. під час розгляду справи позивачем за первісним позовом було знято з розгляду позовну вимогу в частині транспортного засобу вантажного ГАЗ - 52, 1992 року випуску, вартістю 10 000 грн, придбаного у 2017 році та мотоциклу ІЖ Планета Спорт вартістю 4000 грн, придбаного у 2017 році.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі. Зокрема, що стосується металопластикових вікон, котла газового, вантажного автомобіля, мотоциклу, дров`яного котла, то вони  є власністю батьків відповідача, а не їх спільною сумісною власністю, воно набувалось за кошти батьків відповідача. Щодо зварювального апарату, бензопили, коси бензинової, полірувальної машини, акумуляторів, болгарки, антифризу, термостата та датчика,  то відповідачу нічого не відомо про їх придбання за період шлюбу, у господарстві вони були відсутні. Таким чином, зазначене в зустрічному позові майно не є спільно сумісною власністю подружжя, а  тому не підлягає поділу саме як спільне сумісне майно подружжя.

Під час розгляду справи ухвалою підготовчого судового засідання від 25 лютого 2019 року було задоволено клопотання позивача за первісним позовом та призначено судову автотоварознавчу експертизу щодо визначення ринкової вартості автомобіля марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення КНДІСЕ та провадження по справі зупинено.  (а.с.67-68). Після отримання висновку експерта ухвалою від 02 травня 2019 року було відновлено провадження по справі зі стадії підготовчого судового засідання та призначено підготовче засідання по справі на 17 травня 2019 року (а.с.89). Крім того, під час судового розгляду за заявою позивача за первісним позовом ухвалою від 21 травня 2019 року судом  в порядку забезпечення позову було накладено арешт на автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску (а.с.121-122).  Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу і матеріали заяви про забезпечення позову 29 травня  2019 року направлені до апеляційної інстанції (а.с.111). На дату розгляду цивільної справи відомості про апеляційний розгляд зазначеної ухвали у суду відсутні, оскільки відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи. 

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, наданими учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень щодо позову, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.07.2016 р. (а.с.8).  Шлюб розірвано 13 листопада 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 13.11.2018 р. (а.с.7). Згідно висновку експерта від 25 квітня 2019 року ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21101, державний реєстраційний № НОМЕР_2 , зі строком експлуатації 12, 332 років, станом цін на момент огляду складала 51 109, 59 грн. (а.с.80-85).

В судовому засіданні при розгляді первісного позову учасниками справи в поясненнях, наданих суду, визнано той факт, що предмети первісного позову - автомобіль та меблева стінка -  були придбані за період шлюбу за спільні кошти,  дані обставини визнані судом, поскільки не було обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, тому у відповідності до ст. 82 ЦПК України даний факт не доказувався під час судового розгляду як обставина, визнана учасниками справи. Також учасники справи визнали вартість меблевої стінки – 8000 грн., дана обставина також не доказувалась під час судового розгляду.

Аналізуючи встановлені обставини первісного позову, суд приходить до висновку, що автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 51 109, 59 грн. та меблева стінка вартістю 8000 грн. – придбані за період шлюбу за спільні кошти з метою їх спільного використання.

Під  час розгляду справи та оцінки доказів, суд прийшов до висновку про відхилення наступних доказів, які подані відповідачем за первісним позовом на підтвердження своїх заперечень.

Так, згідно копії довідки філії Чернігівського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 04.01.2019 року, 16 листопада 2018 року ОСОБА_3 отримав споживчий кредит і станом на 04.01.2019 року кредитна заборгованість становить 96 465, 00 грн. (а.с.19). Аналізуючи зазначений доказ, суд приходить до висновку, що він не містить інформацію щодо предмета доказування – обставин, що підтверджують заперечення відповідача за первісним позовом, так як не відноситься до періоду шлюбу між сторонами, який було розірвано 13 листопада 2018 року, відповідачем за первісним позовом не обґрунтовано його належність для підтвердження своїх заперечень,  тому суд не бере його до розгляду як неналежний доказ у відповідності до ч.4 ст. 77 ЦПК України. Так само не береться судом до розгляду як неналежний доказ і копія довідки Пенсійного фонду України про застраховану особу, яка містить інофрмацію про доходи ОСОБА_3 , яку подав на підтвердження того, що в період шлюбу він працював та отримував дохід, оскільки зазначена обставина не є предметом позову та не оспорюється позивачем за первісним позовом (а.с.20).

