ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року                                                                                      Справа № 918/141/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. ,  суддя Дужич С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 05.04.2019 року суддею Заголдною Я.В. (повний текст рішення складено  05.04.2019 року) у справі № 918/141/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Березнекомуненергія"

про стягнення заборгованості у сумі 78 313 грн. 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Березнекомуненергія", в якому просить, посилаючись на ст.ст. 20, 173-175, 193, 2016-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172, 176, 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути заборгованість у сумі 78 313 грн. 99 коп. (з яких 70 124 грн. 98 коп. - пеня, 3 775 грн. 12 коп. - три % річних та 4 413 грн. 89 коп. - інфляційні витрати).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Комунальним підприємством "Березнекомуненергія" зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 3085/15-БО-28 від 27.11.2014 року в частині проведення своєчасних розрахунків.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.04.2019 у справі № 918/141/19 у задоволенню позову відмовлено повністю.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідач провів кінцеві розрахунки з позивачем в січні 2016 року. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 року, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, з огляду на вимоги вказаного Закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав апеляційну скаргу від 17.04.2019. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим судом порушено вимоги ст.1-3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та ч.2 ст.11, ч.1, 2 ст. 236 ГПК України. В обґрунтування скарги зазначає, що оскільки, матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості та судом не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме чи є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, відтак застосування ч.3 ст.7 Закону є неправомірним. Просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2019 у справі № 918/141/19 скасувати.

Комунальне підприємства "Березнекомуненергія" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зазначає, що юридичною і фактичною підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог є обставина, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Оскільки погашення заборгованості КП “Березнекомуненергія” за переданий позивачем відповідачу природний газ з січня по грудень 2015 року було здійснено до набрання чинності Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, то відповідно до положень вказаного Закону на таку заборгованість не підлягали нарахуванню інфляційні втрати та 3% річних, а також неустойка за несвоєчасні розрахунки, а нараховані суми підлягають списанню позивачем. Вважає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а доводи апелянта не спростовують висновків господарського суду Рівненської області, які містяться в оскаржуваному рішенні.

За умовам статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється без виклику представників сторін, оскільки останніми не заявлялось клопотання в порядку ч. 10 ст. 270 ГПК України про проведення судового засідання з викликом учасників справи.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3085/15-БО-28, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (договір).

До вказаного договору додатковими угодами № 1 від 21.01.2015 року, № 2 від 16.02.2015 року, № 3 від 12.03.2015 року, № 4 від 14.04.2015 року, № 5 від 13.05.2015 року, № 6 від 08.06.2015 року, № 7 від 20.07.2015 року (щодо зміни ціни газу), № 8 від 30.07.2015 року (щодо порядку та умов проведення розрахунків), № 9 від 19.10.2015 року (щодо зміни ціни газу), № 10 від 22.10.2015 року (щодо порядку та умов передачі газу, зміцни ціни газу), № 11 від 02.11.2015 року (щодо порядку та умов проведення розрахунків, зміни реквізитів), № 12 від 25.11.2015 року (щодо зміни ціни газу), № 13 від 15.12.2015 року  (щодо порядку та умов проведення розрахунків) які є невід`ємним частинами договору, вносилися зміни.

За п. 11. договору цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору в період з січня по грудень 2015 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3 002 659,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року на суму 585 318,64  грн., від 28.02.2015 року на суму 484 238,08 грн., від 31.03.2015 року на суму 516 711,98 грн., від 30.04.2015 року на суму 98 517,66 грн., від 31.10.2015 року на суму 276 483,47 грн., від 30.11.2015 року на суму 457 603,54 грн., від 31.12.2015 року на суму 583 785,61 9,49 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 9.3. договору).

Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконував несвоєчасно. В підтвердження даного факту позивачем надано довідку по операціях за договором № 3085/15-БО-28 від 27.11.2014 та розрахунок застосованих санкцій.

Повний розрахунок за отриманий природний газ відповідачем здійснено в січні 2016 року, що не заперечується сторонами.

У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 70 124,98 грн., 3% річних у розмірі                     3 775,12 грн.  та 4 413,89 грн. інфляційних.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду спору прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однію з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні умови виконання господарського зобов`язання визначені ст. 193 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та у випадку прострочення, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Як стверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, відповідач провів з позивачем кінцеві розрахунки за поставлений природний газ по договору № 3085/15-БО-28 від 27.11.2014 у січні 2016 року.

Із приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016 року вбачається, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

При цьому місцевим господарським судом вірно відмічено, що положення ч. 3 ст. 7 вказаного Закону є нормою прямої дії та її застосування не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Разом з цим, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18.

Також колегією суддів відмічається, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, визнається зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

За умовами ч. 1 ст. 3 даного Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади.

Тобто необхідною умовою включення підприємства до реєстру, в контексті норм даного закону, — є кредиторська заборгованість перед постачальником за спожитий природний газ, яку боржник бажає врегулювати шляхом застосування процедур зменшення, списання або реструктуризації заборгованості.

Натомість у вищевказаному спорі кредиторська заборгованість погашена (сплачена) та предметом стягнення є штрафні санкції, які не за своєю юридичною природою не є боргом за спожиті енергоносії.  

Відтак твердження апелянта про необхідність включення відповідача до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості є безпідставним.  

Посилання апелянта на те, що відповідач не є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією спростовується наявним в матеріалах справи витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.03.2019, відповідно до якого Комунальне підприємство “Березнекомуненергія” за видом діяльності “35.30” здійснює постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Таким чином факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості не потребує доведення, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730-VIII.

Отже, місцевий суд за результатами розгляду вимог позивача про нарахування пені, 3% річних та інфляційних за договором купівлі-продажу природного газу № 3085/15-БО-28 від 27.11.2014 року дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.04.2019 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Понесені апелянтом судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на останнього.  

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд     

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 17.04.19р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2019 року у справі №918/141/19  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/141/19 повернути  господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "25" червня 2019 р.

Головуючий  суддя                                                                      Тимошенко О.М.

Суддя                                                                                              Юрчук М.І.  

Суддя                                                                                              Дужич С.П.