УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Чепура О.М.
суддів Литвинова О.М., Гончарова Г.Г.
за участю прокурора Андрєєвої Ж.М.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3,ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засідання 23 червня 2006 року у
місті Донецьку кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_4,
адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, потерпілого
ОСОБА_6, державного обвинувача Степанова Н.В. на вирок
Маріїнського районного суду Донецької області від 19 лютого 2006
року,
встановила:
зазначеним вироком
ОСОБА_4, громадянка України, судима, засуджена за ст. 121 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі,
ОСОБА_3, громадянка Російської Федерації, не судима, засуджена за ст. 122 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі. На
Справа № 11а- 1765 головуючий Подолянчук І.Н.
Категорія ст. 121 ч.2 КК України доповідач суддя Литвинов О.М.
підставі ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання, якщо вона протягом трирічного іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на неї судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком встановлено, що ОСОБА_3 спільно проживала з потерпілим ОСОБА_6 та разом з ним, за відповідну грошову допомогу, орендувала у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. 11 березня 2006 року, в другій половині дня, у вказану квартиру, де знаходились тимчасові мешканці - потерпілий ОСОБА_6 та ОСОБА_3, прийшлаОСОБА_4, після чого вони почали вживати спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_3, що ОСОБА_6у її відсутність ображав та схиляв до сумісного проживання з ним. Після цього, приблизно о 17 год. ЗО хв. 11 березня 2004 року, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин, засуджена ОСОБА_4 почала умисно, зі значною силою наносити ОСОБА_6, що лежав на підлозі кімнати удари ногами в область голови та грудної клітини, а також по іншим частинам тіла, підстрибувала та масою свого тіла приземлялася ногами на грудну клітину потерпілого, заподіявши тим самим ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, які є у причинному зв'язку зі смертю потерпілого та легкі тілесні ушкодження.
Крім того, у той же час та у вищевказаному місці, у стані алкогольного сп'яніння засуджена ОСОБА_3, умисно заподіяла декілька ударів руками та ногами в область голови потерпілого ОСОБА_6, заподіявши йому, тим самим, тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є у причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
В апеляціях:
- засудженаОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку та закриття щодо неї провадження по справі, при цьому посилається на те, що потерпілого вбила ОСОБА_3. Крім того,ОСОБА_4 звертає увагу апеляційного суду на те, що у неї на утриманні знаходиться неповнолітня донька, яку вона виховує самостійно;
- адвокат ОСОБА_5, яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_4 ,
ставить питання про скасування вироку та закриття провадження по
справі, при цьому посилається на те, що висновки суду про вину
засудженої ОСОБА_4 у вчиненні злочину ґрунтуються тільки на
показаннях засудженої ОСОБА_3 та не підтверджується іншими
доказами;
· потерпілий ОСОБА_6 ставить питання про зміну вироку щодо ОСОБА_3 та перекваліфікації її дій з ст. 122 ч. 1 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі, при цьому посилається на те, що судом призначено останній надто м'яке покарання;
· державний обвинувач Степанова Н.В. просить про скасування вироку щодо ОСОБА_3 з постановленням нового вироку, яким визнати ОСОБА_3 винною в скоєнні злочину за ст. 122 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, при цьому посилається на те, що судом призначено занадто м'яке покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України;
Заслухавши доповідача, прокурора Андреєву Ж.М., яка підтримала апеляцію державного обвинувача, засудженуОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію, засуджену ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_1, які просили про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колгеія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задволення апеляцій засудженоїОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 зі скасуванням вироку та направленням справи на додаткове розслідування з таких підстав.
Суд першої інстанції' встановив, що ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, умисно заподіяла декілька ударів руками та ногами в область голови потерпілого ОСОБА_6, заподіявши йому, тим самим, тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є у причинному зв'язку зі смертю потерпілого.
Таким чином, суд першої інстанції' дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України.
Наведений висновок місцевим судом було зроблено передчасно без врахування інших доказів по справі та у звязаку з нехтуванням показаннями ОСОБА_4 стосовно дій ОСОБА_3.
