Номер провадження: 22-ц/813/2195/19

Номер справи місцевого суду: 2-667/11

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 року м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

за участі секретаря - Чепрас А.І.

з участю: ОСОБА_1 .

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2017 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_4 ) до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_4 ) про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельну ділянку,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.06.2011 року частково задоволено позов ОСОБА_4 Суд: зобов`язав ОСОБА_2 не чинити у будь-який спосіб перешкод ОСОБА_4 у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0,059 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, витребувавши вказану земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 , передавши її ОСОБА_4 ; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1000,00 гривень, судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 42,50 гривень та суму витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 гривень. ОСОБА_2 у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.12.2011 року рішення суду першої інстанції від 02.06.2011 року залишено без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.07.2017 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Суд: замінив стягувача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконавчому листі № 2-667/11 від 30.06.2017 року про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити у будь-який спосіб перешкод ОСОБА_4 у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою АДРЕСА_1, площею 0,059 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, витребувавши вказану земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_2 , передавши її ОСОБА_4 , стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень, судових витрат по сплаті державного мита у розмірі 42,50 гривень та витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 гривень на нового стягувача (правонаступника і спадкоємця ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 .

03.07.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання з тих підстав, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.07.2017 року замінено стягувача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на неї, ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_4 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.08.2017 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволено. Суд: поновив ОСОБА_1 строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання, виданих на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.07.2017 року.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 28.08.2017 року, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 зазначає:

Ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України в редакції на момент постановления ухвали та без урахування роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24.10.2008 N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»; суд поновив строк правонаступнику сторони на пред`явлення виконавчого документа через пять років після отримання ним права на спадкування; суд в ухвалі не мотивував своїх висновків щодо наявності поважних причини для його пропуску та дійшов безпідставних висновків про те, що рішення суду від 02.06.2011 року досі не виконано; рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 червня 2011 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.12.2011 року по справі № 2-667/11 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 було задоволено, рішення суду набрало законної сили 08.12.2011 року і у 2012 році виконано ним у повному обсязі, а саме усунуті перешкоди ОСОБА_4 у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0,059 га, яка належала ОСОБА_4 ; перебіг строку на пред`явлення виконавчого листа із примусового виконання рішення суду від 02.06.2011 року розпочався з моменту набрання рішенням законної сили 08.12.2011 року; на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплинуло 5 із 36 місяців, відведених на пред`явлення судового рішення до примусового виконання; ІНФОРМАЦІЯ_3 закінчився шестимісячний термін на прийняття спадщини правонаступником померлої - ОСОБА_1 , решта 31 із 36 місяців, відведених на пред`явлення судового рішення до примусового виконання, сплинули для правонаступника ОСОБА_4 04.06.2015 року; ОСОБА_1 звернулась із заявою про поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання 03.08.2017 року, тобто більше ніж через два роки після того, як сплив строк на пред`явлення рішення суду до примусового виконання; суд не встановив, що завадило ОСОБА_1 подати виконавчий документ для виконання у встановлені законом строки та взагалі не мотивував своїх висновків стосовно поважності пропуску дворічного строку; з 2012 року і по теперішній час земельна ділянка знаходиться у безперешкодному володінні та користуванні позивача та її правонаступника; поновлення судом процесуального строку на власний розсуд без наявності поважних причин та незрозуміло для чого, є порушенням принципу правової визначеності, який проголошено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й неодноразово висвітлювався у рішеннях ЄСПЛ.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, зазначаючи:

