ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

21 червня 2019 року

м. Харків

справа № 643/5280/15-ц

провадження № 22ц/818/2843/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Кругової С.С., Маміної О.В.,

учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал»

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу

за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року, ухвалене суддею Єлізаровим І.Є.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - КП «Харківволоканал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач користується житловою площею за адресою: АДРЕСА_1 та не виконує своїх обов`язків по оплаті наданих позивачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 3 334,34 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 грудня 2011 року по 28 лютого 2015 року - 2 084 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 березня 2000 року по 28 лютого 2015 року - 943,97 грн; індекс інфляції - 268,13 грн; 3% річних від простроченої суми - 37,93 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на корить КП «Харківводоканал» заборгованість в сумі 3 334,34 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є споживачем послуг, які надає відповідач, однак вартість їх не сплачує, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не була повідомлена про час та місце розгляду справи, а тому не мала змоги надати свої заперечення. Вказую, що оскільки рішення було ухвалено в заочному порядку, вона не мала можливості подати заяву про застосування строку позовної давності. Вважає, що позивачем був пропущений трирічний строк для звернення до суду із вказаними вимогами. Також зазначає, що не укладала договору з позивачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і таким чином вважає позовні вимоги безпідставними.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову та малозначності справи, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 користується житловою площею за адресою: АДРЕСА_1 та не виконує своїх обов`язків по оплаті наданих позивачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно сводної картки абонента за вищевказаною адресою утворилася заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, які надає КП «Харківводоканал»,яка складає 3 334,34 грн, а саме: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 грудня 2011 року по 28 лютого 2015 року - 2 084 грн; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 березня 2000 року по 28 лютого 2015 року - 943,97 грн; індекс інфляції - 268,13 грн; 3% річних від простроченої суми - 37,93 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон України № 1875-IV від 24.06.2004) житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами права споживач зобов`язаний оплатити надані житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують такі права та обов`язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням.

Так, установивши, що відповідач є споживачем послуг, які надає відповідач, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення вказаних коштів з відповідача.

Між тим, матеріали справи свідчать про те, що відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності до спірних правовідносин (а.с.112).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

З позовної заяви вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення 01 липня 2013 року, отже позивач здійснив своє право на захист своїх порушених прав в липні 2013 року.

Із позовною заявою представник КП «Харківводоканал» звернувся 31.03.2015 року.

Таким чином перебіг строку позовної давності відраховується з 01 липня 2010 року.

На підставі розрахунків позивача колегією суддів визначено розмір заборгованості за період з липня 2010 року по лютий 2015 року, яка підлягає стягненню з відповідача та становить 1 601 грн 62 коп.

З розрахунків 3% річних та індексу інфляції вбачається, що розрахунок здійснювався за період з 01.03.2012 по 28.08.2015, тобто в межах строку позовної давності.

У зв`язку із чим, індекс інфляції у розмірі - 268,13 грн та 3% річних від простроченої суми - 37,93 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Отже із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 1907,68 грн (1 601,62 + 268,13 + 37,93)

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміненню в частині суми стягнення.

Частинам 1, 2, 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позовні вимоги КП «Харківводоканал» задоволені на 57%.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог у сумі 152,73 грн.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 травня 2016 року змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь КП «Харківводоканал» заборгованість в сумі 1907,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь КП «Харківводоканал» судові витрати в сумі 152,73 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті

389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна