ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р.                                                                     Справа №914/38/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді                                                                       Скрипчук О.С.

суддів                                                                                          Желіка М.Б.   

                                                                                                    Зварич О.В.  

Секретар судового засідання                                                             Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” за № 119-929/2 від 17.04.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 (повний текст рішення складено 28.03.2019, м. Львів, суддя Манюк П.Т.)

у справі № 914/38/16

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м. Львів

про стягнення 3 833 602 грн.

за участю представників:

від позивача -  Горбунова О.Л. - ордер серії ЛВ № 131816 від 10.05.2019;      

від відповідача -  Локатир Ю.В. - довіреність № Вих-Вд 8401-18 від 06.09.2018.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов ПАТ «Львівобленерго» до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про стягнення 3 833 602 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 у справі № 914/38/16 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 280 784, 75 грн. пені, 157 530, 01 грн. 3% річних та 1 395 287, 24 грн. інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2016 у справі № 914/38/16 рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 скасовано, а справу № 914/38/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду справи № 914/38/16 рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 280 784, 75 грн пені, 157 530, 01 грн. 3% річних та 1 395 287, 24 грн. інфляційних втрат.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 914/38/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі № 914/38/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Підставами для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 914/38/16 та направлення справи на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що при розгляді вказаної справи суди не взяли до уваги договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375 та не надали жодної оцінки наявній в матеріалах справи копії платіжного доручення про перерахування 20 799 000, 00 грн, які за твердженням відповідача були перераховані на виконання договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375.

За вказівкою Верховного Суду, під час нового розгляду справи суду необхідно з’ясувати обставини щодо укладення договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, з’ясувати чи є його сторонами позивач та відповідач, а також дослідити умови договору на предмет того, чи змінювалися у випадку укладення останнього порядок та строки взаєморозрахунків за придбану у квітні листопаді 2015 року за договором від 14.11.2006 про постачання електричної енергії № 90035 електричну енергію та, як результат встановити наявність чи відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат за вказаний період. Крім того, під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити обставини щодо поширення чи непоширення на спірні правовідносини положень вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набув чинності 30.11.2016.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі № 914/38/16 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судом не встановлено порушення відповідачем умов договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, оскільки, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, позивач у такий спосіб вияв своє бажання здійснити розрахунки, за спожиту відповідачем електроенергію у 2015 році, відповідно до Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі № 914/38/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що укладення між сторонами договору про проведення сторонами взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375 та здійснення фінансування 17.12.2015 на виконання умов цього договору, проведено за межами предмета позову та не стосується цього господарського спору. Крім того, апелянт зазначає, що договір про проведення сторонами взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, як і Порядок та умови надання у 2015 році субвенцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 не змінює умов договору про постачання електричної енергії від 14.11.2006 № 90035, за неналежне виконання умов якого позивачем нараховано пеню за період з 05.06.2015 по 30.11.2015, інфляційні та 3 % річних за період з 06.04.2015 по 30.11.2015.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач зазначає, що у договорі про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375 сторони погодили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому, на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Адже, як вказує відповідач, 17.12.2015 він перерахував позивачу 20 799 000 грн., в якості погашення заборгованості за електроенергію за 2015 рік згідно з договором від 14.11.2006 № 90035 та договором від 26.11.2015 № 68/375.

У запереченні на відзив на апеляційну скаргу позивач заперечує правомірність покликання відповідача на судові рішення у справі № 914/2140/15 та положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , які не поширюються на правовідносини між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні 11.06.2019 представники сторін навели свої доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 14.11.2006 між ВАТ «Львівобленерго (яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменовано на ПАТ «Львівобленерго», а у зв’язку із зміною найменування перейменоване в Приватне акціонерне товариство Львівобленерго) (позивач, за договором - постачальник) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (відповідач, за договором - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90035, разом з додатками до нього, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

На виконання умов договору, позивач в період з березня по листопад 2015 поставив відповідачу електроенергію та виставив рахунки на її оплату, які були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить його підпис на вказаних рахунках.

За умовами п. 2.3.3. договору, споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 Порядок розрахунків та № 9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Згідно п. 1 «Порядку розрахунків», який є додатком № 2 до договору, розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.

