У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого	Кравченка К.М.
суддів	Дороніної В.П.,     Заголдного В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  “ 10 ” серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2005 року.

 

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2005 року

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше судимого

29.12.2003р. за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ст. 104 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

 

засуджено :

-    за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі,

-    за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

 

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено        4 роки позбавлення волі,

 

на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 29.12.2003р. і остаточно визначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі.

 

Цим вироком засуджені :

 

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянин України, раніше не судимий,

 

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі,

 

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

громадянин України, раніше не судимий,

 

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі,

 

на підставі ст. ст. 104, 75, 76 КК України ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік із накладенням на них обов'язку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 71,50грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

 

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 серпня 2004 року приблизно о 22год., разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, перебуваючи біля торгового павільйону “Талісман” по вул. Чкалова в м. Павлограді, зустріли раніше незнайомого ОСОБА_4, який спитав у них, як пройти до сел. Соснівка. Використовуючи запитання, як незначний мотив для скоєння хуліганських дій, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю,  безпричинно, з хуліганських спонукань, умисно  нанесли п'ять ударів ногами по тулубу ОСОБА_4, після того, як останній впав на землю, вони ще нанесли п'ять ударів по тулубу потерпілого.

Хуліганські дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 продовжувалися на протязі приблизно 30хв. 

Після цього, ОСОБА_1 15.08.2004р. умисно з метою заволодінням чужим майном, став обшукувати кишені потерпілого ОСОБА_4, і відкрито з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого викрав його майно на суму 76,4грн.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неповноту досудового та судового слідства, на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що його вина у вчиненні злочинів не доведена, і нічим не підтверджується, вказує, що показання на досудовому слідстві він давав під фізичним і психічним впливом з боку працівників міліції.

 

Судові рішення щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не оскаржені, на них не подано подання.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що підстав для призначення справи до розгляду в касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

 

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив зібрані по справі докази, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України.

 

ОСОБА_1 на досудового слідстві показував, що він разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_4, а після він ще й витягнув у нього з кишені гроші.

 

Свідок ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні показала, що її син ОСОБА_1 розповідав їй, що він ввечері 15.08.2004р. разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 побилися з якимось чоловіком.

 

Доводи у скарзі засудженого ОСОБА_1 на те, що його вина у вчиненні злочину не доведена і що на досудовому слідстві він себе обмовив внаслідок незаконних дій з боку працівників міліції, є аналогічними за їх змістом твердженням ОСОБА_1 в судовому засіданні, які перевірялися судом першої інстанції і не знайшли підтвердження.

 

Твердження засудженого про те, що досудове та судове слідство було проведено неповно, і що суд не з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки всім доказам по справі, необґрунтовані і не відповідають матеріалам справи, оскільки всі обставини справи досліджені повно і вирок у частині доведеності вини засудженого ОСОБА_1 належно мотивований.

 

Доводи, наведені у касаційній скарзі, аналогічні за змістом доводам апеляції, які були ретельно перевірені апеляційним судом і в ухвалі наведені докладні та мотивовані підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи.

 

Згідно зі встановленими у справі фактичними обставинами матеріальний закон судом застосовано правильно.

 

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186 КК України.

 

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б ставили під сумнів правильність висновків суду, немає.

 

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

 

Виходячи з наведеного, підстав для призначення справи до розгляду у касаційному порядку з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачає.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах

 

у х в а л и л а :

 

в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

                                                                 

С у д д і :

 

 

Кравченко К.Т.                           Дороніна В.П.                 Заголдний В.В.