ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1474/17Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.

Провадження № 22-ц/817/461/19 Доповідач - Парандюк Т.С.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Сташків Б. І.,

за участі секретаря -Кантицької О.І.

та сторін - ОСОБА_1 та її представника адвоката Юзьвака І.Я.; представника третьої особи управління архітектурно-будівельної інспекції - Цимбал О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/1474/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Залозецька селищна рада Зборівського району, Управління архітектурно будівельної інспекції у Тернопільській області про знесення самочинного будівництва та приведення квартир у попередній стан,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Залозецька селищна рада Зборівського району, Управління архітектурно будівельної інспекції у Тернопільській області, про припинення будівельних робіт (самочинного будівництва) квартир АДРЕСА_2 та зобов`язати відповідачів знести самочинне будівництво у вищевказаних квартирах та привести їх у попередній стан.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачі у порушення встановлених будівельних норм і правил, у належних їм квартирах № 1 та № 2 провели добудову другого поверху без її згоди як співвласника багатоквартирного будинку - горища і даху та отримання відповідних дозвільних документів, чим порушили її право на належне використання свого майна - квартири АДРЕСА_3 , що може призвести до руйнування її квартири.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи - Залозецька селищна рада Зборівського району, Управління архітектурно будівельної інспекції у Тернопільській області про зобов`язання знести самочинне будівництво та привести квартири АДРЕСА_2 до попереднього стану - відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Зборівського районного суду від 19 лютого 2019 року по справі №599/1474/17 та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції при винесені рішення неправомірно послався на те, що ОСОБА_3 здійснював перепланування належної йому квартири на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області. Згідно листа Управління ДАБІ від 09.01.2018 року декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серії ТП143143301156 від 30.11.2014 року (яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 01.11.2017 року) відсутня у Реєстрі . Також, судом не враховано, як міг проводити будівельні роботи ОСОБА_3 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серія ТП143143301156 від 30.11.2014 року, коли власником квартири АДРЕСА_4 він став 01.11.2017 року.

Також, факт проведення ОСОБА_2 будівельних робіт у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_5 підтверджується тим, що протягом 2016-2017 років ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади з клопотанням провести перевірку незаконного будівництва за вищевказаною адресою, оскільки згоди як співвласниця будинку не давала.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначила, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що саме ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 , здійснював перепланування належної йому квартири на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Інспекцією архітектурно будівельного контролю у Тернопільській області, тобто з дотриманням встановлених будівельних норм і правил.

Також, позивачем не надано доказів, що внаслідок проведення будівельних робіт ОСОБА_1 створено пошкодження чи руйнування її квартири.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено за рахунок чого збільшилась площа її квартири є абсурдними, оскільки суд не вправі збирати докази, цей обов`язок покладений на позивача.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Юзьвак І.Я. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладеній у ній.

ОСОБА_2 в апеляційну інстанцію не з`явилась, будучи належним чином повідомленою по день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ТД ПАТ "Укрпошта", клопотань про відкладення розгляду справи не надала, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.

ОСОБА_3 подав заяву про слухання справи у його відсутності.

Представник третьої особи управління архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області Цимбал О.В. апеляційну скаргу не визнала, вважаючи рішення суду першої інстанції вірним і пояснила, що провести перевірку добудови чи перебудови квартир АДРЕСА_2 не мають можливості із-за відсутності їх власників. Управління дозвільних документів на проведення тих чи інших робіт відповідачам не надавало.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 41 Конституції України та частиною першої статті 319 ЦК України закріплено право приватної власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нею не доведено, що внаслідок проведення будівельних робіт відповідачами створено перешкоди у користуванні належної їй квартири, а також доступу до підвалів та руйнування будинку та її квартири.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що стверджується реєстраційним посвідченням за № 399 від 23.09.1992 року, житловою площею 27,4 кв м. ОСОБА_2 є власником квартири №2 , а ОСОБА_3 - квартири №1 на підставі договору купівлі-продажу від 1 листопада 2017 року. В будинку наявні три житлові квартири.

Тобто, сторони є співвласниками багатоквартирного одноповерхового будинку АДРЕСА_2 , 1903 року забудови.

Власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень (кладовки, сараю, горища, даху та ін..). Допоміжні приміщення передаються у спільну власність квартиронаймачів безоплатно.(ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Як вбачається із позовної заяви та підтверджено в апеляційній інстанції, ОСОБА_1 ставить питання про зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 знести самочинно надбудовані (другий поверх) над квартирами №1 та №2 та привести її до попереднього стану у зв`язку з тим, що вона як співвласниця будинку не давала згоди на вчинення цих будівельних робіт, а також вона, як співвласниця будинку позбавлена можливості повноцінно користуватись горищем та дахом будинку.

Стаття 369 ЦК України зазначає, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють, користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України приміщення загального користування, опорні конструкції багатоквартирного житлового будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у такому будинку, є спільним майном багатоквартирного житлового будинку, що належить на праві спільної сумісної власності усім власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку

Статтею 1, ч. 1 ст. 5, ч.1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зокрема, врегульовано особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування, у тому числі допоміжні, до яких належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, воно не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Стаття 7 Закону вказує, що співвласники зобов`язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Відповідно до пункту 1.3 рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1-2/2004 питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

В апеляційній інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на протязі 2016-2018 років провели самовільно реконструкцію своїх квартир із надбудовою другого поверху без нотаріально засвідченої згоди позивачки, як співвласниці будинку. Проведеною добудовою фактично було зруйновано горище та дах даного будинку.