Копії доказів про те, що батько відповідача за первісним позовом – ОСОБА_4 – звертався до Талалаївського ВП з приводу неправомірних дій батька позивача ОСОБА_5 – талон-повідомлення № 2 від 03.01.2019 року, копія заяви ОСОБА_4 на ім`я начальника Талалаївського ВП від 03.01.2019 року, копія пояснення ОСОБА_4 від 03.01.2019 року (а.с.21-23), також не відносяться до предмета заперечення за первісним позовом, побутова техніка, про яку йдеться в заяві та поясненні, не є предметом ні первісного ні зустрічного позовів, факти, викладені в заяві, не стосуються особисто позивача ОСОБА_1 , тому суд не бере їх до розгляду як неналежні у відповідності до ч.4 ст. 77 ЦПК України.

Також суд при аналізі долучених до відзиву копії квитанції від 22.12.2013 року на придбання пральної машини та рідкокристалічного телевізора на загальну суму 4999 грн. та копії електронного переказу Укрпошти від 11.01.2014 року на суму 336, 25 грн. (а.с.24-25), вважає за необхідне заначити, що  дані копії не відносяться до періоду шлюбу між сторонами, що був укладений 26 липня 2016 року, не містить інформацію щодо предмета доказування, тому суд не бере їх до розгляду як неналежні у відповідності до ч.4 ст. 77 ЦПК України. Отримання відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 грошових коштів за автомобіль також не є предметом ні первісного  ні зустрічного позовів, тому  суд відкидає докази, надані відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 на підтвердження даного факту – копію заяви,  копії пояснень як неналежні докази, які не відносяться до предмета доказування. (а.с.27-29).

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень як первісного так і зустрічного позовів, суд приходить до висновку, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу поділу спільного майна подружжя, які регулюються як загальними положеннями Цивільного Кодексу України,  так і спеціальними нормами Сімейного Кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно із ч. 1ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.  Відповідно до ст. 71 СК України, спір про порядок поділу спільного сумісного майна подружжя може бути вирішений судом. Неподільне майно присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умов попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. 

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» №16 від 12.06.1998 року в редакції від 21.12.2007 року, що є чинним на даний час, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.  Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи норму права, передбачену ст. 60 СК України, та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.  Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.  Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма  статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою. 

Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.           

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них. Відповідно до ч. 1ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.  Придбавши рухоме майно - автомобіль та меблеву стінку під час перебування в шлюбі, позивач та відповідач за первісним позовом набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень та її право на рівну частку в майні презюмується.  Положення п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 р. № 11, визначає, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні врахувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Таким чином, придбане під час перебування сторін у шлюбі рухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін, і будь-яких доказів щодо належності цього майна лише відповідачу, на якого був зареєстрований автомобіль, чи позивачу, у користуванні якої на даний час знаходиться меблева стінка, суду не надано.  

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, як це передбачено ч.ч.1, 2 ст.71 СК України, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки, як передбачає ч.2 ст. 364 ЦК України.  Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.    

Поскільки в ході розгляду первісного позову суд прийшов до висновку, що автомобіль ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та меблева стінка вартістю 8000 грн. – придбані за період шлюбу за спільні кошти з метою їх спільного використання, тому відповідають критеріям, встановленим ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України та є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між позивачем та відповідачем за правилами, передбаченими Сімейним та Цивільним законодавством.  Застосовуючи правила поділу майна, суд виходить з того, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 08 травня 2019 року внесено на депозитний рахунок суду кошти в сумі 21 554, 79 грн. згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи на аркуші 97.           

При поділі спільного майна подружжя в даному спорі, суд застосовує принцип рівності.  Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом у відповідності до ст. 11 ЦПК України та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.          

Таким чином, застосуванню в даному випадку підлягає положення ч.5 ст. 71 СК України, що передбачає присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, тому суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі.  Обраховуючи розмір частки, суд виходить із встановлених в судовому засіданні та визнаних сторонами вартості автомобіля та меблевої  стінки, що складає відповідно 51 109, 59 грн. та 8000 грн, що в загальному становить 59 109, 59 грн, що з врахуванням презумпції рівності частка кожного з подружжя складає  29 554, 80 грн. Поскільки позивач просить суд виділити їй в натурі автомобіль, і нею попередньо було внесено кошти на депозитний рахунок суду, та просить суд виділити відповідачу меблеву стінку, тому розмір грошової компенсації вартості частки відповідача у праві спільної сумісної власності  подружжя становить 21 554, 79 грн. таким чином, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі. 