ОСОБА_2 , як вбачається з виконавчого провадження, отримував усі виклики та вимоги державного виконавця з жовтня 2017 та був добре обізнаний про заміну сторони у виконавчому провадженні, надавав державному виконавцю заяви щодо зобов`язання не чинити перешкоди їй у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а його апеляційна скарга викликана лише не бажанням сплачувати виконавчий збір у сумі 6 400 грн.; рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 02.06.2011 р., залишеним без змін апеляційного суду Одеської області від 08.12.2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної та шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволений частково; 05.07.2017 р. вона звернулась із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки є спадкоємцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 20.07.2017 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувана ОСОБА_4 на неї, ОСОБА_1; з виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_2 надавав пояснення про те, що він не перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою і не має до неї ніякого відношення, оскільки ділянка оформлена на іншу людину; в акті державного виконавця від 14.06.2018 року зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язався не чинити їй перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; на даний час ОСОБА_2 продовжує вводити в оману суд, оскільки і досі перешкоджає їй користуватися земельною ділянкою, встановивши ворота і розташувавши на земельній ділянці своїх собак; вона зверталась з цього приводу до правоохоронних органів, але отримала відповідь про те, що між ними склалися цивільно-правові відносини; тривала заміна сторони у відбулася з об`єктивних причин; по-перше, для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, їй знадобилось звернутися до суду і отримати судове рішення Приморського районного суду м. Одеси справі від 11.12.2012 № 1522/25611/12 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 ; по - друге, вона тривалий час надавала допомогу батьку її чоловіка, який був інвалідом 1 групи, що підтверджується необхідною медичною документацією, у зв`язку з чим не мала часу займатися виконанням рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, постановленого у 2011 році; практика Європейського суду з прав людини (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції», «Шмалько проти України»), переконливо свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення, при цьому, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін; пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції зазначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і до виконання на всій території України; розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 року зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на судовий захист; у контексті наведених положень цілком незрозумілим є обмеження права на виконання судового рішення шляхом встановлення строку (який не можливо визнати тривалим) для подання документа до державної виконавчої служби та встановлення наслідків пропуску у вигляді позбавлення права стягувача на виконання судового рішення; пропуск строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, ніяким чином не має наслідком припинення зобов`язання боржника, виконання якого залишається обов`язковим для останнього в силу приписів статті 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України; нормою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлене часове обмеження, вихід за межі якого має наслідком позбавлення особи можливості примусового виконання рішення суду, що автоматично свідчить про позбавлення права особи на суд, оскільки виконання судового рішення є його завершальною складовою частиною; така обставина, як пропуск строку на подання документа до виконання не може ставити під сумнів встановлену Конституцією і конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод обов`язковість виконання рішення; відповідач ОСОБА_2 грубо зловживає своїми правами сторони у справі, тривалий час не виконує судове рішення, яке набрало чинності, звертається до апеляційного суду з необґрунтованими апеляційними скаргами з метою уникнути стягнення 6 400 грн. судового збору; вона категорично заперечує, що рішення, яке набрало чинності 08.12.2011 року, було виконано апелянтом у 2012 році у повному обсязі, оскільки ці твердження не мають документальних підтверджень і є надуманими; вона не може попасти на свою земельну ділянку; посилання апелянта на те, що спливло 36 місяців з дати пред`явлення судового рішення до виконання лише свідчить про те, що він взагалі не має наміру виконувати рішення, що є неприпустимим і грубим порушенням Конституції України та вимог цивільного законодавства: посилання апелянта на рішення Європейського Суду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не стосуються даних правовідносин.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву правонаступника ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання виходив з того, що ухвалою суду від 20.07.2018 року замінено стягувача ОСОБА_4 її правонаступником ОСОБА_1 , при цьому, рішення суду не виконано і не втратило своєї законної сили (а.с.255,256 т.1).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 02.06.2011 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.12.2011 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, суд зобов`язав ОСОБА_2 у будь-який спосіб не чинити перешкод ОСОБА_4 у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою АДРЕСА_1, площею 0,059 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900015, кадастровий номер № НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва, витребувавши земельну ділянку з незаконного володіння ОСОБА_2 , передавши її ОСОБА_4 . Крім того, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суд стягнув моральну шкоду у розмірі 1000 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн. та суму витрат на ІТЗ судового збору розмірі 120 грн. У задоволенні решти позову відмовлено, ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і державних актів на право власності на земельну ділянку (а.с. 184, 185-220 т.1).

Рішення суду від 02.06.2011 року набрало чинності 08.12.2011 року і підлягало виконанню у строк до 08.12.2014 року (а.с.232,233 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка і стягувач ОСОБА_4 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого, успадкувала після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 0,0585 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва (а.с.234 -239 т.1).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28.07.2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження (а.с.240,241 т.1).

03.08.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання (а.с.246-249 т.1).

На підтвердження поважності причин пропуску строку надано епикриз стосовно ОСОБА_1 , який проходив стаціонарне лікування в період з серпня по вересень 2013 року (а.с.252 т.1) і довідку до акту МСЕК від 20.04.2016 року про встановлення ОСОБА_1 у квітні 2016 року інвалідності 1 групи (а.с.213 т.1).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в 10 денний строк ( ст. 371 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення заяви).

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу (ст. 433 ЦК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції).

Зважаючи на викладене, процесуальним законодавством передбачено право стягувача звернутись до суду із заявою про поновлення (відновлення) строку для пред`явлення виконавчого до виконання, і, у разі, якщо суд визнає причини пропуску такого строку поважними, у особи відновиться право на виконання рішення.

Разом з тим, поважність таких причин є суб`єктивною категорією і їх оцінка залишається на розсуд суду.

Строк виконання рішення суду від 02.06.2011 року, яке набрало чинності 08.12.2011 року, відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення) становив 3 роки, тобто рішення суду від 02.06.2011 року (чинне з 08.12.2011 року) підлягало виконанню у строк з 08.12.2011 року по 08.12.2014 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка і стягувач ОСОБА_4 померла.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 37 ЦПК України у редакції, на час смерті ОСОБА_4 і ст. 55 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції).

Колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку правонаступництво після смерті ОСОБА_4 настало щодо виконання рішення суду від 02.06.2011 року лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрат по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120 грн., що узгоджується з вимогами ст. 1218 ЦК України.

Так, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Разом з тим, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права (ст. 1219 ч.1 п.1 ЦК України).

За таких обставин, відсутнє правонаступництво після смерті ОСОБА_4 щодо виконання рішення суду від 02.06.2011 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 у будь-який спосіб не чинити перешкод ОСОБА_4 у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0,059 га, кадастровий номер № НОМЕР_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва, з витребуванням земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 і передачею її ОСОБА_4 , оскільки права щодо усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з передачею її ОСОБА_4 нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, тобто є особистими немайновими правами спадкодавця і тому спадкуванню не підлягають.

ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала й не надала на підтвердження своїх доводів про поважність причин пропуску строку належних доказів того, які поважні причини мали місце в період з 15.11.2013 року, коли вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом і по 08.12.2014 року, строк виконання рішення суду.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 протягом більше як рік мала можливість пред`явити до виконання виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрат по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120 грн.

ОСОБА_1 , у встановлений законом строк, не вчинила зазначених дій і не надала ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Сам по собі факт того, що рішення суду не виконано і не втратило своєї законної сили, як виходив суд першої інстанції, не є підставою для поновлення процесуального строку, оскільки такий строк може бути поновлено з причин, визнаних судом поважними.

Зважаючи на те, що відсутнє правонаступництво щодо виконання рішення суду від 02.06.2011 року в частині зобов`язання ОСОБА_2 у будь-який спосіб не чинити перешкод ОСОБА_4 у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, ОСОБА_1 не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку в частин стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрат по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120 грн. у період з 15.11.2013 року по 08.12.2014 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Доводи ОСОБА_1 про те, що: з виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_2 визнав, що він не перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою і не має до неї ніякого відношення, оскільки ділянка оформлена на іншу людину; в акті державного виконавця від 14.06.2018 року зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язався не чинити їй перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою; на даний час ОСОБА_2 продовжує вводити в оману суд, оскільки і досі перешкоджає їй користуватися земельною ділянкою, встановивши ворота та розташувавши на земельній ділянці своїх собак і з цього приводу вона була вимушена звернутись до правоохоронних органів; тривала заміна сторони відбулася з об`єктивних причин; по-перше, для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, їй знадобилось звернутися до суду і отримати судове рішення Приморського районного суду м. Одеси справі від 11.12.2012 № 1522/25611/12 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_4 , а по - друге, вона тривалий час надавала допомогу батьку її чоловіка, який був інвалідом 1 групи, що підтверджується необхідною медичною документацією, у зв`язку з чим не мала часу займатися виконанням рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, постановленого у 2011 році; практика Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини, статті 124, 129 Конституції, рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 року у справі №5-рп/2013, свідчать про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на судовий захист; пропуск строку на пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, ніяким чином не має наслідком припинення зобов`язання боржника, виконання якого залишається обов`язковим для останнього в силу приписів статті 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України; відповідач ОСОБА_2 грубо зловживає своїми правами сторони у справі, тривалий час не виконує судове рішення, яке набрало чинності, звертається до апеляційного суду з необґрунтованими апеляційними скаргами з метою уникнути стягнення 6 400 грн. судового збору; вона до цього часу не може користуватись своєю земельною ділянкою, - не заслуговують на увагу.

Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції», «Шмалько проти України») свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на судовий захист (справа №5-рп/2013 Конституційний Суд України від 26.06.2013 року).

Разом з тим, поновлення судом процесуального строку на власний розсуд без наявності поважних причин є порушенням права на судовий захист, визначеного пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, поновлення процесуального строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання без поважних причин призведе до порушення права на судовий захист, у даному випадку, до порушення прав боржника ОСОБА_2

Всупереч вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) і ст. ст. 76-81 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції), ОСОБА_1 не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску нею строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрат по сплаті державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрат на ІТЗ у розмірі 120 грн. в період з 15.11.2013 року по 08.12.2014 року.

Ствердження стягувача про те, що боржник визнав, що не перешкоджає їй у користуванні земельною ділянкою і не має до земельної ділянки ніякого відношення, на даний час ОСОБА_2 продовжує вводити суд в оману, оскільки і досі перешкоджає їй користуватися земельною ділянкою, встановивши ворота та розташувавши на земельній ділянці своїх собак не є підставою для поновлення процесуального строку.

ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, як власник земельної ділянки, може захистити своє порушене право володіння та користування спірною земельною ділянкою.

Посилання ОСОБА_1 на ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України безпідставні, оскільки зазначені норми матеріального права не регулюють питання поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч.3 п.3 ЦПК України).

Апеляційна скарга ОСОБА_2 містить доводи про розгляд заяви щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за його відсутності (а.с.3 т.2).

У справі відсутні докази про належне сповіщення боржника ОСОБА_2 у судове засідання на 28.08.2017 року.

Приймаючи до уваги, що заява про поновлення строку вирішена судом першої інстанції за відсутності боржника, якого суд не сповіщав про розгляд заяви, суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення питання про поважність причин пропуску строку, висновки суду в ухвалі не відповідають обставинам справи, суд порушив норми ст. 1219 ч.1 п.1 ЦК України, ст. 55 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала суду від 28.08.2017 року скасуванню з прийняттям нового судового рішення по суті заяви.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 серпня 2017 року про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання - скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 21.06.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Г.Я. Колесніков