Як свідчать документи в матеріалах справи, що згода ОСОБА_1 відсутня на проведення відповідачами надбудови (другого поверху) над їх квартирами і що ця добудова проведена без відповідних дозвільних документів. Дані обставини підтверджуються доказами: Залозецька селищна рада жодних рішень стосовно самовільного будівництва даного будинку не приймала (відповідь № 460 від 18.05.2017 року а.с.7); Залозецька селищна рада не надавала жодних дозволів ОСОБА_2 , яка зареєстрована по АДРЕСА_8 на реконструкцію та перепланування житлової квартири. Для вирішення даного питання ОСОБА_2 повинна представити в селищну раду, як додаток в письмові формі і нотаріально засвідчену заяву-згоду, як співвласника житлової квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 (відповідь № 987 від 09.10.2017 року, а.с.46); відповідно до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, ведення якого розпочато з 20.05.2011 року, відомості щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ТП143143301156 від 30.11.2014 року та декларації про початок будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_4 відсутні (відповідь ДАБІ від 09.01.2018 року за № 40-1019-1.3/31-18, а.с.93). Відсутність дозвільних документів на проведення будівельних робіт у відповідачів підтвердила і представник ДАБІ у Тернопільській області ОСОБА_5 в апеляційній інстанції.

Згідно листів Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 11.05.2017 року № 40-1019-1.8/1229-17, від 29.05.2017 року № 40-1019-1.13/1377-17, від 06.06.2017 року № 40-1019-1.9/1451-17 посадовими особами управління неодноразово із залученням працівників органу місцевого самоврядування, працівників поліції району було здійснено виїзди на об`єкт будівництва за вище згаданою адресою, проте замовник будівництва або уповноважена ним особа, на час виїзду, на об`єкті були відсутні. ОСОБА_2 не реагувала на виклики поліції для того, щоб забезпечити її явку для проведення перевірки законності проведення будови (а.с. 9-12).

Протоколом № 7 засідання постійно діючої комісії з питань розгляду звернень громадян Зборівської РДА від 18.09.2017 року зафіксовано факт добудови даного об`єкта відповідачами (а.с.123).

Із довідки № 138 від 05.12.2018 року, виданої Залозецькою селищною радою вбачається, що погоджувальних документів щодо реконструкції вказаного 3-квартирного житлового будинку із надбудовою другого поверху виконкомом селищної ради не надавалось. Поряд з цим теперішні власники повідомлені про призупинення будь-яких будівельно-монтажних робіт та їхнього подальшого проведення без погодження на засадах добросусідства. На сьогоднішній день будівельно-монтажні роботи не проводяться (а.с124).

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 4 січня 2019 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Провадження у справі у частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 щодо припинення проведення будівельних робіт у квартирах АДРЕСА_2 закрито у зв`язку із відмовою позивача від позовних вимог у цій частині.

Залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 - власника квартири АДРЕСА_4 .

Рішенням Зборівського районного суду від 25 червня 2018 року, залишеним без зміни постановою Тернопільського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири №1 в цьому ж будинку задоволено частково та визнано недійсним договір тільки в частині підвалів, в решті - відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Даним рішенням встановлено, що саме ОСОБА_3 здійснював перепланування своєї квартири на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданого Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області.

Відповідно до вимог ст. 82 ч.4 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційним судом вживались заходи щодо перевірки законності проведення реконструкції з надбудовою відповідачами у спірному будинку. ДАБІ у Тернопільській області надало відповідь, що в реєстрі ДАБІ відсутня декларація про готовність об`єкта до експлуатації ТП143143301156 від 30.11.2014 року та декларація про початок виконання будівельних робіт у квартирі №1 спірного будинку, а також неможливість проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які здійснили будівельні роботи з добудови другого поверху у своїх квартирах № 1 та АДРЕСА_2 із-за відсутності власників квартир на об`єкті та у відповідності до ст. 41 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 року № 553 не вправі проводити архітектурно-будівельний контроль за будовою, так як будівельні роботи на даний час не проводяться. Аналогічні пояснення надала їх представник ОСОБА_5 в апеляційній інстанції.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не надали суду доказів того, що спірне самочинне будівництво здійснено ними з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних норм та правил.

Таким чином, колегія суддів вважає, що проведенням реконструкції з надбудовою другого поверху над квартирами №1 та №2 по АДРЕСА_5 відповідачами було порушено право власності на майно позивачки, як співвласника горища та даху будинку, які перебувають у спільній сумісній власності всіх власників квартир та проведена без її письмової, нотаріально завіреної згоди, що привело до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дозвільні документи інспекції державного архітектурного контролю на початок проведення будівельно-монтажних робіт, декларації про початок будівництва з робочим проектом, рішення сесії селищної ради про відведення земельної ділянки під дане будівництво та прийняття в експлуатацію.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні ЄСПЛ справа "Серявін та інші проти України" зазначено, що проведення будівельних робіт ( реконструкція з надбудовою та інші) без згоди співвласника майна є порушенням його прав у розумінні статті 1 Першого протоколу.

Проаналізувавши матеріали справи у сукупності, колегія суддів вважає, що без згоди позивачки та через відсутність відповідної дозвільної документації проведене відповідачами будівництво другого поверху у багатоквартирному одноповерховому будинку мають ознаки самочинного будівництва, визначені ст.376 ЦК України, які призвели до порушення її права власності на допоміжні приміщення.

Відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивачки, шляхом знесення самочинно реконструйованого з надбудовою другого поверху над квартирами АДРЕСА_2 , є способом захисту прав та інтересів ОСОБА_1 , передбачених ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відновлення становища, яке існувало до порушення її прав , шляхом знесення самочинного будівництва в квартирах АДРЕСА_2 районну до приведення їх до попереднього стану.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом знесення самочинного будівництва в квартирах АДРЕСА_2 та приведення їх до попереднього стану..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2019 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

Б.І. Сташків