Так, в ході досудового слідства ОСОБА_4 послідовно вказувала на те, що інціатором фізичної розправи над потерпілим Дувинським була ОСОБА_3, яка жорстоко била потерпілого, в тому числі в область грудної клітини. В свою чергу, остання зазначала, що тяжкі тілесні укодження потерпілому ОСОБА_6 заподіяла ОСОБА_4. За такими обставинами важливою обставиною для кваліфікації' дій як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 є встановлення мотиву вчинення злочину. Але ж, звертає на себе увагу той факт, що суд не встановив мотив вчинення ОСОБА_3 злочину та встановив подію злочину починаючи з того моменту, як потерпілий ОСОБА_6знаходився на підлозі, не з"ясувавши як останній туди потрапив. Наведене свідчить, що суд першої інстанції, при постановленні вироку, порушив вимоги ст. 334 КПК України у звязку з чим вирок підлягає скасуванню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що місцевий суд визнав низку доказів недопустимими. Так, суд визнав недопустимими протоколи оглядів речових доказів, які були датовані 13 березня 2004 року та висновки судово - цитологічної та імунологічної експертиз по речових доказах. При цьому місцевий суд визнав наведені докази недопустимими у зв"язку з тим, що справа була в провадженні слідчого Онищенко, а вказані огляди провадила слідча - Грошева. Висновок, щодо недопустимості вказаних доказів є передчасним. Як вбачається з матеріалів справи слідчі дії слідчим Грошевою було проведено 13 березня 2004 року, з додержанням вимог ст.ст. 190-191 КПК України. А кримінальна справа за фактом вчинення злочину щодо ОСОБА_6 за ст. 121 ч.2 КК України була порушена слідчою Онищенко 13 березня 2004 року. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недопустимість наведених доказів є передчасним тому що суду першої інстанції належало перевірити чи були проведені огляди слідчою Грошевою до порушення кримінальної справи чи після. Крім того, суду першої інстанції необхідно було встановити чи відповідають зазначені в протоколах дані фактичним обставинам, - ця можливість у суду була з урахуванням, що огляд було проведено у присутності понятих за участю експерта. Тільки після встановлення зазначених обставин суду необхідно було зробити висновок щодо допустимості доказів.
За такими обставинами колгеія суддів вважає окрему постанову місцевого суду такою, що підлягає скасуванню.
В ході судового слідства представником державного обвинувачення було змінено обвинувачення ОСОБА_3, - дії останньої було перекваліфіковано на ч.1 ст. 122 КК України. Така позиція передчасна та грунтується тільки на не послідовних показаннях ОСОБА_3.
Приймаючи до уваги, що змінене прокурором обинувачення ОСОБА_3 свідчить про позицію органу досудового слідства, а з огляду на докази, які є в справі в діях останньої вбачається склад іншого, більш тяжкого злочину, колгеія суддів вважає за необхідне направити справу для провадження додаткового розслідування в ході якого необхідно провести додаткове відтворення обстановки та обставин події за участю та по показанням ОСОБА_4 та з огляду на сукупність усіх доказів та встановленого мотиву дій ОСОБА_3 перепред"явити відповідне обвинувачення як ОСОБА_4 так і ОСОБА_3.
Обговорюючи доводи апеляції державного обвинувача колегія суддів вважає їх необгрунтованими.
Так, в апеляції державний обвинувач посилається на те, що призначаючи покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції порушив вимоги ст. 65 КК України, між тим ставить питання про призначення останній покарання у вигляді З років позбавлення волі. Але ж, складається враження, що держдавний обвинувач, при подачі апеляції не ознайомився з вироком в якому вказано, що ОСОБА_3 призначено саме таке покарання. За такими обставинами колегією суддів апеляція державного обвинувача визнається такою, що не підлягає задоволенню. У той же час усі інші апеляції' підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію державного обвинувача Степанової Н.В. залишити без задволення.
Апеляції' засудженої ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2005 року стосовноОСОБА_4 та ОСОБА_3 та окрему постанову - скасувати, а справу направити прокурору Кіровського району м. Донецька для організації додаткового досудового розслідування.
Запобіжний захід щодоОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без зміни - підписку про невиїзд.