Розглядаючи вимоги зустрічної позовної заяви, суд також керується наведеними вище положеннями як Цивільного так і Сімейного законодавства щодо спільної сумісної власності подружжя.               

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не доведено, що зазначене в зустрічному позові майно, а саме – зварювальний апарат, три металопластикові вікна, бензопила SPAPKYTV 3540, котел газовий,  коса бензинова Т4200, дров`яний котел, полірувальна машина ПМЗ 2000/180, акумулятор СТ – 60, болгарка Sturm АО 9514 НОМЕР_5 , акумулятор СТ – 100, антифріз 10 л, термостат та датчик – придбано під час шлюбу за спільні кошти (джерело набуття), та з метою, яка б дала можливість суду при вирішенні зустрічного позову надати йому правовий статус спільної сумісної власності подружжя, тобто використання при веденні спільного господарства. Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи, зазначила, що деякі речі з перелічених в позовній заяві взагалі належать її батькам, про існування інших речей їй взагалі невідомо, при веденні спільного господарства вони не використовувались.        

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено та в судовому засіданні не встановлено наявність необхідних фактів, у суду відсутні підстави для застосування положення ст. 60 СК України щодо наведеного в зустрічній позовній заяві майна для надання йому статуту спільної сумісної власноті подружжя, яке би в подальшому підлягало поділу. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3   При прийнятті даного рішення по зустрічному позову суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).      

Частиною 5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про  розподіл судових витрат. Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, до яких належать судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних  з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням експерта. Стаття 141 ЦПК України встановлює розподіл судових витрат між сторонами, а саме – інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.  Згідно до положень ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з розрахунку суми, витраченої на професійну правничу допомогу, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, понесених позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та долучених до нього додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 04 січня 2019 року та квитанції № 27 від 23 січня 2019 року (а.с.112-114), сторонами за договорами про надання правничої допомоги, додатками до договору, розмір понесених позивачем витрат складає 9600 грн.  Поскільки суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, тому  зазначена сума в повному обсязі підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом.  При вирішенні даного питання судом враховується висновок Верховного Суду по справі № 922/1350/18, викладений ним у Постанові  від 04 червня 2019 року, де зазначено, що суд не може самостійно (без відповідного клопотання) зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Поскільки  відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні не заявляв відповідного клопотання, тому у суду відсутні підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.  

Крім того, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., який документально підтверджений квитанцією від 27.12.2018 року (а.с.1). Поскільки суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, тому  зазначена сума в повному обсязі також підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом.  Також під час розгляду справи судом призначалась судова автотоварознавча експертиза, і позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті витрат експерта на загальну суму 1884 грн., а саме - 1099 грн. згідно рахунку від 18.03.2019 року (а.с. 92) а 785 грн. згідно рахунку від 10.04.2019 року (а.с.77). Поскільки суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, тому  зазначена сума в повному обсязі також підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за первісним позовом.          

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як на підставу позовних вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності,  встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову, в той час як із  встановлених в судовому засіданні фактів, наданих позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 доказів та вимог закону, суд прийшов до висновку, що ним в  судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено, що саме діями відповідача порушено його права, а тому пред`явлені зустрічні позовні вимоги  є безпідставними і задоволенню не підлягають. 

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 57, 60,63, 69, 71 СК України, ст. ст. 325, 364, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 58-60, 76-84, 89, 133, 141, 211, 259,  264-265  ЦПК України, суд,-

                                ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Припинити право власності ОСОБА_3 на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на  автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Зобов`язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ 21101, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у технічно справному стані.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 21 554 (двадцять одну тисячу п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 79 коп., які перебувають на депозитному рахунку Талалаївського районного суду.

Виділити у ОСОБА_6 меблеву стінку. Припинити право власності ОСОБА_1 на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на меблеву стінку. Зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_3 меблеву стінку у належному стані.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. у відшкодування сплаченого судового збору, 9600 (дев`ять тисяч шістсот) грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу, 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи, всього – 12 188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 80 коп. у рахунок відшкодування судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – Талалаївська дільниця Прилуцького відділення ПАТ «Чернігівгаз», про поділ майна подружжя – відмовити.

Судові витрати по зустрічному позову залишити по фактичному понесенню сторонами.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду  протягом 30 днів з дня  складення повного судового рішення.

Сторони-

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 . 

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 . 

Повний текст рішення суду виготовлений 20 червня 2019 року.

                Суддя                 Л.В.Тіщенко