Як встановлено сторонами у п. 2 «Порядку розрахунків», розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до 26 числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ (п. 5 «Порядку розрахунків»).

Пунктом 7 «Порядку розрахунків» сторонами визначено тривалість періоду для оплати отриманих рахунків, яка має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

На виконання умов договору позивачем продано відповідачу електричну енергію та виставлено рахунки за період з березня 2015 року по листопад 2015 року, а відповідачем несвоєчасно здійснено оплату отриманої електричної енергії, у зв’язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20 799 349, 26 грн., що підтверджується актом звірки для проведення розрахунків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2015 між ПАТ «Львівобленерго», як сторона шоста та ЛМКП «Львівводоканал», як сторона п’ята, разом із Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Державним підприємством «Енергоринок», Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» укладений договір про організацію взаєморозрахунків № 68/375, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14 та статтею 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік, відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла в зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 (надалі - договір від 26.11.2015 № 68/375), оригінал якого долучено до матеріалів справи.

Умовами п. 8 договору від 26.11.2015 № 68/375 передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти у сумі 20 799 000 грн., у тому числі ПДВ 3 466 500 грн., для погашення заборгованості за поставлену електричну енергію за 2015 рік згідно з договором від 14.11.2006 № 90035.

З метою виконання договору сторони зобов’язувалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч. 2 п. 15 договору від 26.11.2015 № 68/375).

Відповідно до п. 18 та п. 19 договору від 26.11.2015 № 68/375, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування.

Згідно з п. 20 договору від 26.11.2015 № 68/375, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання п. 8 договору від 26.11.2015 № 68/375, відповідач перерахував кошти на рахунок позивача в розмірі 20 799 000 грн. відповідно до платіжного доручення від 17.12.2015 № 39 (Т. ІІ, а.с. 131).

Підставою для звернення з позовом до суду є неналежне виконання відповідачем умов договору від 14.11.2006 № 90035, внаслідок чого позивачем нараховано пеню за період з 05.06.2015 по 30.11.2015, інфляційні та 3 % річних за період з 06.04.2015 по 30.11.2015.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до п.1 Порядку та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375 (надалі - Порядок), субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості за рахунок джерел, зазначених у статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік. Перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків (п. 2 Порядку).

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору (п. 3 Порядку).

В процесі нового розгляду даної справи суд встановив, що ЛМКП «Львівводоканал» та ПАТ «Львівобленерго» разом із Головним управлінням Державної казначейської служби України в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Управлінням фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, ДП «Енергоринок», ТОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» підписали договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, на виконання якого відповідач перерахував кошти на рахунок позивача в розмірі 20 799 000 грн. згідно платіжного доручення від 17.12.2015 № 39, в результаті чого погасив заборгованість за спожиту у 2015 році електроенергію, тобто умови вказаного договору щодо погашення боргу поширюються на заборгованість, що виникла протягом 2015 року та охоплюють період, за який позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3 % річних.

За умовами п. 20 вказаного договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензії стосовно предмету договору.

Судова колегія зазначає, що договір про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, укладений відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015, яка визначає механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

За таких обставин, як правильно зазначено судом першої інстанції, шляхом укладення договору про організацію взаєморозрахунків від 26.11.2015 № 68/375, між сторонами досягнуто згоди щодо зміни порядку та строків взаєморозрахунків за придбану електричну енергію у 2015 році, тобто у період, в якому відповідачем було прострочено виконання зобов’язання з оплати вартості електроенергії та у зв’язку з чим позивачем нараховано відповідно до п. 4.2.1. договору від 14.11.2006 № 90035 та ст. 625 ЦК України пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Дослідивши на виконання вказівок касаційного суду питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості застосування до даних правовідносин положень цього Закону, відповідно до ст. 1, 7 якого списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних нарахованих на заборгованість з різниці в тарифах не проводиться щодо заборгованості, яка була погашена до 01.01.2016.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача. Беручи до уваги відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, заява позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 4 500 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі № 914/38/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” за № 119-929/2 від 17.04.2019 відмовити.

2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2019 у справі № 914/38/16 залишити без змін.

3.          Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

4.          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.06.2019.

 Головуючий - суддя                                                            Скрипчук О.С.

            суддя                                                                                          Желік М.Б.

           суддя                                                                                          Зварич О.В.